Рішення № 23795375, 26.04.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.12 р. Справа № 5006/9/12/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Котенко Т.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар, Донецька область

про стягнення 199 738грн. 35коп.

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю №9-580 від 30.12.2011р.

від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю №59 від 10.01.2012р.

У судовому засіданні 26.04.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №21/120 на виконання інформаційно-обчислювальних послуг від 04.01.2011р. та за раніше надані послуги у загальному розмірі 199 738грн. 35коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг.

В підтвердження вказаних обставин позивач надав суду копії договору №21/120 на виконання інформаційно-обчислювальних послуг від 04.01.2011р.; протоколу погодження про договірну ціну на інформаційно-обчислювальні послуги та роботи; актів здачі-прийняття інформаційно-обчислювальних послуг (робіт) від 28.01.2011р., від 24.02.2011р., від 28.03.2011р., від 29.04.2011р., від 26.05.2011р., від 29.06.2011р., від 27.07.2011р. та від 25.08.2011р.; акту №8 звірки розрахунків станом на 01.01.2011р.; акту №30 звірки розрахунків станом на 01.01.2012р., листів №664 від 31.03.2011р., № 291 від 15.03.2010р., №1374 від 09.08.2010р., №242 від 09.03.2010р. та наказу №338 від 19.06.2006р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 612, 625, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4-1, 12, 13,15, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №690 від 23.03.2012р. визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсягу, пояснити підстави виникнення боргу у сумі 112 592грн. 20коп. не зміг. Крім того, наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснити підстави виникнення боргу у сумі 112 592грн. 20коп. не зміг.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк, (далі - виконавець) та Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар, Донецька область, (далі - замовник) був укладений договір №21/120 на виконання інформаційно-обчислювальних послуг від 04.01.2011р. (далі - Договір), згідно з умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання з виконання інформаційно-обчислювальних послуг та робіт, вказаних у додатку до договору.

Вартість інформаційно-обчислювальних послуг та робіт, згідно із затвердженим сторонами протоколом погодження про договірну ціну на інформаційно-обчислювальні послуги та роботи, склала 14 898грн. 73коп. без ПДВ на місяць.

Оплата, як домовились сторони в п. 2.3 договору, здійснюється замовником щомісячно на підставі акту приймання-передачі виконаних послуг та робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця впродовж наступного за звітним місяця.

Кінцеві розрахунки, відповідно до п. 2.4 договору, здійснюються на підставі актів звірки, підтверджених обома сторонами.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором з надання інформаційно-обчислювальних послуг (робіт) за період січень-серпень 2011 року підтверджується:

актом здачі-прийняття інформаційно-обчислювальних послуг (робіт) від 28.01.2011р. на суму 14 898грн. 73коп. без ПДВ;

актом здачі-прийняття інформаційно-обчислювальних послуг (робіт) від 24.02.2011р. на суму 15 020 грн. 62коп. без ПДВ, в тому числі додатково виконані роботи на суму 121 грн. 89 коп.;

актом здачі-прийняття інформаційно-обчислювальних послуг (робіт) від 28.03.2011р. на суму 15 020 грн. 62коп. без ПДВ, в тому числі додатково виконані роботи на суму 121 грн. 89 коп.;

актом здачі-прийняття інформаційно-обчислювальних послуг (робіт) від 29.04.2011р. на суму 15 115 грн. 46коп. без ПДВ, в тому числі додатково виконані роботи на суму 216 грн. 73 коп.;

актом здачі-прийняття інформаційно-обчислювальних послуг (робіт) від 26.05.2011р. на суму 15 020 грн. 62коп. без ПДВ, в тому числі додатково виконані роботи на суму 121 грн. 89 коп.;

актом здачі-прийняття інформаційно-обчислювальних послуг (робіт) від 29.06.2011р. на суму 15 020 грн. 62коп. без ПДВ, в тому числі додатково виконані роботи на суму 121 грн. 89 коп.;

актом здачі-прийняття інформаційно-обчислювальних послуг (робіт) від 27.07.2011р. на суму 18 024 грн. 74коп., в тому числі ПДВ 3 004 грн. 12 коп. та додатково виконані роботи на суму 121 грн. 89 коп.;

актом здачі-прийняття інформаційно-обчислювальних послуг (робіт) від 25.08.2011р. на суму 18 024 грн. 74коп., в тому числі ПДВ 3 004 грн. 12 коп. та додатково виконані роботи на суму 121 грн. 89 коп.

Дані акти підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем за договором за період січень-серпень 2011 року були надані інформаційно-обчислювальні послуги (роботи) на загальну суму 126 146грн. 15коп.

В свою чергу, з копій банківських виписок №378 від 15.04.2011р., №554 від 29.04.2011р., №740 від 16.05.2011р., №1374 від 30.06.2011р., №1822 від 03.08.2011р. та №2523 від 27.09.2011р. вбачається, що відповідачем станом на час подання позову 03.03.2012р. в якості сплати вартості інформаційно-обчислювальних послуг (робіт) за договором на користь позивача сплачено 39 000грн.

Решту вартості інформаційно-обчислювальних послуг (робіт) у сумі 87 146грн. 15коп. станом на час подання позову відповідачем сплачено не було. Даний факт сторонами визнається.

Розглядаючи даний спір, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір №21/120 від 04.01.2011р. є змішаним, оскільки містить елементи договору підряду та договору про надання послуг, отже згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України договірні відносини між сторонами врегульовано положеннями § 1 Глави 61 та Глава 63 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 854 Цивільного кодексу України, яка міститься в § 1 Глави 61, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Відповідно до вимог ст. 903 Цивільного кодексу України, яка міститься в Главі 63, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати виконаних послуг в сумі 87 146грн. 15коп. згідно з порядком оплати, визначеним п. 2.3 договору - на підставі акту приймання-передачі виконаних послуг та робіт впродовж наступного за звітним місяця.

Невиконання відповідачем прийнятого за договором обов'язку зі сплати повної вартості виконаних послуг розцінюється судом як порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №21/120 на виконання інформаційно-обчислювальних послуг від 04.01.2011р. у розмірі 87 146грн. 15коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за раніше надані послуги в сумі 112 592грн. 20коп. на підставі акту №8 звірки розрахунків станом на 01.01.2011р., господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України саме позивачем повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Ухвалами господарського суду від 05.03.2012р., від 14.03.2012р., від 26.03.2012р. та від 17.04.2012р. позивача було зобов'язано надати розгорнутий розрахунок сум позову з зазначенням підстав виникнення боргу та надати докази виникнення боргу, зазначеного у акті №8 звірки розрахунків станом на 01.01.2011р., однак, позивач витребуваних документів суду не представив, представник позивача пояснити в судовому засіданні, з яких саме підстав вважає, що у відповідача виник даний борг, не зміг.

Представник відповідача також не пояснив підстав виникнення вказаної заборгованості, зазначив, що це вартість наданих раніше послуг за попередні періоди.

Посилання позивача на акт №8 звірки взаємних розрахунків сторін від 06.01.2011р. та акт № 30 від 05.01.2012р., відомостями яких щодо кредитового сальдо відповідача станом на 01.01.2011р. у сумі 112 592грн. 20коп. та станом на 01.12.2011р. у сумі 199 738грн. 35коп. відповідно, позивач доводить правомірність заявлених вимог про стягнення з відповідача вказаних сум, не може бути розцінено судом як належне доведення підстав виникнення боргу у сумі 112 592грн. 20коп., оскільки акт звірки є документом, в якому підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, актами здачі-прийняття послуг, рахунками тощо.

З огляду на те, що позивачем не подано суду в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 112 592грн. 20коп. необхідних для вирішення спору належних і допустимих доказів, в тому числі на вимогу суду, враховуючи відсутність з боку позивача клопотань про витребування їх судом з посиланням на неможливість надати докази самостійно, господарський суд вважає за необхідне залишити позов в цій частині без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки встановлення судом підстав виникнення заявленої до стягнення заборгованості є необхідним для повного об'єктивного та всебічного розгляду справи.

З огляду на приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визнання позову в частині стягнення 112 592грн. 20коп. господарським судом не приймається, оскільки ці дії суперечать законодавству та не можуть бути розцінені як підстава для прийняття рішення суду про задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволення позовних вимог покладаються на відповідача, що складає 1 742грн. 92коп.

Решта сплаченої позивачем суми судового збору у розмірі 2 251 грн. 85коп. на підставі п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», враховуючи позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові Пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та в інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір», підлягає поверненню з Державного бюджету України у зв'язку із залишенням без розгляду позову в частині стягнення з відповідача 112 592грн. 20коп.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 629, 854, 903 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, п. 5 ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (85670, м.Вугледар, Донецька область, ідентифікаційний код 34032208) на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ідентифікаційний код 33161769) заборгованість за договором №21/120 на виконання інформаційно-обчислювальних послуг від 04.01.2011р. у розмірі 87 146грн. 15коп.

Позовні вимоги в частині стягнення з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» заборгованості у розмірі 112 592грн. 20коп. залишити без розгляду.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (85670, м. Вугледар, Донецька область, ідентифікаційний код 34032208) на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ідентифікаційний код 33161769) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 742грн. 92коп

Повернути з Державного бюджету України Державному підприємству «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ідентифікаційний код 33161769) сплачену суму судового збору у розмірі 2 251грн. 85коп., перераховану платіжним дорученням №10247 від 08.12.2011р. на суму 3 994 грн. 77 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 26.04.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.05.2012р.

Суддя Стукаленко К.І.