Постанова № 23793981, 28.03.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2012 р. cправа № 2a-738/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Воришка Я.Я.

представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Діал Груп. Архо-Софт" не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до товариства з обмеженою відповідальністю "Діал Груп. Архо-Софт" про стягнення податкового боргу в сумі 7 692,72 грн., -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (надалі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Діал Груп. Архо-Софт" (надалі відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 7 692,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5, підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пункту 16.1.4 статті 16, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України не погашено зобовязання по штрафних санкціях з податку на прибуток підприємств в розмірах 170,00 грн., 170,00 грн. та 25,00 грн., застосованих згідно податкових повідомлень-рішень від 03.06.2010 року, 16.06.2010 року і 13.05.2011 року за неподання декларації з податку на прибуток за І півріччя 2009 року, за 2010 рік та за несвоєчасну сплату протягом граничних строків суми самостійно визначеного податкового зобовязання, а також не сплачено в повному обсязі зобовязання по штрафних санкціях з податку на додану вартість в загальному розмірі 7 136,87 грн., застосованих згідно податкових повідомлень-рішень від 16.06.2011 року і 02.09.2011 року за неподання декларації з податку на додану вартість за ІV квартал 2010 року, січень, березень липень 2011 року. У відповідача також числиться по нарахованій на зазначену суму зобовязання борг по пені з податку на прибуток підприємств в сумі 39,11 грн., з податку на додану вартість - 126,74 грн. Загальна сума податкового боргу станом на день звернення до адміністративного суду, яка не сплачена відповідачем, складає 7 692,72 грн., з якої по податку на прибуток підприємств 429,11 грн., в тому числі 39,11 грн. пеня, по податку на додану вартість 7 263,61 грн., в тому числі 126,74 грн. пеня.

28.03.2012 року у судовому засіданні представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд стягнути із розрахункових рахунків відповідача, що є наявними у банківських установах та за рахунок його готівки в дохід бюджету тільки податковий борг в сумі 7 501,87 грн., тобто без нарахованої пені з податку на додану вартість в сумі 126,74 грн. та податку на прибуток в сумі в сумі 39,11 грн., заявленої у первинних позовних вимогах (а.с. 34).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив (а.с. 32). Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.09.2008 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Діал Груп. Архо-Софт", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 26-27), та взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу та наявності права у податкового органу на стягнення грошових зобовязань врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України "Про систему оподаткування" (на час дії частини спірних відносин до 01.01.2011 року) визначав принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Податок на додану вартість та податок на прибуток, зобовязання по якому є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", підпунктів 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (з 01.01.2011 року) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обовязку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобовязань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) обєкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є обєктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

До 01.01.2011 року підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначалося, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 коментованого Закону на платників податків покладено обов'язок подачі податкових декларацій за базові податкові (звітні) періоди, що дорівнюють календарному місяцю, календарному кварталу або календарному півріччю, календарному року.

Пунктом 16.4 статті 16 Закону України Про прибуток підприємствдо 01.01.2011 року визначалося, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

З 01.01.2011 року приписами підпункту 49.18.2. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що 03.06.2010 року і 12.05.2011 року державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську за наслідками проведених невиїзних документальних перевірок своєчасності подання податкової звітності по податку на прибуток складено акти за №10110/15-1/36116792 і №2893/15-1/36116792, яким встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пункту 49.1, пункту 49.2 та підпункту 49.18.2. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме неподання відповідачем декларації з податку на прибуток за І півріччя 2009 року і за 2010 року (а.с. 20, 22).

Згідно підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Положеннями частини 1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 зазначеного Кодексу органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську на виконання повноважень, передбачених статтею 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, у відповідності до підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону, пункту 120.1 статті 120 зазначеного Кодексу, за виявлене порушення податковими повідомленнями-рішеннями за №0011111501/0 від 03.06.2010 року та за №0003131501/0 від 13.05.2011 року до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 170,00 грн. і 170,00 грн. відповідно (а.с. 18, 21). Вказані податкові повідомлення-рішення 04.06.2010 року, 16.05.2011 року отримані відповідачем, про що свідчать записи уповноваженої особи відповідача на повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 17, 20).

Матеріалами справи підтверджено, що 16.06.2010 року Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету по податку на прибуток складено акт за №10985/15-1/36116792, яким встановлено порушення відповідачем пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме несвоєчасно сплачено узгоджений розмір податкового зобовязання відповідачем з податку на прибуток підприємств за 2009 рік, сума якої затримувалися до сплати понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати суми такого зобов'язання (а.с. 25).

Згідно приписів пункту 5.1 та підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За змістом вимог підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 коментованого Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивачем на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за виявлене порушення податковим повідомленням-рішенням за №0012071501/0 від 16.06.2010 року до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25,00 грн. відповідно (50% погашеної суми податкового боргу), яке отримано відповідачем 17.06.2010 року, про що свідчить запис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 23).

На час судового розгляду грошові зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному 365,00 грн., застосовані податковими повідомленнями-рішеннями від 03.06.2010 року, 16.06.2010 року і 13.05.2011 року, відповідачем до бюджету не сплачені (а.с. 34).

Щодо грошових зобовязань відповідача з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 16.06.2011 року та 02.09.2011 року державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську за наслідками проведеної камеральної перевірки з питання подання податкової звітності з податку на додану вартість, складено акти за №4586/15-2/36116792 та №6950/15-2/36116792, якими встановлено порушення відповідачем підпункту 49.18.1. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: неподання у встановлені строки відповідачем декларації з податку на додану вартість за ІV квартал 2010 року, січень 2011 року, березень, квітень, травень, червень і липень 2011 року (а.с. 11, 15).

Судом вже зазначено вище про визначений підпунктом 49.18.1. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України обовязок платника податків подачі податкових декларацій за базовий звітний (податковий) період протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пунктів 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Частиною 2 пунктом 120.1 статті 120 коментованого Кодексу визначено, що повторне неподання або повторне несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Із урахуванням факту притягнення відповідача у 2011 році до відповідальності за неподання податкових декларацій, позивач на підставі зазначеної вище норми Закону за виявлені порушення податковими повідомленнями-рішеннями від 16.06.2011 року за №0000631502 та від 02.09.2011 року за №0002841502 застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4080,00 грн. і 3060,00 грн. відповідно, які отримані уповноваженою особою відповідача 20.06.2011 року та 07.09.2011 року, про що свідчить запис уповноваженої особи відповідача на повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 9, 13). Такі зобовязання відповідачем у повному обсязі до бюджету не сплачені і на час судового розгляду заборгованість по них становить 7 136,87 грн. (а.с. 34)

За змістом підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" органам державної податкової служби надано право самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі виявлення порушень, визначених у вказаній нормі закону, допущених платником податків і зборів.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту, який передбачає процедуру апеляційного узгодження даного зобов'язання, шляхом подання скарг до вищестоящих за підпорядкуванням контролюючих органів та звернення до суду.

Абзацом 3 підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 вказаного вище Закону встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а"-"в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання, визначених вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, суд приходить до висновку, що застосовані Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську штрафні санкції по податку на додану вартість в розмірах 4 080,00 грн., 3 060,00 грн. та по податку на прибуток в розмірах 170,00 грн., 170,00 грн., 25,00 грн., є узгодженими.

Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 коментованого Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ю1" за №1/1286/17788/10/24-150/4536 від 17.06.2010 року та податкова вимога форми "Ю2" за №2/1515/19653/10/24-150/5171 від 22.07.2010 року. Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом (а.с. 28).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями від 16.06.2011 року №0000631502, від 02.09.2011 року №0002841502, від 13.05.2011 року №0003131501/0, від 03.06.2010 року №0011111501/0, від 16.06.2010 року №0012071501/0, податковими вимогами від 17.06.2010 року №1/1286/17788/10/24-150/4536 та від 22.07.2010 року №2/1515/19653/10/24-150/5171, довідкою-розрахунком суми податкового боргу заборгованості перед бюджетом, які містяться в матеріалах справи (а.с. 7, 10, 14, 18, 21, 24, 28).

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначене позивачем даними податковими повідомленнями-рішеннями грошове зобовязання в загальному розмірі 7 501,87 грн., в тому числі з податку на додану вартість в сумі 365,00 грн. та податку на прибуток в сумі 7 136,87 грн., являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобовязання у терміни визначені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 7 501,87 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Діал Груп. Архо-Софт" податкового боргу в сумі 7 501,87 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Діал Груп. Архо-Софт" (ідентифікаційний код 36116792, вул. Гетьмана Мазепи, 4, Івано-Франківськ, 76018) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Діал Груп. Архо-Софт" в дохід бюджету податковий борг в сумі 7 501 (сім тисяч пятсот одну) гривню 87 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Чуприна О.В.

Постанова складена в повному обсязі 02.04.2012 року.