Рішення № 23795985, 19.04.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року справа № № 5020-1347/2011

За позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_3

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Меркурій"

(99040, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова 141-В, кв. 40)

про стягнення заборгованості у розмірі 172643,96 грн

Суддя Плієва Н.Г.

за участю представників:

позивача -ОСОБА_2, довіреність № 134 від 20.02.2012

відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 03/01/12 від 03.01.2012

Суть спору:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Меркурій" про стягнення заборгованості за втрату обладнання у розмірі 68900,00 грн, штрафу за порушення строку повернення орендованого обладнання в сумі 103350,00 грн, суми заборгованості за несплату орендної плати у розмірі 325,00 грн, пені -57,70 грн та 3% річних від простроченої суми у розмірі 11,26 грн, що разом складає 172643,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору суборенди холодильного обладнання № 169 від 05.06.2009 щодо своєчасного повернення орендованого майна.

Ухвалою суду від 31.08.2011 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 14.09.2011.

Ухвалою суду від 13.10.2011 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Ухвалою суду від 28.10.2011 продовжено строк розгляду справи № 5020-1347/2011 на 15 днів -до 14.11.2011.

Ухвалою суду від 08.11.2011 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 5002-24/4755-2011, яка перебуває в провадженні господарського суду Автономної Республіки Крим та предметом дослідження у якій є дійсність договору № 169 від 05.06.2009.

На підставі частини 3 статті 79 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 13.04.2012 провадження у справі № 5020-1347/2011 було поновлено та справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.04.2012.

У судовому засіданні 19.04.2012 представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позові, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості обладнання заперечував, надав письмові пояснення, які суд прийняв та залучив до матеріалів справи. Представник відповідача вважає, що позивачем неправомірно до суми вартості заставного майна включено вартість трьох холодильних вітрин, які передані за актом приймання-передачі від 01.02.2010, оскільки передача цього обладнання відбувалася не в рамках договору № 169 від 05.06.2009. Крім того, холодильні вітрини не були втрачені відповідачем, в даний час вони розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Токарєва 6-А, про що позивачу надсилалося повідомлення з проханням забрати обладнання. Вважає, що позивач не заінтересований у поверненні свого обладнання незважаючи на намагання відповідача виконати свої зобов'язання за договором. З огляду на зазначене представник відповідача просив зменшити суму штрафу за несвоєчасне повернення обладнання до 10 000,00 грн. Щодо вимог про стягнення орендної плати, пені і 3 % річних представник відповідача із зазначеними вимогами погодився.

Представник позивача у судовому засіданні не спростовувала, що позивачем було отримано від відповідача пропозицію зібрати холодильне обладнання, проте оскільки обладнання не було повернено своєчасно відповідно до умов договору, позивач наполягає на позовних вимогах у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

05.06.2009 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі -орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Меркурій" (далі -ТОВ «ТД «Меркурій», суборендар) укладено договір суборенди холодильного обладнання № 169 (далі -Договір) (т. 1 а.с.11-12).

Дійсність вказаного договору була предметом дослідження у справі № 5002-24/475-2011, що розглядалась господарським судом Автономної Республіки Крим та рішенням від 19.12.2011 було відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "ТД «Меркурій»до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.

Вказане рішення набрало законної сили 19.03.2011 у відповідності до постанови Севастопольського апеляційного господарського суду.

Згідно із пунктами 1.1 і 1.2 Договору орендодавець (позивач) передає, а суборендар (відповідач) приймає у тимчасове користування холодильне обладнання -холодильні вітрини (далі -обладнання) у кількості 13 штук та зобов'язується здійснювати купівлю продукції торгівельних марок: », ОКЗДП виключно у орендодавця.

Обладнання є власністю основного орендодавця - Сімферопольської філії спільне підприємство "Вітмарк-Україна" в формі товариства з обмеженою відповідальністю та знаходиться у тимчасовому користуванні у орендодавця на підставі договору оренди торгівельного обладнання. Передача обладнання в суборенду не тягне за собою виникнення у суборендаря права власності на обладнання (п. 1.3, п 1.4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи власник обладнання спільне підприємство "Вітмарк-Україна" проти укладання договору суборенди фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не заперечував (а.с. 86).

Відповідно до п. 1.5 Договору загальна заставна вартість обладнання складає 65 000,00 грн.

Згідно із п. 3 Договору орендодавець передає, а суборендар приймає обладнання за актом прийому-передачі та обладнання вважається отриманим з моменту підписання цього акту.

Строк дії договору встановлюється з 05.06.2009 по 31.12.2010, але не може бути більше терміну основної дати.

У п. 4.1 Договору сторони узгодили, щомісячний розмір орендної плати, який дорівнює 13,00 грн.

Крім того, відповідно до умовами договору передбачено, що суборендар має право здійснювати переміщення обладнання в інші торгівельні точки лише за письмовою згодою орендодавця (п.5.3.3. Договору), а орендодавець має право здійснювати контроль та складати акти о пошкодженні та відсутності на торгівельній точці орендованого обладнання (п. 5.2.1, 5.2.4).

Відповідно до п. 5.2.3. Договору орендодавець вимагає повернення обладнання у безспірному порядку у разі, якщо на думку орендодавця суборендар порушує умови договору.

Пунктом 5.3.8 вказаного договору сторони встановили, що у разі пошкодження, втрати або не повернення обладнання у встановлений строк, суборендар сплачує орендодавцю заставну вартість обладнання.

Відповідно до пункту 7.7. Договору у разі порушення строку повернення орендованого обладнання (будь-якої його частини) з суборенди суборендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 150% від заставної вартості орендованого обладнання.

Пунктом 7.8 Договору сторонами було, що при виникненні обставин, встановлених пунктами 7.5, 7.6 і 7.7 даного договору, суборендар зобов'язаний повернути все, що було переміщено з обладнання, на протязі трьох календарних днів з моменту встановлення таких фактів орендодавцем і на протязі трьох календарних днів письмово повідомити про таке повернення орендодавця, а також на протязі трьох днів після пред'явлення орендодавцем відповідної вимоги про повернення з суборенди обладнання (його частини) передати орендодавцю не повернуте з суборенди обладнання. У разі не вчинення суборендарем дій в строки встановлені даним договором обладнання вважається повністю втраченим і суборендар, окрім штрафних санкцій, встановлених даним договором, зобов'язаний сплатити орендодавцю повну заставну вартість обладнання.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору ним було передано відповідачу 16 холодильних вітрин за актами приймання-передачі від 05.06.2009 і від 01.02.2010 заставною вартістю 68 900,00 грн, проте під час проведення контрольної перевірки міста дислокації обладнання та використання його за цільовим призначенням 11.05.2011 було виявлено, що надане в оренду обладнання по місту дислокації -м. Севастополь, вул. Токарєва 6-А відсутнє.

У зв'язку з порушенням умов договору з боку відповідача 04.07.2011 на його адресу позивачем було надіслано вимогу щодо повернення обладнання протягом трьох днів. Оскільки у встановлений строк обладнання відповідачем повернено не було позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості орендованого майна у розмірі 68900,00 грн, а також штрафних санкцій за порушення строку повернення орендованого обладнання відповідно до умов договору у розмірі 150 % заставної вартості майна -103 350,00 грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість з орендної плати за період з 05.06.2009 по 29.08.2011 у розмірі 325,00 грн, пеню у розмірі 57,70 грн та 3 % річних в сумі 11,26 грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але аналогічно породжують цивільні права та обов'язки.

При цьому, у відповідності з частиною 2 вказаної норми підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є: договори і інші правочини.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір суборенди холодильного обладнання № 169 від 05.06.2009 та на виконання цього договору позивачем було передано відповідачу тринадцять холодильних вітрин для розміщення на торгівельній точці -склад по вул. Токарєва 6-А в м. Севастополі, що підтверджується актом приймання-передачі від 05.06.2009. З зазначеного акту вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв холодильні вітрини оціночною вартістю -5000,00 грн кожна з інвентарними номерами JSDС 15842, JSDС 15848, JSDС 15846, JSDС 15852, JSDС 16179, JSDС 16189, JSDС 16211, JSDС 16212, JSDС 16262, JSDС 16298, JSDС 16309, JSDС 16380, JSDС 16398 загальною вартістю 65000,00 грн (т. 1 а.с. 13).

Посилання позивача, що також в межах вказаного договору відповідачу за актом-приймання передачі від 01.02.2010 було передано ще три холодильних вітрини інвентарні номери JOS 2337, JSDС 7076 і JSDС 10699 загальною вартістю 12500,00 грн судом до уваги не приймаються, оскільки по-перше, предметом договору, на який позивач посилається в обґрунтування своїх вимог є 13 холодильних вітрин загальною заставною вартістю 65 000,00 грн (п.1.1., 1.5. Договору), а по-друге, з акту приймання-передачі торгівельного обладнання від 01.02.2010 вбачається, що він складений у відповідності з Договором суборенди торгівельного обладнання № 169 від 01.02.2010, тобто у відповідності з іншим договором. Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заставної вартості за втрачене обладнання у розмірі 12500,00 грн залишаються судом без задоволення.

07.05.2011 за вих. №115, 116 відповідача було повідомлено, що 11.05.2011 в 15:00 годин за адресою м. Севастополь, вул. Токарєва 6-А відбудеться контрольна перевірка стосовно цільового використання холодильного обладнання, а також підтвердження місця дислокації обладнання (т.1 а.с. 16).

Згідно акту контрольної перевірки від 11.05.2011 позивачем було виявлено, що за адресою м. Севастополь, вул. Токарєва 6-а знаходиться лише один холодильник JSDС 15848, решта обладнання, переданого ТОВ «ТД «Меркурій»за місцем дислокації відсутня (т.1 а.с.17).

З вказаного акту вбачається, що він складений у присутності представника ТОВ «ТД Меркурій»Приневої О.А., проте нею не підписаний.

Відповідно до п. 5.2.4 Договору орендодавець має право складати акти про пошкодження, відсутність у визначеній сторонами торгівельній точці орендованого обладнання. До складення актів залучаються суборендар і треті особи. У разі якщо орендар був повідомлений про дату та час і місце складення такого акту про пошкодження (відсутність) за три календарних дні до його складення і не з'явився для його укладення (не направив для цього свого представника), а також відмовився підписувати такий акт то вважається, що суборендар повністю згоден зі змістом такого акту і повністю підтверджує встановлені в ньому факти.

Отже, вказаним актом зафіксовано відсутність за місцем дислокації обладнання, переданого орендодавцем орендарю за договором № 169 від 05.06.2009, крім однієї холодильної вітрини JSDС 15848 заставною вартість 5000,00 грн.

Як вбачається з накладної на повернення обладнання № ПСВС-00638 від 11.05.2011 зазначену холодильну вітрину було повернено відповідачем позивачу.

У відповідності до положень п. 5.2.3 Договору 04.07.2011 на адресу відповідача позивачем було скеровано вимогу щодо повернення обладнання протягом трьох днів у зв'язку з його відсутністю за місцем дислокації та невикористання за цільовим призначенням.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною четвертою статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Оскільки у встановлений строк, а також на час звернення позивача до суду з позовом, обладнання - холодильні вітрини в кількості 12 штук повернені відповідачем позивачу не були, відповідно до пункту 7.8. Договору вони вважаються втраченим, а тому вимоги щодо стягнення вартості за втрату обладнання - холодильних вітрин з інвентарними номерами JSDС 15842, JSDС 15846, JSDС 15852, JSDС 16179, JSDС 16189, JSDС 16211, JSDС 16212, JSDС 16262, JSDС 16298, JSDС 16309, JSDС 16380, JSDС 16398 загальною вартістю 60 000,00 грн суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог стосовно стягнення штрафу у розмірі 150 % від залогової вартості орендованого обладнання, суд погоджується з доводами представника відповідача, що у даному випадку, оскільки вартість втраченого обладнання складає 60 000,00 грн, штраф у відповідності до умов договору за несвоєчасне повернення цього майна не може перевищувати 90 000,00 грн та вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

З огляду на вищенаведене та встановлені обставини справи, суд знаходить позовні вимоги про стягнення штрафу обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на законі.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оцінюючи доводи представника відповідача про надмірність розміру штрафних санкцій у порівняння з сумою заборгованості, суд, встановлюючи винятковість даного випадку, виходив з наступних мотивів.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, при цьому господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне, добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

За змістом положень пункту 3.9.2. Роз`яснень вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", закон не дає вичерпний перелік виняткових випадків.

Винятковість обставин встановлюється судом окремо у кожному випадку. Таким чином, суд повинен надати оцінку обставинам, які стали підставами невиконання договірних зобов'язань, та визначитися з їх винятковістю.

При цьому, права, надані законодавцем господарським судам під час розгляду справи та прийняття рішення, повинні бути реалізовані та направлені на захист прав та законних інтересів суб'єктів господарських правовідносин, і не тільки позивача по справі, а й відповідача, третіх осіб, що є загальним обов'язком суду, зокрема, щодо законного, всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи.

Суд приймає до уваги, що заявлений у позові розмір штрафу є надмірно великим, порівняно із розміром орендної плати, яку позивач отримував (чи міг отримати) за передачу обладнання в оренду, а також є надмірно великим із вартістю втраченого обладнання.

Також суд вважає, що заслуговують на увагу й доводи представника відповідача, що стягнення штрафних санкцій у повному обсязі значно вплине на господарську діяльність відповідача та, як наслідок, вплине на інтереси третіх осіб, на користь яких з відповідача у справі стягнуто заборгованість у інших справах.

Крім того судом береться до уваги намагання відповідача виконати свої зобов'язання щодо повернення отриманого в суборенду обладнання, шляхом надсилання на адресу позивача відповідних пропозицій.

У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу, обмеживши його розміром 12 000,00 грн.

На думку суду, саме такий розмір штрафу бути відповідати реалізації принципу направленості на захист прав та законних інтересів суб'єктів господарських правовідносин, і не тільки позивача по справі, а й відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 325,00 грн суд дійшов висновку, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Розмір орендної плати визначено у договорі в 13,00 грн за місяць. Судом встановлено, та не спростовувалось представником відповідача, що ТОВ «ТД «Меркурій»в період з 05.06.2009 по 29.08.2011 не здійснювалась сплата орендної плати у відповідності до умов договору, що призвело до утворення заборгованості з орендної плати у розмірі 325,00 грн.

Умовами договору № 169 від 05.06.2009 (п. 7.3.) сторони також узгодили, що у разі несвоєчасної оплати орендної плати суборендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на його користь пені у розмірі 57,70 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконано грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд знаходить його вірним, а вимоги позивача, щодо сплати відповідачем пені у розмірі 57,70 такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 11,26 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства та вимоги щодо стягнення 3 % річних у розмірі 11,26 грн підлягають задоволенню .

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 72393,96 грн, з яких: 60000,00 грн - залогова вартість обладнання, 325,00 грн - заборгованість зі сплати орендної плати, 57,70 грн - пеня, 11,26 грн- 3 % річних, 12000,00 грн - штраф.

У задоволенні решти вимог належить відмовити.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Меркурій" (99040, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова 141 корпус В кв. 40, ідентифікаційний код 36127359, р/р 26002010120043 в ПАТ «ВТБ банк», МФО 321767, або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»МФО 324021 м. Сімферополь, або на інший рахунок, зазначений стягувачем) 72393,96 грн з яких 60000,00 грн - залогова вартість обладнання, 325,00 грн - заборгованість зі сплати орендної плати, 57,70 грн - пеня, 11,26 грн- 3 % річних, 12000,00 грн - штраф, а також витрати зі сплати державного мита у розмірі 1726,50 грн і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складане 24.04.2012.

Суддя підпис Н.Г. Плієва