Постанова № 23789116, 28.04.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/1360/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2012 р. Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Баргаміної Н.М..,

при секретарі Хоботні Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій протиправними, скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ленько А.М. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадженні від 16.02.2012 року з примусового виконання рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 92 від 17.01.2012 року, сформованого до ТОВ "Кронос-МК", скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.02.2012 року з примусового виконання рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 92 від 17.01.2012 року, сформованого до ТОВ "Кронос-МК", винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ленько А.М., та зобов'язати головного державного відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ленько А.М. відкрити виконавче провадження з примусового виконання даного виконавчого документа на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне. Згідно постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ленько А.М. від 16.12.2012 року відмовлено у прийнятті виконавчого документа - рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 92 від 17.01.2012 року, сформованого до ТОВ "Кронос-МК», у зв'язку з тим, що вищевказане рішення прийняте на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в той час як дана норма Закону була виключена, а тому санкції передбачені нею, не можуть бути застосовані до боржника. Проте, на думку позивача, висновки державного виконавця щодо невірності застосованих до боржника санкцій ґрунтуються на особистому тлумаченні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і є безпідставними, а тому в державного виконавця не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 92 від 17.01.2012 року, сформованого до ТОВ "Кронос-МК", а тому постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.02.2012 року підлягає скасуванню.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду клопотання № 7978/08 від 27.04.2012 року, в якому справу просив розглянути без участі свого представника.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заперечення на адміністративний позов № 10-16/740-2 від 25.04.2012 року, в яких справу просив розглянути без участі свого представника та пояснив, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 92 від 17.01.2012 року, сформоване на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року дану норму Закону було виключено, а тому фінансова санкція у вищевказаному рішенні застосована позивачем неправомірно. Також зазначив, що сума штрафу у вказаному рішенні є незрозумілою.З огляду на ці обставини вважає, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.02.2012 року винесена державним виконавцем правомірно і скасуванню не підлягає.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін.

Фіксування судового засідання відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно рішення № 92 від 17.01.2012 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду Управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернігові на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос-МК» штраф і санкції на загальну суму 2860,47 грн. (а.с.7).

Після набрання чинності дане рішення 13.02.2012 року було передано для виконання у відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області.

Згідно з постановою № ВП 31240251 від 16.02.2012 року, винесеною головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного Управління юстиції у Чернігівській області Ленько А.М., у відкритті виконавчого провадження з виконання рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові № 92 від 17.01.2012 року про стягнення з ТОВ «Кронос-МК» на користь позивача 2860,47 грн. відмовлено на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вищевказане рішення прийняте на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року дану норму закону було виключено і відповідно до частини десятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» подібні фінансові санкції можуть бути застосовані до банківських установ, а також з підстав того, що у рішенні незрозуміло зазначена сума штрафу, яка підлягає стягненню.

Дії відповідача щодо прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження стали предметом судового позову позивача, в зв'язку з чим суд звертає увагу на наступне.

Визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV зі змінами і доповненнями (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі статтею 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою статті 17 Закону визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Перелік виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою встановлено частиною другою статті 17 Закону, зокрема, згідно з пунктом 8 частини другої даної статті Закону підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Статтею 18 Закону визначені вимоги до виконавчого документа. Так, згідно з частиною першою даної статті Закону виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до частини третьої статті 18 Закону виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Частиною першою статті 19 Закону визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що на державного виконавця покладається обов'язок забезпечити виконання виконавчого документу, при цьому чинним законодавством не передбачено права державного виконавця надавати оцінку та тлумачити виконавчі документи.

Статтею 26 Закону визначені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження. Згідно з частиною першою даної статті Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

З приводу посилання відповідача на неправомірність застосування позивачем фінансових санкцій як на підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі виконавчого документа - рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 92 від 17.01.2012 року - суд зважає на наступне.

Згідно з частиною 13 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Частиною чотирнадцятою статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

З матеріалів справи вбачається, що рішення № 92 від 16.02.2012 року отримано уповноваженою особою боржника 17.01.2012 року, про що свідчать підпис та дата на копії бланку вищевказаного рішення (а.с.7). Також з даного рішення вбачається, що боржника ознайомлено з порядком оскарження і наслідками несплати штрафу та пені. Докази оскарження даного рішення в матеріалах справи відсутні.

Представник відповідача також посилається на незрозумілість зазначення суми штрафу у рішенні як на підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження, проте суд вважає таке посилання необгрунтованим, оскільки згідно резолютивної частини рішення № 92 від 16.02.2012 року, з відміткою відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про відмову у відкритті виконавчого провадження, копія якого наявна в матеріалах справи, штраф та пеня підлягають перерахуванню на рахунок № 25605400287321, МФО 353553, код 37972192 в сумі 2860,47 грн.

Таким чином, оскільки досліджене у судовому засіданні рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про застосування фінансових санкцій та пені № 92 від 16.02.2012 року відповідає вимогам виконавчого документа згідно статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», не оскаржено боржником у встановленому порядку, суд приходить до висновку, що державним виконавцем неправомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на приписи частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено право державного виконавця з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги стосовно визнання неправомірними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ленько А.М. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.02.2012 року з примусового виконання рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 92 від 17.01.2012 року, сформованого до ТОВ "Кронос-МК", та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.02.2012 року підлягають задоволенню.

Позовна вимога про зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ленько А.М. відкрити виконавче провадження з примусового виконавчого документа на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові не підлягає задоволенню, оскільки суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 104, 122, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м Чернігові - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ленько А.М. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадженні від 16.02.2012 року з примусового виконання рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 92 від 17.01.2012 року, сформованого до ТОВ "Кронос-МК".

Скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.02.2012 року з примусового виконання рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 92 від 17.01.2012 року, сформованого до ТОВ "Кронос-МК", винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ленько А.М.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Баргаміна Н.М.