Рішення № 23794788, 26.04.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 квітня 2012 р. Справа 14/17/2012/5003

за позовом: спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "ХМЕСІЛ лтд" (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 25/40)

до: фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (21001, АДРЕСА_1)

про стягнення 37965,45 грн. боргу за отриманий товар,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 02.04.2012 р., паспорт серії ВМ 47744 виданий Баранівським РВ УМВС України в Житомирській області 15.04.1997 р.;

відповідача: не з"явився,

ВСТАНОВИВ :

Спільне українсько-болгарське товариство з обмеженою відповідальністю "ХМЕСІЛ лтд" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 37965, 45 грн. за порушення умов договору поставки № 029/2010 від 01.12.2009 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.03.2012 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/17/2012/5003 та призначено до розгляду на 10.04.2012 р.

10.04.2012 р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 26.04.2012 р. у зв'язку з неявкою представників сторін та неподанням останніми витребовуваних документів.

На визначену дату (26.04.2012 р.) в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, документів витребуваних не надав, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання ухвалою суду від 10.04.2012 р., що вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення №2103621458974 від 18.04.2012 р., яке отримане відповідачем 21.04.2012 р.

Слід зазначити, що ухвали суду від 22.03.2012 р. та від 10.04.2012 р. відповідачу надіслано поштовою кореспонденцією за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 13250957 станом на 06.03.2012 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: АДРЕСА_1., яка є ідентичною тій, по якій було направлено ухвали від 22.03.2012р. та від 10.04.2012 р. відповідачу (а.с.41).

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на таку фізичну особу-підприємця.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останньої в судове засідання для реалізації нею права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.12.2009 р. між спільним українсько-болгарським товариством з обмеженою відповідальністю "ХМЕСІЛ лтд" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки № 029/2010 (а.с. 5).

Згідно із п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставляти у зумовлені договором строки покупцеві медичні препарати, а покупець зобов'язується примати товар та своєчасно оплачувати його згідно умов договору.

Товар згідно Договору поставляється партіями з урахуванням визначеної покупцем ритмічності поставки (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у накладній на кожну партію товарів, що поставляється згідно Договору.

Попереднє узгодження ціни, кількості, асортименту та ритмічності поставки товару здійснюється відповідальними представниками сторін у робочому порядку, з використанням засобів телефонного, факсимільного та інших видів зв'язку. Замовлення вважається узгодженим, якщо постачальником виставлено рахунок на оплату або відвантажено товар, а покупцем прийнято товар за видатковою накладною та надано довіреність або інший документ, що підтверджує отримання товару (п. 2.2 Договору).

Ціна, кількість та асортимент кожної партії товарів, що поставляється по Договору, визначається видатковою накладною, що є невід'ємною та обов'язковою частиною Договору (п. 2.3 Договору).

Згідно із п. 2.4 Договору загальна ціна договору та загальна кількість товарів, що поставляється по договору, складається з вартості та кількості товарів поставлених партіями протягом дії договору. Весь товар, що поставляється Покупцю після підписання договору, вважається поставленим на умовах і на виконання договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору поставка товарів по договору здійснюється партіями у строки, що визначаються сторонами у порядку, визначеному п. 2.2 Договору.

Покупець оплачує кожну поставлену постачальником партію товару за ціною, вказаною у видатковій накладній, що є обов'язковим товаросупровідним документом на кожну партію товарів, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.1. Договору).

Згідно із п. 5.2 Договору строк для розрахунків узгоджується між сторонами і вказується у видатковій накладній на кожну партію товарів, що поставляється по Договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством.

За несвоєчасну поставку, що здійснюється на умовах попередньої оплати, постачальник сплачує покупцю штраф, що обчислюється з розрахунку 1% від суми здійсненої попередньої оплати за кожен день прострочки поставки (п. 7.2 Договору).

Згідно із п. 7.3 Договору за прострочку оплати товарів до тридцяти календарних днів включно, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до п. 7.4 Договору за прострочку платежу більш тридцяти календарних днів, покупцю нараховується штрафна санкція в розмірі 10 % простроченої суми. При цьому п. 7.3 Договору не застосовується.

Постачальник має право вимагати від покупця, що прострочив виконання грошового зобов'язання сплати боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення (п. 7.5 Договору).

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до договору поставки позивач виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 6-23).

Позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 37832,84 грн.

Відповідач розрахунки за поставлений товар провів частково в сумі 5800 грн., що стверджується копіями банківських виписок: від 24.06.2011р. на суму 1000 грн. (а.с.31), від 15.07.2011р. на суму 1000 грн. (а.с.32), від 12.08.2011 на суму 1000 грн. (а.с.33), від 22.08.2011 на суму 1000 грн. (а.с.34), від 09.09.2011 на суму 1000 грн. (а.с.35), від 09.11.2011 на суму 800 грн. (а.с.36), поясненнями позивача та іншими матеріалами справи. Решту коштів за отриманий товар, як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачем перераховано не було.

02.06.2011 р. позивачем надіслано на адресу відповідача претензію № 8-юр про погашення заборгованості (а.с.25), за результатами розгляду якої відповідач погасив борг частково в сумі 5800 грн.

21.10.2011 р. відповідачу рекомендованим листом направлену ще одну претензію № 23-юр на заборгованість в сумі 32832,84 грн. (а.с.30). Відповідач борг не погасив, відповіді на претензію не направив.

Непроведення відповідачем остаточних розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 01.12.2009 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 32032,84 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3203,28 грн. штрафу за прострочку платежу, 1768,34 грн. інфляційних втрат (з 18.02.2011 р. по 18.02.2012 року) та 960,99 грн. 3 % річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 7.4 Договору сторони погодили, що за прострочку платежу більш тридцяти календарних днів, покупцю нараховується штрафна санкція в розмірі 10 % простроченої суми, при цьому пеня, визначена п. 7.3 Договору. не застосовується.

Як з"ясовано судом відповідач прострочив виконання зобов"язання більше ніж на 30 днів, відтак є правомірним застосування штрафу в сумі 3203,28 грн., що складає 10% від простроченої суми.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення штрафу, інфляційних втрат, 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Проводячи перевірку правильності наданого позивачем розрахунку штрафу, інфляційних втрат, 3% річних судом виявлено помилки щодо розрахунку інфляційних втрат.

В розрахунку інфляційних втрат позивачем не відображено значень інфляційних втрат в липні-серпні 2011 р. в зв'язку із дефляційними показниками індексу інфляції.

З врахуванням виявлених помилок, в стягненні 804,72 грн. інфляційних втрат суд відмовляє як заявлених безпідставно. Таким чином, в судовому засіданні підтвердження знайшли інфляційні втрати лише на суму 963 грн. 62 коп.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, інфляційних втрат, штрафу, 3% річних в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (21001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у Вінницькому ЦРВ ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) на користь спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "ХМЕСІЛ лтд" (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 25/40, р/р 26009000031497 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 14369217) - 32032 грн. 84 коп. (тридцять дві тисячі тридцять дві гривні вісімдесят чотири копійки) основного боргу, 3203 грн. 28 коп. (три тисячі двісті три гривні двадцять вісім копійок) штрафу, 963 грн. 62 коп. (дев"ятсот шістдесят три гривні шістдесят дві копійки) інфляційних втрат, 960,99 грн. (дев"ятсот шістдесят гривень дев"яносто дев"ять копійок ) 3% річних, 1609 грн. 50 коп. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п"ятдесят копійок) витрат зі сплати судового збору.

В стягненні 804,72 грн. інфляційних втрат відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням поштового вручення.

Суддя Тварковський А.А.

Повне рішення складено 03 травня 2012 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 25/40)

3 - відповідачу (21001, АДРЕСА_1)