Рішення № 23796148, 03.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2012 р. Справа № 5023/1231/12

вх. № 1231/12

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Бережний О.М. позивача - Юрченко І.М. відповідача - Басарт Л.А.

розглянувши справу за позовом Перший заступник прокурора м. Харкова в особі Міністерства енергетики вугільної промисловості України, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України " в особі Харківської філії

до ТОВ "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків

про стягнення коштів в сумі 158422,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора м.Харкова в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії просить суд стягнути з ТОВ"Котельні лікарняного комлпексу" ( відповідача) суму боргу за природний газ в сумі 146547,78 грн.,( період з серпня по вересень 2011 року), пеню 9339,72 грн., інфляційні збитки 732,75 грн., 3 % річних- 1802,02 грн,.судові витрати покласти на відповідача.

В якості забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача, в межах позовних вимог,які знаходяться на його рахунках.

В обгрунутвання позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №11/Б-3БО-05 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб*єктів господарювання від 30.08.2011 року.

Відповідач надав відзив на позов та просить суд зменшити розмір пені на 90 %, відстрочити виконання рішення суду на 10 місяців, позовні вимоги задовільнити частково в частині стягнення стосовно інфляційних втрат, 3 % річних в зв*язку з тим, що позивачем не вірно наданий розрахунок.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 23.04.2012 року до 03.05.2012 року до 9 год.30 хв.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, прокурора, судом встановлено наступне, що 30.08.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №11/Б-3БО-05 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб*єктів господарювання від 30.08.2011 року та додаток № 1 від 30.08.2011 року.

У відповідності до предмету договору позивач зобов*язався поставити відповідачеві імпортний природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ"НАК"НАфтогаз України", а відповідач зобов*язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначений у п.1.2. даного договору.

Газ, що поставляється за цим договором, використовується позивачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб*єктів господарювання.( п.1.1 договору).

У відповідності до п. 1.2. договору позивач зобов*язався передати відповідачеві в період з 06.08. по 30.09.2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 179,666 тис. куб.м. в тому числі по місяцях: серпень 55,866 тис.куб.м., вересень 123,800 тис.куб.м. Разом- 179,666 тис.куб.м.

Оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортованого газу територією України проводиться відповідачем виключено грошовими коштами в такому порядку: за вересень 2011 року- оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки, оплата в розмірі по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводитсья до 20 числа та 30(31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості протранспортованого газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу ( за звітний місяць) ло 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.( п.4.1 договору).

Строк поставки газу: з 06 серпня пл 30 вересня 2011 року включно.( п.5.1 договору).

У відповідності до п.7.3.1 договору, у разі порушення відповідачем умов договору ( п.4.1.) відповідач зобов*язаний ( крім суми заборгованності) сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу( п.7.3.1).

На підставі актів передачі-приймання природного газу від 30.09.2011 року позивачем було передано 74,476 тис.м.куб. газу на суму 255152,54 грн.( а.с.16). акт від 31.08.2011 року - 55,866 тис.куб.м на суму 191 395,24 грн.( а.с.11). Всього на суму 446547,78 грн. Відповідач частково розрахувався за спожитй газ, перерахувавши позивачеві 300 000 грн. Борг на день звернення з позовом становить 146 547,78 грн., який не заперечується відповідачем.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі викладеного, сума позовних вимог в частині стягненя суми основного боргу в розмірі 146 547,78 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.3.1 договору сторони встановили, що у випадку прострочення відповідачем оплати , він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, позивачем заявлено до стягнення пеня в розмірі 9339,72 грн.

Відповідачем по справі заявлене клопотання щодо зменшення розміру пені на 90 % з посиланням на ті обставини, що споживачами послуг з теплопостачання є бюджетні організації ( дитячі садки, школи, диспансери, лікарні, військові частини які фінансуються з державного бюжету ) та населення в житлових будинках незалежено від оплати, які не можуть бути відключенні від мереж теплопостачання. Однак основною причиною заборгованності, як зазначає відповідач, є невирішене питання про відшкодування різниці між тарифами та собівартістю теплової енергії по населенню станом на 1 квартал 2012 року.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарськж тарифами та суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

На підставі викладеного , суд задовільгяє клопотання відповідача та зменшує розмір пені на 90 %, що підлягає стягненню в розмірі 934 грн.

Щодо стягнення з відповідача суми 2534,77 грн., у тому числі 3% річних - 1802,02 грн., інфляційних витрат - 732,75 грн. суд зазначає, що інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі викладено, суд задовільняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 732,75 грн. інфляційних втрат та 1802,02 грн.- 3 % річних.

20.04.2012 року відповідачем заявлене клопотання про надання відстрочки у виконанні рішення суду на 10 місяців.

Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно абз. 1 п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України"зі змінами та доповненнями, господарський суд на підставі статті 121 ГПК (1798-12) має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі -рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно п. 2 зазначеного Роз'яснення, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги встановлені у справі обставини, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені відповідачем у заяві про відстрочку виконання рішення, є обґрунтованими та підставними, підтверджуються матеріалами справи, заявник належним чином довів наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим у строк і встановленим господарським судом способом, тому заява про відстрочку виконання рішення підлягає задоволенню частково , наданням відстрочки виконання рішення суду на 6 місяців.

Щодо клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, судом встановлено наступне, що відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України , обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таких документів, позивачем надано не було, в зв*язку з чим в задоволенні клопотання позивача суд, відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2, 33,44, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (м.Харків, вул.Балакірєва,3 р/р 260383013582 у філії ХОУ ВАТ"Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31555944) на користь ДК "Газ України"НАК"Нафтогаз України" в особі Харківської філії (м.Харків, пр.Московський ,199 літ.Д-5 рр 260063013323 в філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк" МФО 351823, код ЄДРПОУ 33886752) суму основного боргу 146 547,78 грн.,пеню 934 грн., 3 % річних- 1802,02 грн., 732,75 грн. інфляційних втрат.

Стягнути з ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (м.Харків, вул.Балакірєва, 3 р/р 260383013582 у філії ХОУ ВАТ"Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31555944) на користь Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код одержувача: 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 3000 грн. 33 коп. судового збору.

Відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців, починаючи з 13.05.2012 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Лаврова Л.С.

рішення підписане 03.05.2012 року.