Ухвала суду № 23795651, 26.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

УХВАЛА

Справа № 5011-50/2678-2012 26.04.12За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой - сервіс"

про банкрутство

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від заявника Стаднік О.А.

Від боржника ОСОБА_1(дов. від 17.06.2010)

Маркусь О.В.(ген. директор)

Розп. майна не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Кредитор звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой - сервіс" неспроможне сплатити борг у сумі 4 312 954,75 грн. протягом трьох місяців після встановленого для його сплати строку.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.03.2012 порушено провадження у справі №5011-50/2678-2012, призначено з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів розпорядником майна товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой - сервіс"(код ЄДРПОУ 32709054) арбітражного керуючого Вівсяника Андрія Мирославовича та призначено підготовче засідання суду на 29.03.2012.

У зв"язку з відбуттям судді Головатюка Л.Д. у відпустку за сімейними обставинами, суд призначив судове засідання на 09.04.2012.

В судове засідання 09.04.2012 прибули представники заявника, боржника та розпорядник майна і дали пояснення по справі.

Суд прийшов до висновку про витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи відкладено на 17.04.2012.

17.04.2012 в судовому засіданні було оголошено перерву на 26.04.2012 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 26.04.2012 прибули представники заявника, боржника і дали пояснення по справі.

Представник боржника у судовому засіданні наголошував на припиненні провадження по справі № 5011-50/2678-2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой - сервіс", оскільки відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як вказує боржник, вказане зарахування ґрунтується на договорі купівлі-продажу корпоративних прав укладеного між ТОВ «Градострой»на громадянином ОСОБА_5 від 11.10.2007 та додаткової угоди до Договору від 27.10.2010.

З огляду на викладене, на думку боржника, додані заявником до заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ "Градострой - сервіс" докази свідчать про відсутність підстав для подальшого розгляду справи, у зв'язку з чим вона підлягає припиненню.

Представник заявника категорично заперечував проти припинення провадження по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін, прийшов до висновку про задоволення клопотання боржника про припинення провадження по справі № 5011-50/2678-2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой - сервіс" у зв'язку з таким:

Підстави для порушення загальної процедури банкрутства передбачені ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 3 ст. 6 цього Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно ч. 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитора додаються рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Застосовуючи зазначені положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід виходити із системного аналізу норм даного Закону, зокрема положень ст. 1, якими дано визначення поняття "безспірні вимоги кредиторів". Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (абзац восьмий статті 1 Закону).

Таким чином, згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Згідно ч. 2 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 "Про судову практику у справах про банкрутство" виключний перелік виконавчих документів, якими підтверджується безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати передбачений у ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 32 цієї Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 передбачено, що за змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у тримісячний строк прострочення боржником свого зобов'язання здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, і додати докази цього до своєї заяви.

Суд зазначає, що заявник у встановленому порядку звернувся до виконавчої служби щодо стягнення з боржника заборгованості.

Однак, в подальшому товариство з обмеженою відповідальністю "Градострой - сервіс" звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог(заява вих. № 62 від 21.03.2012, копія в матеріалах справи).

Матеріали справи свідчать і це документально підтверджено, що у боржника перед ініціюючим кредитором наявна заборгованість у розмірі 4 312 954,75 грн., яка виникла на підставі Постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 по справі № 2/138-31/74, в той же час у ініціюючого кредитора перед боржником існує заборгованість у розмірі 5 800 000,00 грн., яка виникла за договором відступлення права вимоги № 02/03-1 від 02.03.2012, що укладений між ОСОБА_5 та ТОВ "Градострой - сервіс", що в свою чергу виникла внаслідок нездійснення оплати ТОВ "Градострой" за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 11.10.2007.

Таким чином, у боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой - сервіс" відсутні грошові зобов'язання перед товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой".

Представник ініціюючого кредитора заперечував проти наявності у ТОВ "Градострой" перед ТОВ "Градострой - сервіс" будь-якої заборгованості та зазначив, що ОСОБА_5 не мав прав власника корпоративних прав ТОВ "Градострой", а значить і не мав жодних прав на їх відчуження. Також представник ініціюючого кредитора зазначив, що на момент укладення вказаного договору ОСОБА_5 було порушено вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України в частині дотримання вимог чинного законодавства під час вчинення правочину, а отже наведене свідчить про неможливість передачі об'єкту купівлі-продажу та відповідно свідчить про відсутність у ТОВ "Градострой" обов'язку сплатити вартість товару.

Однак суд не погоджується із вказаними твердженнями ініціюючого кредитора та зазначає наступне:

Як вбачається зі Статуту ТОВ «Градострой», в редакції, затвердженій 22.12.2005 та зареєстрованій 16.06.2006, ОСОБА_5 був учасником цього товариства, частка якого згідно п. 6.2. Статуту складала 10% статутного капіталу.

22.12.2006 ОСОБА_5 подав ТОВ «Градострой»заяву про вихід зі складу учасників Товариства (копія заяви в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Отже, вихід ОСОБА_5 зі складу учасників ТОВ «Градострой»на підставі зазначеної заяви міг відбутися не раніше 22.03.2007, оскільки Статутом ТОВ «Градострой»інший строк не встановлено. Тому реєстрація змін до Статуту ТОВ «Градострой»в частині виходу ОСОБА_5 в січні 2007 року була передчасною та такою що не відповідала вимогам законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

У відповідності із вказаною нормою закону 10.01.2007 між ОСОБА_5 та ТОВ «Градострой»було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав(копія в матеріалах справи). 11.10.2007 цей договір було викладено в новій редакції(копія в матеріалах справи).

Таким чином суд зазначає, що станом на час укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав від 10.01.2007 ОСОБА_5 заявив про свій вихід, але був учасником ТОВ «Градострой»і мав право продавати свою частку.

На переконання суду, підтвердженням того, що частку було саме продано, а не здійснено вихід на підставі заяви, є те, що ТОВ «Градострой»не виплачувало ОСОБА_5 вартість майна Товариства та дивіденди за 2006-2007 роки, пропорційні його частці, які необхідно робити при виході.

Стосовно посилання представника ТОВ «Градострой»на нову редакцію Статуту, яку було зареєстровано 12.01.2007, то ця редакція може застосовуватись тільки до правовідносин, що виникли після 12.01.2007, оскільки зміни до установчих документів відповідно до ст. 89 ЦК України набувають чинності тільки з моменту державної реєстрації, а. відповідно до ч. 4 ст. 83 ГК України зміни, які сталися в установчих документах господарського товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Отже, ОСОБА_5, за будь-яких обставин, був учасником ТОВ «Градострой»до 12.01.2007, тобто до дати державної реєстрації змін до Статуту з новим складом учасників.

Крім того, суд наголошує, що договір купівлі-продажу корпоративних прав не визнано недійсним і навіть не оспорено, отже, в силу презумпції дійсності правочину, закріпленої ст. 204 ЦК України, він є правомірним та таким, що підлягає виконанню.

Окрім цього, цей договір підписаний Власовим В.В., який є керівником ініціюючого кредитора і в даний час.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За загальним правилом зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

З огляду на матеріали справи вимоги боржника та ініціюючого кредитора відповідають вищезазначеним умовам, а отже їх зарахування законне та обґрунтоване.

Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань. Добровільне виконання зобов'язання на стадії виконавчого провадження допускається і шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог (постанова Верховного Суду України від 1 листопада 2005 № 15/154).

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГКУ).

Подібної думки дотримується і Вищий господарський суд України, який зазначає, що "за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду" (постанова Вищого господарського суду України від 22.07.2004 № 15-03/186).

Суд зазначає, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить прямої заборони відносно можливості погашення вимог кредиторів шляхом проведення зарахування зустрічних вимог.

Даної позиції також дотримується Верховний суд України у своїй Постанові від 29.02.2005 по справі № 5/143-б/53-б.

Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також, згідно з частиною 2 цієї ж статті, в разі його розірвання або визнання недійсним за рішення суду.

Згідно з частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що Цивільний кодекс України передбачає самостійні підстави припинення зобов'язання, а саме - припинення зобов'язання виконанням та припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, які мають різну правову природу і не є тотожними.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

В зв'язку з чим, суд вважає, що мораторій на правовідносини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог не розповсюджується.

Даної позиції, зокрема, притримується Вищий господарський суд України у Постанові від 21.03.2008 по справі № 4/41-б.

Таким чином, у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог у боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой - сервіс" відсутні грошові зобов'язання перед товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой". Інші кредитори не зверталися до господарського суду м. Києва із кредиторськими вимогами до боржника.

Відповідно до п. 7 ч. 1. ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами.

Пунктом 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Суд враховує, що припинення провадження у справі не суперечить вимогам закону і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, ст. 78, п. 1-1 ч.1, ч.2 ст. 80, ст. 86 ГПК України, ст.ст. 5-7, п.7 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч. 2 п. 27, п. 32, п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009, суд -

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі №5011-50/2678-2012 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" до товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой - сервіс" (код ЄДРПОУ 32709054) про порушення справи про банкрутство.

2. Дію мораторію та введення процедури розпорядження майном скасувати.

3. Копію ухвали направити заявнику та боржнику, органу статистики, Державному реєстратору за місцезнаходженням боржника для вчинення певних дій відповідно до ст. 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та повідомлення в визначений Законом строк про відповідне судове рішення щодо припинення провадження у справі.

4. Дана ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

Суддя Головатюк Л.Д.

03.05.2012