Постанова № 237950, 02.11.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2006 р. 15:50 Справа № АС-42/521-06

вх. № 11708/1-42

Суддя господарського суду Харківської області Яризько В.О.

за участю секретаря судового засідання Булавінова Ю.В.

представників сторін :

позивача - Вишневецька Т.А. (дов.).

відповідача - Меркулов Д.Г. (дов.).

по справі за позовом ДП Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", с. Березівське Дергачівського району Харківської області

до Дергачівської МДПІ Харківської області, м. Дергачі Харківської області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ №0000272310/0 від 06.03.06р., №0000272310/1 від 30.03.06р., №0000272310/2 від 05.06.06р., №0000272310/3 від 29.08.06р. про донарахування земельного податку в розмірі 417512,0грн., в т.ч. 278341,0грн. основного платежу та 139171,0грн. штрафних санкцій, як такі що суперечать чинному законодавству та дійсним обставинам справи.

Відповідач проти позову заперечує повністю, свої заперечення виклав у відзиві на позов.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.06р. відповідачем було складено акт №43/23-104/02648432 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства підприємством позивача за період з 01.01.05р. по 30.09.05р., за результатами якої було донараховано суму земельного податку в розмірі 278341,0грн. в зв*язку з порушенням позивачем ст.9 Закону України "Про плату за землю", а саме - невірним застосуванням ставок земельного податку, передбачених для земель сільськогосподарського призначення, та прийнято спірне рішення.

Позивач оскаржив таке донарахування в адміністративному порядку, рішенням ДПА в Харківській оласті зменшено донарахування податкових зобов*язань по земельному податку на 183,40грн., в т.ч. основний платіж - 122,27грн. та 61,13грн. штрафних санкцій..

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що ним у 2004-2005р. за цільовим призначенням використовувались парки загальною площею 33,76 га, а також газони, клумби квітники, декоративні насадження загальною площею 2,05 га. Решта земель позивача під багаторічними насадженнями, відповідно до п.а ч.2 ст.22 Земельного кодексу України, належать до земель сільськогосподарського призначення (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Крім того, як вказує позивач, його підприємство є спеціалізованим санаторієм з реабілітації хворих, які звільняються від земельного податку, а також те, що його землі лежать в межах населеного пункту.

Відповідач в обгрунтування своїх заперечень по суті позову вказує на те, що позивач згідно наданих розрахунків при визначенні розміру податку на землю до земельної ділянки площею 44,56га за період з 2004р. по 07.04.05р. застосовував ставку земельного податку згідно ст.6 Закону України "Про плату за землю", як за землю сільськогосподарського призначення, а повинен був застосовувати ставку відповідно до ст.9 цього закону, як за землі оздоровчого призначення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

26.11.97р. підприємство позивача отримало державний акт на право постійного користування землею №6 загальною площею 62,30га.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров*я України №289 від 01.10.98р., зареєстрованого в Мінюсті України 21.10.98р. за №675/3115 (втратив чинність 24.05.05р.) підприємство позивача віднесено до переліку санаторіїв з реабілітації хворих, які відповідно до ст.12 Закону України "Про плату за землю" звільняються від сплати земельного податку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 12 Закону «Про плату за землю» передбачено зокрема звільнення від сплати земельного податку спеціалізованих санаторіїв України для реабілітації хворих згідно із списком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України.

Пункт 4 ч. 1 ст. 12 Закону «Про плату за землю» передбачено, що від сплати земельного податку звільняються вітчизняні заклади охорони здоров'я, що використовують земельну ділянку за цільовим призначенням. Як зазначалося вище, Позивач є саме закладом, на який розповсюджується дія зазначених вище пунктів Закону «Про плату за землю» та використовує земельну ділянку за цільовим призначенням.

Згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003 р. № 1344-ІУ та Законом України «Про державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004р. № 2285- IV, пільги по платі за землю, визначені п.З ч. 1ст. 12 Закону «Про плату за землю» застосовуються до спеціалізованих санаторіїв України для реабілітації хворих, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Відповідно до Законів про бюджет пільги, передбачені п.4 ч.1 ст. 12 Закону Про плату за землю» застосовуються до вітчизняних закладів охорони здоров'я, які тримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

В зв*язку з цим позивач самостійно спочатку визначив ставку земельного податку відповідно до ст.9 Закону України "Про плату за землю" в розмірі 50% від грошової оцінки землі, а потім надав уточнений розрахунок, в якому зазначив ставки земельного податку відповідно до ч.2 ст.6 цього закону по землям вказаним у експлікації земельної ділянки санаторію у такому порядку:

Парки у розмірі 33,76 га. та ліси і лісосмуги у розмірі 6,67 га. за ставкою 0,03 як для багаторічних насаджень;

Пасовища з чагарниками у розмірі 2,08га за ставкою 0,1 як для сіножатей та пасовищ.

До решти земель застосовувалась ставка відповідно до ч.1 ст.7 цього ж закону.

Суд зазначає, по-перше - частиною 2 ст. 4 Закону «Про плату за землю» визначено, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Зазначена правова норма кореспондує з нормою ч. З ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», згідно з якою ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Аналогічне положення міститься також у ст. 1 Закону України «Про порядок встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування», відповідно до якої ставки загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), інші елементи податкових баз, а також пільги щодо оподаткування встановлюються або змінюються виключно законами України з питань оподаткування.

Закони про державний бюджет за своєю правовою природою не є законами з питань оподаткування, Бюджетним кодексом України встановлено, що закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Таким чином, вказаним законом неправомірно скасована пільга підприємству позивача. Такої ж позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, яка викладена в ухвалі від 12 квітня 2006 р.

По-друге, відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про плату за землю" ставка земельного податку з земель населених пунктів встановлюється у розмірі 1% від грошової оцінки такої землі.

ХХІІІ сесією ІV скликання Харківської обласної ради підтверджено статус земель, наданих у постійне користування позивачу як таких, що знаходяться в межах населеного пункту - селища Березівське Дергачівського р-ну Харківської обл. Також про даний факт свідчить і Генеральний план забудови курорту "Березівські мінеральні води" та ст.1 Закону України "Про курорти".

Крім того, платниками податку згідно ст.9 Закону України "Про плату за землю" є тимчасові землекористувачі, до кола яких позивач не відноситься.

Згідно довідки Дергачівського районного відділу земельних ресурсів №88/13 від 21.02.06р. в експлікації земельних угідь ДП санаторій "Березівські мінеральні води" при визначенні угідь, які входять в склад земельної ділянки допущена невизначеність - які саме це угіддя.

З цього вбачається, що компетентні органи самі не визначились, до яких категорій земель відносяться землі, надані у користування позивачу, а оскільки відповідно до ст.13 Закону України "Про плату за землю" визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, то відповідно до п.п.4.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На підставі наведеного суд вважає, що у відповідача не було законних підстав для нарахування позивачу податкового зобов*язання та штрафних санкцій з податку на землю.

Крім того, відповідачем штрафні санкції нараховані у відповідності до підпункту 17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено обов'язок платника податку сплатити штраф у разі несплати узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом. Однак, оскільки строки сплати земельного податку визначені ст. 17 Закону «Про плату за землю», у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону 2181 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на вказані правовідносини. Статтею 25 Закону «Про плату за землю» передбачена відповідальність за прострочення встановлених строків сплати податку у вигляді пені, інші санкції цим законом не передбачені.

Враховуючі, що рішенням ДПА в Харківській обл. від 30.05.06р. за результатами повторної скарги позивача зменшено суму донарахування податкових зобов*язань по земельному податку на 183,40грн. та винесено нове рішення через дріб 2, в зв*язку з чим податкові повідомлення-рішення №0000272310/0 та №00000272310/1 вважаються відкликаними відповідно до абз."б" п.п.6.4.1 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тому в задоволенні цієї частині позовних вимог суд відмовляє., в решті підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 7, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ Харківської області №0000272310/2 від 05.06.06р., №0000272310/3 від 29.08.06р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь ДП Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", код 02648432, державне мито в сумі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі виготовлена 07.11.2006р.

Суддя Яризько В.О.