Рішення № 23794787, 26.04.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 квітня 2012 р. Справа 14/16/2012/5003

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі" (81083, Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, комплекс "Ямельня-1"; 79005, м. Львів, п/с 6656)

до: приватного підприємства "Гурівецьке" (22124, Вінницька область, Козятинський район, с. Гурівці, вул. Жовтнева, 86)

про стягнення заборгованості у розмірі 56280 грн.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: ТОВ "Провімі"- ОСОБА_1, довіреність № б/н від 23.10.2011 р., паспорт серії НОМЕР_1 від 06.11.2001 р.;

відповідача: ПП "Гурівецьке"- не з"явився,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Провімі" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Гурівецьке" 56280 грн. заборгованості, що нарахована в зв'язку з невиконанням останнім умов укладеного договору купівлі-продажу № 063С від 07.11.2011 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.03.2012 р. за вказаним позовом порушено провадження по справі № 14/16/2012/5003 та призначено до розгляду на 10.04.2012 р.

10.04.2012 р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 26.04.2012 р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням сторонами витребовуваних судом документів.

На визначену дату (26.04.2012 р.) в судове засідання з'явився представник позивача.

Останнім в судовому засіданні подана заява про зменшення розміру позовних вимог від 23.04.2012 року, в якій він зменшив ціну позову на 20000 грн. основної заборгованості, що рахується за відповідачем у зв'язку з оплатою суми зазначеного боргу, відтак просив стягнути з приватного підприємства "Гурівецьке" заборгованість в сумі 36280 грн.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник відповідача (26.04.2012 р.) в судове засідання не з'явився повторно, причин неявки не повідомив незважаючи на те, що був належним чином повідомлений ухвалою суду від 10.04.2012 р.

Слід зазначити, що ухвали суду від 22.03.2012 р. та від 10.04.2012 р. відповідачу надіслано поштовою кореспонденцією за адресою: 22124, Вінницька область, Козятинський район, с. Гурівці, вул. Жовтнева, 86.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 13450771 станом на 29.03.2012 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: 22124, Вінницька область, Козятинський район, с. Гурівці, вул. Жовтнева, 86., яка є ідентичною тій, по якій було направлено ухвали від 22.03.2012р. та від 10.04.2012р. відповідачу (а.с.31).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона також є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.11.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Провімі" (Продавець) та приватним підприємством "Гурівецьке" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 063С (а.с. 3-5).

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар, в т.ч., але не виключно комбікорми, кормові додатки, премікси, білкові та вітамінно-мінеральні добавки- Товар.

Асортимент, комплектність, найменування, кількість та ціна Товару визначається у видаткових накладних або актах прийому-передачі (п. 1.2 Договору).

Згідно із п. 2.1 Договору поставка товару продавцем покупцю здійснюється транспортом покупця зі складу продавця.

Реалізація товару здійснюється на підставі видаткових накладних або актів прийому-передачі. (п. 2.2. Договору)

Відповідно до п. 5.1 Договору Товар відвантажується покупцю за договірними цінами зазначеними у видаткових накладних або актах прийому-передачі по кожному виду продукції на день отримання товару Покупцем.

Згідно із п. 5.3 Договору оплата за товар покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця з відстрочкою платежу тридцять календарних днів з дати переходу права власності на товар від продавця до покупця, при цьому загальна сума відтермінування платежів не повинна перевищувати сімдесят тисяч гривень.

Платежі, здійсненні покупцем, в першу чергу будуть зараховуватись як оплата за раніше отриманий та неоплачений Товар (п. 5.4 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з договору, сторона несе відповідальність визначену договором та чинним законодавством України.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до договору купівлі-продажу позивач виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними № 35000000053 від 03.11.2011 р.(а.с.6), № 35000000061 від 23.11.2011 р.(а.с.7), № 35000000064 від 29.11.2011 р.(а.с.8), № 35000000074 від 28.12.2011 р.(а.с.9), № 35000000017 від 07.02.2012 р. (а.с. 10).

Таким чином, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 106280 грн.

Відповідач розрахунки за поставлений товар провів частково в сумі 70000 грн., що стверджується копіями банківських виписок: від 28.11.2011р. на суму 5000 грн. (а.с.11), від 22.12.2011р. на суму 15000 грн. (а.с.12), від 08.02.2012 на суму 30000 грн. (а.с.13), платіжними дорученнями №125 від 09.04.2012 р. на суму 10000 грн. (а.с. 28), № 100 від 02.04.2012 р. на суму 10000 грн. (а.с.29), поясненнями позивача та іншими матеріалами справи. Решту коштів за отриманий товар, як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачем перераховано не було.

24.02.2012 р. позивачем надіслано на адресу відповідача лист-вимогу № 1190 про погашення заборгованості за поставлену продукцію. (а.с.14) Однак відповідачем не було надано відповіді на вищевказану вимогу та не погашено заборгованості перед позивачем.

Непроведення відповідачем остаточних розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу.

Згідно із ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 36280 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Гурівецьке" (22124, Вінницька область, Козятинський район, с. Гурівці, вул. Жовтнева, 86, код ЄДРПОУ 20101631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі" (81083, Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, комплекс "Ямельня-1"; 79005, м. Львів, п/с 6656, код ЄДРПОУ 32730400) 36280 грн. (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят гривень) заборгованості за поставлену продукцію, 1609 грн. 50 коп. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п"ятдесят копійок) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Тварковський А.А.

Повне рішення складено 03 травня 2012 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (81083, Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, комплекс "Ямельня-1"; 79005, м. Львів, п/с 6656)

4 - відповідачу (22124, Вінницька область, Козятинський район, с. Гурівці, вул. Жовтнева, 86)