Постанова № 237948, 02.11.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2006 р. 16:10 Справа № АС-42/522-06

вх. № 11707/1-42

Суддя господарського суду Харківської області Яризько В.О.

за участю секретаря судового засідання Булавінова Ю.В.

представників сторін

позивача - Вишневецька Т.А. (дов.)

відповідача - Меркулов Д.Г. (дов.)

по справі за позовом ДП Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", с. Березівське Дергачівського району Харківської області

до Дергачівської МДПІ Харківської області, м. Дергачі Харківської області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ДП Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ Харківської області № 0000262310/0 від 06.03.2006р., № 0000262310/1 від 30.03.2006р., № 0000262310/2 від 05.06.2006р., № 0000262310/3 від 29.08.2006р.

Відповідач проти позову заперечує.

Судом встановлено, що працівниками відповідача проведена планова документальна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.09.2005р., про що складений акт № 43/23-104/02648432 від 22.02.2006р.

В ході проведення перевірки було встановлено :

- в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 , пункту 4.1 статті 4, пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР не нараховано податок на додану вартість у сумі 434грн. на продукти харчування, відпущені споживачам;

- в порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додаю вартість" в редакції від 03.04.97 року № 168/97- ВР (зі змінами та доповненнями) безпідставно віднесено податкові накладні у сумі 48097,49грн., оформлені не належним чином: використано факсимільний підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати продаж товару (робіт, послуг), не вказано кількість (об"єм) проданого товару, одиниця виміру товару, його ціна.

- в порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 року № 168/97 - ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) безпідставно віднесено до складу податкового кредиту декларацій податок на додану вартість у сумі 32912,62грн. по податкових накладних, які виписані від імені неплатника податку на додану вартість та відповідно до пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997. №165/97, є недійсними.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262310/0 від 06.03.2006р. про донарахування позивачу зобов"язання в сумі 122166,00 грн., в т.ч. податку на додану вартість у сумі 81444,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 40722,00 грн.

Позивачем вказане повідомлення-рішення було оскаржено до Дергачівської МДПІ (скарга № 147 від 16.03.2006р.).

Рішенням Дергачівської МДПІ про результати розгляду скарги № 1166/10/25-010 від 30.03.2006р. встановлено, що податкові накладні, видані ПП "Тіса+" до 11.02.2006р. на загальну суму 23544,83 грн. були видані платником ПДВ, а при проведенні перевірки дані накладні не були визнані податковим органом, тому податкове повідомлення-рішення № 0000262310/0 від 06.03.2006р. було скасовано в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 23544,83 грн.

На підставі даного рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262310/1 від 30.03.2006р. про донарахування позивачу зобов"язання в сумі 86848,75 грн., в т.ч. податку на додану вартість у сумі 57899,17 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28949,58 грн.

На податкове повідомлення-рішення № 0000262310/1 від 30.03.2006р. позивачем була подана повторна скарга до ДПА у Харківській області (скарга № 230 від 12.04.2006р.).

Рішенням ДПА у Харківській області № 2061/10/25-010 від 30.05.2006р. за результатами розгляду повторної скарги встановлено, що позивач мав право включати до податкового кредиту у лютому 2005р. всі податкові накладні видані ПП "Тіса+", які відповідачем при проведенні перевірки не були прийняті, тому податкове повідомлення-рішення № 0000262310/1 від 30.03.2006р. скасовано в частині донарахування 14051,68грн., в т.ч. основний платіж 9367,79 грн., штрафні санкції 4683,89 грн.

На підставі рішення ДПА у Харківській області відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262310/2 від 05.06.2006р. про донарахування позивачу зобов"язання в сумі 72797,07 грн., в т.ч. податку на додану вартість у сумі 48531,38 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 24265,69 грн.

Позивачем була подана скарга № 350 від 15.06.2006р. на податкове повідомлення-рішення № 0000262310/2 від 05.06.2006р. до ДПА Укрраїни, яка рішенням ДПА України № 9010/6/25-0215 від 16.08.2006р. залишена без задоволення, у зв"язку з чим відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262310/3 від 29.08.2006р. на туж саме суму, що й податкове повідомлення-рішення № 0000262310/2 від 05.06.2006р.

Суд зазначає, що згідно п.п. 6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0000262310/0 від 06.03.2006р., № 0000262310/1 від 30.03.2006р., які були частково скасовані контролюючим органом внаслідок їх адміністративного оскарження, на теперішній час є відкликаними, тому суд не розглядає позовні вимоги про скасування зазначених повідомлень-рішень та відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Як вбачається з акту перевірки та рішень контролюючих органів, прийнятих за результатами розгляду скарг позивача, згідно податкових повідомлень-рішень № 0000262310/2 від 05.06.06р., № 0000262310/3 від 29.08.2006р. позивачу донараховані зобов"язання з податку на додану вартість у сумі 48531,38 грн., в т.ч.:

- 434, 00 грн. донараховані за порушення п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість, а саме не нараховано подпток на додану вартість на продукти харчування, відпущені споживачам у березні 2005р. у сумі 241,00 грн., у липні 2005р. у сумі 193,00 грн.;

- 44993,34 грн. донараховано за порушення п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме по податковим накладним № 104 від 10.01.05, № 128 від 13.01.05 р., № 324 від 15.02.05 р., № 360 від 22.02.05 р., № 1089 від 24.03.05 р., б/н від 07.04.05 р., № 317 від 12.04.05 р., № 840 від 16.05.05 р., № 876 від 18.05.05 р., № 1054 від 27.05.05 р., № 4020 від 02.09.05 р., № 4536 від 21.09.05 р., № 4700 від 26.09.05 р., які оформлені неналежним чином, у зв"язку з тим, що при їх оформленні використаний факсимільний підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати продаж товару (робіт, послуг);

- 3104,15 грн. донараховано за порушення п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме по податковим накладним накладними № 2/29 від 31.01.05 р., № 2/175 від 31.05.2005 р., № 2/206 від 30.06.05 р., № 2550 від 30.06.05 р., які оформлені неналежним чином, у зв"язку з тим, що в накладних не вказано кількість (об"єм) проданого товару, одиниця виміру товару, його ціна.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач в акті перевірки не зазначив, на підставі яких саме первинних або інших документів останнім зроблено висновок про не нарахування позивачем податку на додану вартість на продукти харчування, відпущені споживачам у березні 2005 р. у сумі 241 грн. та у липні 2005 р. у сумі 193 грн. та про наявність обов'язку здійснення такого нарахування, а також на підставі яких документів відповідач дійшов висновку про здійснення позивачем таких операцій.

Стосовно неприйняття відповідачем податкових накладних позивача зазначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Як вбачається з акту перевірки, суми ПДВ, включені позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними.

Згідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затв. Наказом ДПА України від 30.05.97 р. №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 цього Порядку. В п. 2 Порядку зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Інших підстав для визнання податкової накладної недійсної діючі нормативні акти, що регулюють порядок нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної не передбачають.

Позивач зазначає, що податкові накладні, які не прийняті позивачем видані платником податку на додану вартість.

Стосовно підпису уповноваженої особи, який поставлений факсемілє, то позивач зазначає, що відповідно до п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним або електронним засобом посвідчення.

Згідно з п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані спірних накладних дають змогу ідентифікувати продавців товарів в якості осіб, що брали участь у господарських операціях з позивачем.

Недоліки в заповненні податкових накладних, зокрема, відсутність в окремих податкових накладних кількості товару, одиниці виміру або його ціни не свідчать про недійсність податкових накладних. На підставі вказаних податкових накладних також можливо ідентифікувати контрагентів позивача.

Фактичне здійснення господарських операцій, сплата сум податку на додану вартість контрагентами позивача не спростовується відповідачем.

Таким чином просить задовольнити його позовні вимоги.

Відповідач в обгрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що пунктом 18 Порядку, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" (пункт 18 в редакції наказу ДПА України від 08.10.98р. № 469) передбачено, що всі примірники податкової накладної повинні бути підписаними особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг). Ця ж вимога закріплена і в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р., яким передбачено, що обов'язковим реквізитом первинного документу є особистий підпис особи, яка його склала.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції від 03.04.97 року № 168/97- ВР (зі змінами та доповненнями) та підпунктів 12.3; 12.4; 12.5 пункту 12 (підпункт 12.4 в редакції наказу ДІЇА України від 30.06.05р. №244) Порядку, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: опис товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об"єм); одиницю виміру товару, ціну продажу без врахування податку.

Крім того, згідно підпункту 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв"язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

В порушення вказаних норм позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по подактовим накладним, оформлених неналежним чином, а саме -використано факсимільний підпис особи, уповноваженої платником податку, здійснювати продаж товару (робіт, послуг); не вказано кількість (об"єм) проданого товару, одиниця виміру товару, його ціна.

Також віжповідач вказує, що в ході проведення перевірки встановлені з боку позивача порушення п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме не нараховано податок на додану вартість на продукти харчування, відпущені споживачам у березні та липні 2005р.,у зв"язку з чим донарахований податок на додану вартість у сумі 434,00 грн.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000262310/2 від 05.06.06р., № 0000262310/3 від 29.08.2006р. підлягають задоволенню на підставі нижчевикладеного.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідачем не доведено, що податкові накладні, по яким ним зроблено донарахування видані не платником податку на додану вартість.

Закон України “Про Державну податкову службу України", Закон України „Про систему оподатковування", Закон України "Про податок на додану вартість", Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не надає право податковим органам визнавати недійсними первинні бухгалтерські документи (накладні, акти прийому-передачі товарів,) та податкові накладні. Таке виключне право чинним законодавством України надане лише суду.

Відомості щодо рішення судів про визнання недійсними податкових накладних, по яким зроблені донарахування, в акті ДПІ та наданих до суду документах відсутні.

Відповідно до п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним або електронним засобом посвідчення.

Згідно з п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача не було підстав виключати суми ПДВ по податковим накладним № 104 від 10.01.05, № 128 від 13.01.05 р., № 324 від 15.02.05 р., № 360 від 22.02.05 р., № 1089 від 24.03.05 р., б/н від 07.04.05 р., № 317 від 12.04.05 р., № 840 від 16.05.05 р., № 876 від 18.05.05 р., № 1054 від 27.05.05 р., № 4020 від 02.09.05 р., № 4536 від 21.09.05 р., № 4700 від 26.09.05 р., які підписані з боку продавця факсимільним підписом та скріплені печаткою підприємства, зі складу податкового кредиту позивача.

Стосовно податкових накладних № 2/29 від 31.01.05 р., № 2/175 від 31.05.2005 р., № 2/206 від 30.06.05 р., № 2550 від 30.06.05 р. суд зазначає, що згідно листа ДПА України від 15.08.2003 N 7068/6/15-2317-22 порядок заповнення податкової накладної з ПДВ регулюється наказом ДПАУ від 30.05.97 р. N 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення", який зареєстрований в Мін'юсті України 23.06.97 р. N 233/2037. Пунктом 12.4 Порядку передбачено, що в графі 5 податкової накладної необхідно зазначити кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, виконання робіт, надання послуг. Практика застосування положень вищезазначеного наказу свідчить про те, що окремі послуги мають лише грошову форму вимірювання, а тому за наявності таких обставин в графі 5 податкової накладної повинен проставляється прочерк.

Суд зазначає, що відсутність в спірних податкових накладних, які були виписані за отриману передплату, таких показників як "одиниця виміру товару", "кількість (об"єм, обсяг) продукції", "ціна" не впливає на оподаткування підприємства позивача.

Відсутність в податкових накладних вказаних показників не робить податкові накладні недійсними.

Таким чином у позивача при отриманні вказаних податкових накладних не було підстав для невключення сум податку на додану вартість по даним податковим накладним до податкового кредиту.

Недотримання позивачем, на думку відповідача, порядку встановленого п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість , не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обгрунтованість рішення ДПІ, оскільки абзацом 2 п.п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідачльності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. А всі суми, які були включені позивачем до податкового кредиту підтверджені податковими накладними, які видані платником ПДВ та не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Стосовно встановлення відповідачем порушень з боку позивача п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. З, п.4.1 ст. 4, п.6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" суд зазначає, що ні в акті перевірки ні в відзиві на позов,відповідачем не вказано на підставі яких первинних документів або інших документів ним зроблені такі висновки, не вказано, по яким саме операціям та з якими споживачами позивачем не нараховано ПДВ, а приведені лише норми закону.

Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене суд доходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати нечинними та скасуватиподаткові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ у Харківській області № 0000262310/2 від 05.06.2006р., № 0000262310/3 від 29.08.2006р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь ДП Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", код 02648432, державне мито в сумі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі виготовлена 07.11.2006р.

Суддя Яризько В.О.