Рішення № 23795920, 18.04.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.12 Справа№ 5015/455/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Дрогобицького міжрайонного прокурора в особі Дрогобицької районної державної адміністрації, м.Дрогобич Львівської області

до відповідача-1 Доброгостівської сільської ради, АДРЕСА_1

до відповідача-2 Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про визнання недійсними рішень Доброгостівської сільської ради; договору оренди земель водного фонду та зобов"язання повернути земельну ділянку водного фонду.

За участю представників сторін:

від прокуратури Куцик В.Б. -прокурор відділу управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді (посвідчення НОМЕР_2 від 23.11.2011р.);

від позивача ОСОБА_5 -представник (довіреність №02-35/435 від 14.02.2012р.);

від відповідача-1 не з'явився;

від відповідача-2 не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Дрогобицький міжрайонний прокурор звернувся із позовом в інтересах держави в особі Дрогобицької районної державної адміністрації до відповідача-1 Доброгостівської сільської ради; до відповідача-2 Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень Доброгостівської сільської ради; договору оренди земель водного фонду та зобов'язання повернути земельну ділянку водного фонду.

Ухвалою суду від 08.02.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.02.2012р. Ухвалами суду від 22.02.2012р. та 21.03.2012р. розгляд справи відкладався з підстав викладених в даних ухвалах. Ухвалою суду від 04.04.2012р. за клопотанням представника відповідача-2 строк розгляду спору було продовжено до 24.04.2012р. та відкладено розгляд справи на 18.04.2012р.

Представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задоволити з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач-1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 82176 0000739 2 від 06.04.2012р. -вручено 10.04.2012р. Станом на 18.04.2012р. від відповідача-1 відзив, клопотання, заяви, докази витребувані судом на адресу суду не надходили.

Представник відповідача-2 вимог ухвал суду не виконав, нормативно та документально обґрунтований відзив по суті спору не подав, в судове засідання не з»явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, оскільки у попередньому судовому засіданні представнику було оголошено дату на яку відкладено розгляд справи, крім того, на адресу відповідача-2 було надіслано ухвалу суду від 04.04.2012р., що підтверджується реєстром господарського суду Львівської області за № 489 на відправлення рекомендованої кореспонденції від 06.04.2012р. Станом на 18.04.2012р. відзив, заяви, клопотання від відповідача-2 через канцелярію суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності відповідачів за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представників прокуратури та позивача, суд встановив наступне:

В ході перевірки, проведеної Дрогобицькою міжрайонною прокуратурою в порядку правозахисної діяльності за додержавнням та застосуванням вимог чинного законодавства у сфері земельних відносин встановлено, що 13 листопада 2003 року рішенням Доброгостівської сільської ради № 41 «Про надання згоди на виготовлення проектно-технічної документації для надання згоди на передачу на умовах довгострокової оренди ставку для риборозведення гр.ОСОБА_3.»та 23 грудня 2003 року рішенням Доброгостівської сільської ради № 62 «Про надання згоди на передачу на умовах довгострокової оренди водоймища для риборозведення гр.ОСОБА_3.»надано згоду на оренду земель водного фонду площею 2,9221 га.

На підставі вказаних рішень 19.08.2004р. між Доброгостівською сільською радою (орендодавець) та суб»єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди земель водного фонду, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у в строкове платне користування землі водного фонду для риборозведення -земельна ділянка площею 2,9221 га., яка знаходиться в межах населеного пункту с.Доброгостів Доброгостівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області.

Відповідно до п.16 договору передача землі орендодавцем орендарю здійснюється по акту, який є невід»ємною частиною цього договору і має бути підписаний не пізніше 7 робочих днів з моменту набуття чинності даного договору.

Акт передачі земельної ділянки, виділеної в натурі, підписаний сторонами 19.08.2004р.

Згідно п.6 даний договір укладеного строком на 25 років з наданням орендарю переважного права поновлення його на новий строк.

Водночас, прокурор у позовній заяві стверджує, що вказані вище рішення Доброгостівської сільської ради та укладений на їх підставі договір оренди земель водного фонду від 19.08.2004р. суперечать вимогам Земельного та Водного кодексу України та просить їх визнати недійсними.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно з вимогами ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічне положення міститься і в ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч.1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду відносяться землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об»єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами, вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно із статтею 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що розмежування земель державної і комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 122 Земельного кодексу України чітко визначена компетенція органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок в постійне користування.

Згідно зі ст.124 Земельного кодексу України передачу в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Порядок передачі в оренду озер, водосхових, інших водних об»єктів регулюється статтею 51 Водного кодексу України, згідно з якою у користування на умовах оренди водні об»єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для роборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Орендодавцями водних об»єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна рада Автономної Республіки Крим та обласні ради. Окремі повноваження щодо надання водних об»єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні ради можуть передавати відповідним органами виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам. Згідно наведеної законодавчої норми чітко передбачено, що окремі повноваження можуть бути передані органам виконавчої влади.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільські, селищні, міські, районні та обласні ради відносяться до органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 118 Конституції України до місцевих органів виконавчої влади відносяться обласні, районні та міські державні адміністрації.

Виходячи з наведених норм делегування повноважень щодо передачі в оренду водних об»єктів місцевого значення можливе лише місцевим районним державним адміністраціям, а не органам місцевого самоврядування.

Орендодавцями водних об»єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Розподіл повноважень щодо передачі водних об»єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України згідно з Водним кодексом України та іншими законами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до паспорта ставка, виданого у 2004 році Дрогобицьким управлінням осушних систем Львівського обласного виробничого управління водного господарства Державного комітету по водному господарству, замкнута водойма у АДРЕСА_1 площею 2,92 га, що є об»єтом оренди, розташована в басейні річки Дністер, р.Колодниця.

Листом Дрогобицького управління водного господарства Львівського обласного виробничого управління водного господарства № 01/25 від 16.01.2012р. підтверджується також, що згідно листа Львівського обласного управління водних ресурсів № 09/3200 від 26.10.2011р. відповідно до ст. 5 Водного кодексу України, наказу Держводгоспу України від 03.06.1997р. № 41 «Про затвердження Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об»єктів місцевого значення», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06.01.1998р. за № 2/2442 та роз»яснення Держводагенства України від 17.10.2011р. за № 4378/9/11-11 усі водні об«єкти Львівської області віднесені до водних об»єктів загальнодержавного значення.

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об»єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Частина перша ст.203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов»язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціально правосуб»єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи вищевикладені обставини, встановивши, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, а замкнута водойма у АДРЕСА_1 площею 2,92 га, що входить до їх складу розташована в басейні річки Дністер, р.Колодниця, відноситься до водних об»єктів загальнодержавного значення, а отже, відповідно до ст.51 Водного кодексу України може надаватися в оренду виключно Кабінетом Міністрів України та місцевими державними адміністраціями, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди земель водного фонду від 19.08.2004р.

Відповідно до п.1.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року із змінами і доповненнями «Про деякі питання практики розгляду судами справ у спорах, що виникають із земельних відносин»органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізовуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб»єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних орагнів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні орагни та органи місцевого самоврядування реалізують повновадження власника землі. А також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

В контексті викладеного, суд дійшов висновку про те, що Доброгостівська сільська рада, приймаючи рішення про надання згоди на виготовлення проектно-технічної документації та надання згоди про передачу на умовах довгострокової оренди водоймища для риборозведення гр.ОСОБА_3 вийшла за межі наданих їй повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відтак, зважаючи на вищенаведені норми, суд дійшов висновку про підставність позову до задоволення в частині визнання недійсними рішення Доброгостівської сільської ради № 41 від 13.11.2003р. «Про надання згоди на виготовлення проектно-технічної документації для надання згоди на передачу на умовах довгострокової оренди ставку для риборозведення гр.ОСОБА_3.»; рішення Доброгостівської сільської ради № 62 від 23.12.2003р. «Про надання згоди на передачу на умовах довгострокової оренди водоймища для риборозведення гр.ОСОБА_3.»та визнання недійсним договору оренди земель водного фонду від 19.08.2004р. укладеного між Доброгостівською сільською радою та суб»єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_3

Щодо позовних вимог про зобов»язання суб»єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 повернути земельну ділянку водного фонду площею 2,9221 га (ставок) слід зазначити наступне.

Дрогобицький міжрайонний прокурор на вимогу суду надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення до нього ОСОБА_3 (АДРЕСА_1. З вказаної довідки (№13077444) вбачається, що станом на 17.02.2012р., згідно запису №3 14.05.2010р. проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням.

Згідно п.5 ст.501 ЦК України підприємницька діяльність фізичної особи - підприємця є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення такої діяльності.

Згідно п.17 ст.47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Згідно ч. 6 ст. 80 ГПК припиняє провадження у справі в зв'язку з настанням смерті фізичної особи або оголошенням її померлою чи припиненням діяльності суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Суд, зважаючи на те, що діяльність Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідент. код НОМЕР_1) припинена, про що 14.05.2010р. внесено інформацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дійшов висновку припинити провадження у справі, на підставі ч. 6 ст. 80 ГПК України, в частині позовних вимог про зобов»язання СПД ФО ОСОБА_3 повернути земельну ділянку водного фонду площею 2,9221 га (ставок).

Стаття 43 ГПК України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача-1 пропорційно.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.5, 24 Закону Україні «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 58, 59, 122, 124 Земельного кодексу України, ст.51 Водного кодексу України, ст.6, п.5 ст.501, ст.ст.203, 207, 215, 626 ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ч.6 ст.80, ст.ст.82-85, 116,117 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати недійсним рішення Доброгостівської сільської ради № 41 від 13.11.2003р. «Про надання згоди на виготовлення проектно-технічної документації для надання згоди на передачу на умовах довгострокової оренди ставку для риборозведення гр.ОСОБА_3.»

3. Визнати недійсним рішення Доброгостівської сільської ради № 62 від 23.12.2003р. «Про надання згоди на передачу на умовах довгострокової оренди водоймища для риборозведення гр.ОСОБА_3.».

4. Визнати недійсним договір оренди земель водного фонду від 19.08.2004р. укладений між Доброгостівською сільською радою та суб»єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_3 зареєстрованим Доброгостівським районним відділом Львівської філії ДП «Центр державного земельного кадастру»18.01.2006р. за № 040644100004 з моменту його укладення.

5. В частині позовних вимог про зобов»язання суб»єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 повернути земельну ділянку водного фонду площею 2,9221 га провадження у справі припинити.

6. Стягнути з Доброгостівської сільської ради (82176, Львівська область, Дрогобицький район, с.Доброгостів, вул.Шкільна,1, код ЄДРПОУ 04056477) в дохід Державного бюджету 536,50 грн. судового збору.

7. Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

8. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 23.04.2012р.

Суддя Сухович Ю.О.