Рішення № 23795654, 26.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/2709-2012 26.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАР-ЦЕНТР»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 03.01.2012р.);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 26 квітня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармако»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАР-ЦЕНТР»(відповідач) заборгованості в сумі -5 579,49 грн. з них основного боргу -5 250,03 грн., пені -276,07 грн. та 3% річних -53,39 грн.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 04.04.2012р. подав через канцелярію до суду заяву № 11/04 від 03.04.2012р. в якій уточнив свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 379,49 грн. з них основного боргу -50,03 грн., пені -276,07 грн. та 3% річних -53,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за угодою поставки товару № ПК/132 від 22 березня 2011 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд визнати розмір заборгованості відповідача в сумі 50,03 грн. та відмовити в задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 276,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 03.04.2012 року.

03 квітня 2012 року в судовому засіданні, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 26 квітня 2012 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2011 року між позивачем (надалі -Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту -Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено угоду поставки товару № ПК/132 (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи, надалі -Угода або Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якої Постачальник передає у власність, а Покупець відповідним чином приймає та оплачує медичний товар в кількості та асортименті, обумовлених в накладних, виписаних Постачальником, по цінах за домовленістю сторін.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму -5 376,61 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар на суму - 5 326,58 грн., а відтак, за твердженнями позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі -50,03 грн., тобто 5 376,61 грн. -5 326,58 грн.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданої позивачем заяви № 11/04 від 03.04.2012р., підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 22 березня 2011 року між сторонами укладено угоду поставки товару № ПК/132 згідно п. 1.1. якої Постачальник передає у власність, а Покупець відповідним чином приймає та оплачує медичний товар в кількості та асортименті, обумовлених в накладних, виписаних Постачальником, по цінах за домовленістю сторін.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що право власності на товар переходить до Покупця з моменту поставки товару Постачальником та підписання видаткової накладної на дану партію товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в вересні 2011 року позивач передав товар на загальну суму 5 376,61 грн., що підтверджується накладними: №№ 65277, 65970, 66031, 66672 та 66681 (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком штампу Отримувача на відповідних накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.1. Договору поставки передбачено, що оплата медичного товару, що продається по Угоді, проводиться згідно дати оплати, указаної у і накладній.

З накладних № 65277, 65970, 66031, 66672 та 66681 випливає, що строк оплати товару є 27.10.2011р., 28.10.2011р., 28.10.2011р., 24.10.2011р. та 29.10.2011р. відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2012р. сторін було зобов'язано провести звірку взаєморозрахунків по угоді поставки товару № ПК/132 від 22 березня 2011 року про що скласти відповідний акт.

На виконання вимог ухвали суду від 05.03.2012р. сторонами надано до суду документи, які свідчать, що заборгованість Покупця перед Продавцем становить 50,03 грн., що випливає з актів звірки взаєморозрахунків (копії актів в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 50,03 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням обставин прострочення Покупцем у здійсненні розрахунків з Продавцем за товар, обґрунтованими є заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 53,39 грн. 3% річних.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення пені.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В роз'ясненнях від 29.04.1994р. «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»Вищий арбітражний суд України довів до відома судам України, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства. У разі встановлення сторонами розміру пені меншого ніж передбачено чинними законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах, визначених чинними актами законодавства. Конкретний розмір пені, що підлягає стягненню з платника, який порушив строки виконання зобов'язання, встановлено, зокрема, частиною третьою статті 14 Закону України «Про зв'язок».

За таких обставин, зважаючи на те, що сторонами в Договорі не встановлено пені, як виду відповідальності Покупця за невиконання чи неналежне виконання умов п. 3.1. Договору, недоведеними є вимоги позивача про стягнення з відповідача 276,07 грн. пені.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, підлягають частковому задоволенню про стягнення 103,42 грн. з них основного боргу - 50,03 грн. та 3% річних -53,39 грн.

Щодо розподілу господарських витрат по справі.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?»довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить -379,49 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 438,59 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАР-ЦЕНТР» (ідентифікаційний код: 36148976, адреса: 01004, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4-А, р/р 26000060285459 в КБ Приват Банк м. Дніпропетровськ, МФО 305299), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако»(ідентифікаційний код: 20037376, адреса: 08132, Київська обл. Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 21, р/р 26003012718629 в ВАТ «Укрексімбанк», МФО 322313), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу -50,03 грн. (п'ятдесят гривень 03 копійки), 3% річних -53,39 грн. (п'ятдесят три гривні 39 копійок) та судові витрати -438,59 грн. (чотириста тридцять вісім гривень 59 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 27.04.2012р.