Постанова № 23789052, 24.04.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/40/12

12:25

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участю:

секретаря судового засідання -Василика Г.В.;

представника позивача, ДП МО України "Івано- Франківський лісопромисловий комбінат", - не з'явився;

представника відповідача, ДПІ у м. Чернівцях, - ОСОБА_1 (копія довренсті від 19.03.2012р. №3044/10-012);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства МО України "Івано- Франківський лісопромисловий комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про скасування рішення,-

СУТЬ СПОРУ:

24 квітня 2008 року Державне підприємство Міністерства оборони України «Івано-Франківський лісопромкомбінат» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 19.02.2008 року було складено акт перевірки №797/15-1/21417690 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету Чернівецьким військовим лісгоспом ДП «Івано-Франківський лісокомбінат».

На підставі акту перевірки від 19.02.2008 року відповідач постановив податкове повідомлення-рішення №327054151/0 від 13.03.2008 року, про нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у сумі 100956,58 грн.

Однак, позивач вважає що відповідач застосував штрафні санкції з порушенням терміну встановленого ст.250 ГК України.

Так, згідно з актом перевірки №797/15-1/21417690 від 19.02.2008 року, підприємство самостійно визначило суму податкового зобов'язання і податковий орган будь-яких донарахувань податкового зобов'язання не проводив. Оскільки, відсутнє нарахування податкового зобов'язання податковим органом, то перша підстава для застосування строку, визначеного ст.15.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відсутня, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний був застосовувати ст.250 ГК України.

Крім того, позивач вважає, що у відповідача відсутні будь-які законні підстави для застосування штрафних санкцій до позивача, оскільки останній є структурним підрозділом юридичної особи.

Так, відповідно до вимог ст.95 ЦК України структурний підрозділ не є юридичною особою, а тому не є суб'єктом підприємницької діяльності у відповідності до п.5 ст.55 Господарського кодексу України, тобто не є платником ПДВ у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».

В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні з обставин що викладені в запереченнях.

Так, посилання позивача на ст.250 ГК України при визначені строків застосування штрафних санкцій є невірним у зв'язку з наступним.

Згідно з ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте при визначенні меж застосування ст.250 ГК України та ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»доцільно врахувати наступне: виходячи зі змісту ст..1 ГК України зазначена стаття визначає основні засади господарювання в Україні й регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст.4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади, або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єктів господарювання.

Таким чином, ДПІ у м.Чернівці не здійснює організаційно-розпорядчі повноваження, а є контролюючим органом, підтвердженням цього є п.п.2.1.4 п.2.1 ст.2 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в якому йдеться про те, що контролюючими органами є: податкові органи -стосовно податків та зборів, що справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення є обгрунтованим і таким, що відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та запереченння, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

19 лютого 2008 року податкові інспектори ДПІ у м.Чернівці здійснили невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету Чернівецьким військовим лісгоспом ДП Івано-Франківського лісокомбінату.

За результатами проведеної перевірки податкові інспектори виявили порушення даним підприємством граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яке відобразили в акті перевірки від 19.02.2008р. №797/15-1/21417690 (а.с.6).

На підставі вказаного вище акту податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення від 13.03.2008р. №327054151/0, яким зобов'язано Чернівецький військовий лісгосп сплатити штраф у сумі 100 956,58 грн.

Також суд встановив, що Чернівецький військовий лісгосп ДП Івано-Франківського лісокомбінату не є самостійною юридичною особою оскільки, є структурним підрозділом ДП МО України «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат». Дана обставина визнається сторонами, а тому керуючись частиною 3 статті 72 КАС України, суд встановив, що вона не належить до доказування.

Однак, 24.02.1993р. Чернівецький лісгосп був взятий на облік платника податків (а.с.158).

19 лютого 2001 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №33029885 вказана філії була зареєстрована платником ПДВ (а.с.158 ) .

12.12.2008р. ДПІ у м.Чернівці направила на адресу Чернівецького лісгоспу лист №48928/29-11 в якому запропонувала за 10 днів до закінчення поточного року подати до податкового органу заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість разом з оригіналом Свідоцтва платника ПДВ, оскільки, враховуючи положення частини 3 статті 95 ЦК України в податкових органів відсутні підстави для реєстрації філій в якості платника ПДВ (а.с.157).

На даний момент свідоцтво платника ПДВ від 19.02.1993р. №33029885 податковим органом анульовано.

Суд погоджується з тим, що податковий орган неправомірно виніс щодо Чернівецького військового лісгоспу податкове повідомлення-рішення від 13.03.2008р. №327054151/0, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства він не належить до платників ПДВ. Такий висновок суд зробив з наступних мотивів.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.

Порядок реєстрації суб'єктів господарювання як платників податку на додану вартість на момент виникнення спірних відносин регламентувався Законом України від 03.04.1997 року №168/97 «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон).

Так, пунктом 1 статті 3 Закону визначено, що платником податку на додану вартість є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону, особою є будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні, а саме:

суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;

інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;

фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює свою діяльність, віднесену до підприємницької діяльності згідно з законодавством , або імпортує товари на митну територію України;

представництво нерезидента, що немає статусу юридичної особи.

З сукупного аналізу даних норм закону випливає, що платником ПДВ може бути юридична особа, а не її філія.

Як вже було зазначено вище, суд встановив, що Чернівецький військовий лісгосп є відокремленим підрозділом (філією) юридичної особи - Державного підприємства Міністерства оборони України «Івано-Франківський лісопромкомбінат». А відтак - він не є юридичною особою. Адже відповідно до ч.3 статті 95 ЦК України: «Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення».

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, суд дійшов висновку, що у податкових органів немає підстав вважати дану філію платником податку на додану вартість та відповідно застосовувати до нього штрафні фінансові санкції. Оскільки пунктом 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент застосування до позивача штрафних санкцій), штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків.

Керуючись критеріями щодо оцінювання рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 КАС України, суд вважає, що податковий орган, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв всупереч чинному законодавству. Чим не дотримався вимог абзацу другого статті 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, суд погоджується з позицією відповідача, що посилання позивача на ст.250 ГК України при визначені строків застосування штрафних санкцій є невірним у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади, або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єктів господарювання.

ДПІ у м.Чернівці не здійснює організаційно-розпорядчі повноваження, а є контролюючим органом. Адже відповідно до положень п.п.2.1.4 п.2.1 ст.2 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові органи - стосовно податків та зборів, що справляються до бюджетів та державних цільових фондів є контролюючими органами. А відтак - застосування строків накладення штрафних санкцій відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є вірним.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа)».

На підставі викладеного, керуючись ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст.2, 7, 71, 94, 158-163 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2008р. №327056151/0 на суму 100956 (сто тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість), 58 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь ДП МО України "Івано- Франківський лісопромисловий комбінат" судові витрати в розмірі 6 (шість),80 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Постанова в повному обсязі складена 27 квітня 2012 року.

Суддя О.Я.Бойко