Рішення № 23794976, 28.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.04.12 р. Справа № 36/5005/2989/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя

до Відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

Відповідача-2: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" (ДП "МТП "Южний"), м. Южне Одеської області

про стягнення 4 652, 16 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Халамай Ю.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 19/7 від 01.01.2012

Від відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність № 79 від 01.01.2012

Від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Запоріжкокс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - відповідач-1), Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" (далі - відповідач-2) про стягнення 4 652, 16 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2012 порушено провадження по справі № 36/5005/2989/2012, розгляд справи призначено на 12.04.2012.

В судовому засіданні 12.04.2012 розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою відповідачів та ненаданням сторонами витребуваних судом документів відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позову посилався на те, що відповідно до залізничної накладної № 42772111 на адресу позивача зі станції відправлення Берегова Одеської залізниці на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці 27.09.2011 прибув вагон № 65231557 з вантажем - коксівне вугілля. Вантажовідправником є Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний". Зазначений вагон виданий позивачу зі складанням комерційного акту АА № 019561/813 від 28.09.2011. Комерційним актом встановлена нестача вантажу масою 1 900 кг. За розрахунком позивача вартість нестачі вантажу становить 4 652, 16 грн. та є збитками позивача.

На підтвердження позовних вимог позивач надав до суду оригінали залізничної накладної № 42772111 від 25.09.2011 (а.с. 10-11) та комерційного акту АА № 019561/813 від 28.09.2011 (а.с. 12); копії: рахунку-фактури № У-000255 від 25.09.2011 035102/16 (а.с. 13); акту приймання-передачі № У-000255 за вересень 2011 (а.с. 14); платіжного доручення № 100297 від 28.02.2012 (а.с. 15); відомості аналітичного обліку за 28.02.2012 (а.с. 16); договору № 185/110с/468 від 15.02.2011 та додаткових угод № 2/1154 від 20.04.2011 та № 3/1647 від 29.04.2011 (а.с. 17-21); специфікації № 10 від 07.09.2011 до договору № 185/11Ос/468 від 15.02.2011 (а.с. 17-18).

Позивач, керуючись ст. ст. 27, 31, 105, 110, 113, 114 Статуту залізниць України, ст. ст. 526, 924, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України просить суд стягнути з належного відповідача суму шкоди, завдану недостачею вантажу у розмірі 4 652, 16 грн. та 1 609, 50 грн. судового збору.

Відповідач-1 позов не визнав, у відзиві на позов (а.с. 33-34) зазначив, що згідно комерційного акту АА № 019561/813 від 28.09.2011 та акту про технічний стан вагону № 322 від 27.09.2011 (а.с. 35), вагон № 65231557 технічно справний, проте виявлено нещільне прилягання кришок 2 та 3 люків до армувальних листів хребтової балки, маються зазори довжиною 30-50 см, шириною 2-3 см, вантажовідправником маркування на вантаж не нанесено, по станції зазори закладені дрантям, в деталях вагону є сліди вантажу, що свідчить про невиконання відправником вимог ст. 31 Статуту залізниць України, пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, а отже відповідальність за нестачу вантажу повинен нести відправник.

Відповідач-2 в судове засідання представника не направив, 26.04.2012 на адресу суду направив відзив на позов (а.с. 64-67), в якому просив суд у задоволенні позовних вимог до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" відмовити у повному обсязі та розглядати справу за відсутності повноважного представника. Посилався на те, що у разі виявлення будь-яких невідповідностей щодо ваги вантажу, розміщення й кріплення вантажу, технічного стану вагону залізниця зобов'язана не приймати такий вагон до транспортування за призначенням, оскільки на підставі ст. ст. 110, 113, 127 Статуту залізниць України та ст. ст. 12, 23 Закону України "Про залізничний транспорт" саме залізниця несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі його одержувачу. Дані, зазначені в залізничній накладній № 42772111 від 25.09.2011 при прийманні залізницею вагону № 65231557 ретельно перевірялися, вагон прийнятий до перевезення без зауважень, це свідчить, що перевізник проконтролював правильність розміщення та закріплення вантажу, прийняв до перевезення вагон, який завантажено відповідно до Технічних умов і підтверджує наявність належного розміщення вантажу згідно технічних умов вантажовідправником.

В судовому засіданні 26.04.2012 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2011 між Публічним акціонерним товариством "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" та позивачем було укладено договір № 185/11Ос/468, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити позивачу коксівне вугілля за кількістю, цінами та якістю, вказаними у специфікаціях.

Відповідно до специфікації № 10 від 07.09.2011 до договору від 15.02.2011, сторони договору домовилися про поставку коксівного вугілля Wellmore (США) у кількості 7 500 тонн та коксівного вугілля Carter Roag (США) по ціні за одну тонну без ПДВ 1 120, 00 грн. Строк поставки вугілля - вересень 2011 року. Поставка вугілля здійснюється на умовах "FCA, залізнична станція Берегова Одеської залізниці.

25.09.2011 на адресу ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС" була направлена партія коксівного вугілля. Відповідно до залізничної накладної № 42772111 від 25.09.2011 вантажовідправником вугілля є ДП "Морський торгівельний порт "Южний", власником - ПАТ "АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД".

27.09.2011 вантаж прибув на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці.

28.09.2011 вантаж виданий одержувачу зі складенням комерційного акту АА № 019561/813 від 28.09.2011.

В комерційному акті АА № 019561/813 від 28.09.2011 зазначено, що його складено в додаток до акту № 7350 від 27.09.2011, складеного на станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці.

Відповідно до комерційного акту було проведене комісійне переважування вагону № 65231557 з вантажем - коксівне вугілля. При переважуванні виявилось: брутто 89 150 кг, тара 22 200 кг, нетто 66 950 кг. По документу значиться: нетто 68 850 кг, тара 22 200 кг. Нестача склала 1 900 кг. Навантаження нижче бортів 10-30 см, нерозрівнена, вантажовідправник не наніс маркування. Над другим та третім люками поглиблення зліва розміром 250*120*150 см. Вагон у технічному стані справний, виявлено нещільне прилягання кришок 2 та 3 люків до армувальних листів хребтової балки, зазори довжиною 30-50 см, шириною 2-3 см. На деталях вагону сліди вантажу, який перевозиться. По станції зазори закладені дрантям. Двері та люки закриті, течі вантажу немає. Вантажовідправник в порушення ст. 31 Статуту залізниць не визначив придатність вагону до перевезення вантажу, не вжив достатніх заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування.

Відповідно документу в графі "найменування вантажу" значиться "навантажено у вологому стані нижче бортів", розміри не зазначені. Течі вантажу немає, люки, двері закриті. Вантаж, якого не вистачає у вагоні, вміститися міг. Вантаж прибув в технічно справному вагоні. При повторному переважуванні вага підтверджується.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5083, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Позивач розрахував вартість нестачі вантажу з урахуванням його вартості згідно зі специфікацією № 10 від 07.09.2011 до договору № 185/11Ос/468 від 15.02.2011 та норми природної втрати вантажу - 1 % відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083. Вартість недостачі вантажу за розрахунком позивача становить 4 652, 16 грн.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Ст. 924 Цивільного кодексу України встановлює, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ч. 1 ст. 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Ст. 924 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі втрати або нестачі вантажу за заподіяну при перевезенні шкоду перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

В той же час, спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, а тому мають регулюватися Статутом залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 та визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, установ і організацій, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 31 Статут залізниць України встановлено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 31 Статут залізниць України, придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.

Відповідно до ст. 114 Статуту, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Ст. 115 Статуту, закріплено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 5 Правил перевезень вантажу у вагонах відкритого типу передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

Як вбачається зі змісту залізничної накладної № 42772111 та комерційного акту АА № 019561/813 від 28.09.2011 визначення маси вантажу у вагонах, а також навантаження здійснювалося засобами відправника, тобто відповідача-2. Вагон у технічному стані виявився справним, про що зазначено в комерційному акті АА № № 019561/813 від 28.09.2011. В той же час, вагон не був підготовлений до перевезення вантажу дрібної фракції, тобто не був справний у комерційному відношенні, що підтверджується актом про технічний стан вагону № 322 від 27.09.2011.

Зважаючи на вищевикладене, суд вбачає вину відповідача-2, як відправника вантажу в нестачі вугілля та відхиляє його доводи, наведені у відзиві на позовну заяву.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 на користь позивача шкоди, завданої недостачею вантажу у сумі 4 652, 16 грн.

Твердження відповідача про те, що перевірка даних, зазначених в залізничній накладній та прийняття залізницею вагону до перевезення без зауважень, свідчить, що перевізник проконтролював правильність розміщення та закріплення вантажу, прийняв до перевезення вагон, який завантажено відповідно до Технічних умов, що підтверджує наявність належного розміщення вантажу згідно технічних умов вантажовідправником є необґрунтованими, оскільки не відповідають матеріалам справи та вимогам діючого законодавства.

Судом встановлено, що позовні вимоги до відповідача-1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць, залізницям надано право, а не обов'язок перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення.

Згідно параграфу 19 розділу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця. Однак Статутом не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу.

Відповідно до ст. 111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, зокрема, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення; коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок завантаження вантажу відправником у непідготовлений неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником.

З матеріалів справи не вбачається підстав для звільнення вантажовідправника від відповідальності. Вантаж прибув у вагоні непридатному у комерційному відношенні для перевезення вантажу, при завантаженні вантажу вантажовідправником не усунено щілини та конструктивні зазори вагону та не вжито заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами і обставинами справи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 шкоди, завданої недостачею вантажу у сумі 4 652, 16 грн. підтверджуються, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача-2 на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 77, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" (65481, Одеська обл., м. Южне; код ЄДРПОУ 04704790; р/р 26001002493901 філія банку "Фінанси та кредит" м. Одеси, МФО 328823) на користь Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС" (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4; код ЄДРПОУ 00191224; р/р 26003005410004 в АКБ "Індустріалбанк" м. Запоріжжя, МФО 313849):

- 4 652, 16 грн. (чотири тисячі шістсот п'ятдесят дві грн. 16 коп.) шкоди, завданої недостачею вантажу;

- 1 609, 50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

У вимогах до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя А.Є. Соловйова

Повне рішення складено 28.04.2012