Постанова № 23788740, 06.04.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2012 р. № 2а-1409/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

з участю секретаря судового засідання Чернишенко Н.А.,

представника позивача Новосядло В.Р.,

представника відповідача Палій М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Кроно-Україна»

до Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі СДПІ ВПП у м. Львові)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 року № 0001190801/25774 форми «В1»в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 273053,33грн., скасувати штрафні санкції у розмірі 136844 грн. (згідно уточнення позовної заяви), визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 р. № 0001200801/25775.

Позов мотивується тим зокрема, що позивач правомірно включив суми ПДВ сплачені митним органам відповідно до тимчасових декларацій № 209000012/2011/01984 від 30.09.2011 р. та № 209000012/2011/019582 від 30.09.2011 р.; платник податку виключно на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду; Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом, розроблені Мінтрансом України, стосуються виключно порядку здійснення перевезення вантажів та не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками та вантажоотримувачами та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку; висновки щодо контрагента ПП «КНТ Євро»суперечать Довідці № 221/23-708/35707861 від 24.11.2011 р., виданій Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «КНТ Євро»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Кроно-Україна»за липень, серпень 2011 р.»; податковим органом неправомірно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 554636,51 грн., оскільки податкове повідомлення-рішення від 08.08.2011 р. № 0001332301/15742, винесене на дану суму, скасоване постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2011 р. у справі № 2а-10124/11/1370.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позовні вимоги задоволити.

Відповідач у запереченні на позовну заяву зазначає, що Митний кодекс України розрізняє умови (причини) за яких здійснюється оформлення тимчасової (неповної) декларації та митної декларації, тому при визначенні податкового кредиту необхідно брати до уваги дату видачі підприємству митницею повністю оформленої ВМД, а не тимчасової чи неповної; під час перевірки не підтверджено постачання товару ТзОВ «Управління механізації і транспорту», ТзОВ «Драмторг», ТзОВ «Інтехліс»на ТзОВ «Кроно-Україна»; посилаючись на обставини, встановлені під час попередньої перевірки, вказує, що позивач завищив залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на 554636,51 грн., порушив п.4.6.7 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41. Відповідач посилається на те, що наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у запереченні на позов, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові (надалі СДПІ ВПП у м. Львові) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Кроно-Україна»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2011 р. № 1648/08-01/31147999.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ ВПП у м. Львові винесено податкове повідомлення-рішення № 0001190801/25774 від 27.12.2011 р., яким зменшено ТзОВ «Кроно-Україна»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 р. у розмірі 274322,65 грн., визначено штрафні санкції у розмірі 137161,33 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 р. № 0001200801/25775, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 р. у розмірі 554636,51 грн.

За висновками акту перевірки позивачем порушено п.14.1.18, п.14.1.181 ст. 14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, ст.200, п.201.1, п.201.2, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, п.4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений наказом ДПА України від 25.01.2011р. № 41.

Під час перевірки ТзОВ «Кроно-Україна»встановлено, що відповідно до реєстру податкових накладних до складу податкового кредиту вересня 2011 року включено суми ПДВ сплачені митним органам відповідно до наступних тимчасових декларацій: № 209000012/2011/019584 від 30.09.2011 року на суму 437339,62 грн., ПДВ 91841,32 грн. та № 209000012/2011/019582 від 30.09.2011 року на суму 383088,7 грн., ПДВ 82272,24 грн.

Згідно п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 Податкового кодексу України.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України, відповідно до п. 187.8 ст. 187 розділу V Податкового кодексу України, є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п.201.12 статті 201 Податкового кодексу України).

Митна декларація це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення (ст.1 Митного кодексу України).

Митне оформлення товарів із застосуванням тимчасової чи неповної декларації проводиться відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 N 314 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за N 439/10719 (зі змінами).

Згідно п.4.3 Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг), затвердженого наказом Держмитслужби України від 30.12.03 №932, податки й збори (обов'язкові платежі) сплачуються в повному обсязі на момент митного оформлення товарів із застосуванням тимчасової чи неповної декларацій. Зняття тимчасової чи неповної декларацій з контролю в ПМО та ЄАІС Держмитслужби України здійснюється на підставі оформленої ВМД, у графі 40 якої зазначається номер відповідної тимчасової або неповної декларації (4.7.Порядку).

Тимчасова декларація на підставі якої здійснюється митне оформлення товару у розумінні норм Митного кодексу України є різновидом митної декларації і тому відповідно до ст.201 Податкового кодексу України являється належним документом, що посвідчує право на віднесення платником податків сум податку до податкового кредиту.

Позивачем до матеріалів справи долучено копії вантажних митних декларацій (а.с.264-267 Т.І) у яких зазначено реквізити вищевказаних тимчасових декларацій.

Таким чином, суд вважає помилковими висновки акту перевірки про те, що позивачем порушено п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а суми сплаченого податку за тимчасовими митними деклараціями № 209000012/2011/019584 від 30.09.2011 року та № 209000012/2011/019582 від 30.09.2011 року є не підтвердженими.

Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2011 року включено суми ПДВ по взаєморозрахунках: з ТзОВ «Управління механізації і транспорту»у розмірі 266,67 грн., ТзОВ «Драмторг»у розмірі 61224,08 грн., ТзОВ «Інтехліс»у розмірі 3021,64 грн.

До перевірки та для огляду суду позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами представлено належним чином оформлені первинні документи -договори, видаткові та податкові накладні, докази оплати (а.с.7-118 Т.ІІ).

Відповідач не посилається на неправильне оформлення первинних документів, податкових накладних, а зазначає, що серед постачальників ТзОВ «Кроно-Україна»виявлено платників, якими надано ризиковий кредит (які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання, здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), по яких встановлюються та документуються ознаки нікчемності і т.д.).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України (п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України).

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт здійснення позивачем господарських операцій з купівлі-продажу товарів, виконання робіт та надання послуг та використання їх у власній господарській діяльності підтверджений відповідними первинними документами (податкові накладні, видаткові накладні), що складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити.

Посилання представника відповідача на недійсність договорів, укладених ТзОВ «Кроно-Україна»з вищевказаними контрагентами не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В процесі розгляду справи відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено твердження про те, що господарські операції з придбання товарів, робіт, послуг у ТзОВ «Управління механізації і транспорту», ТзОВ «Драмторг», ТзОВ «Інтехліс»не здійснювались, а лише документально оформлені. Відповідачем не наведено доказового обґрунтування неможливості виконання робіт, надання послуг контрагентами позивача.

Відповідно до вимог п.п. 4,6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Обставини щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за травень, липень, серпень 2011 року не описані у акті перевірки, на підставі якого винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення (акт від 19.12.2011 р. № 1648/08-01/31147999). У ньому міститься посилання на акти попередніх перевірок.

Так у акті документальної перевірки № 1648/08-01/31147999 від 19.12.2011 року висновок про завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 декларації) на 554656,51 грн. зроблено з посиланням на акт планової перевірки ТзОВ «Кроно-Україна»за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 р. № 881/23-2/31147999 від 27.07.2011 р., на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.08.2011 р. № 0001332301/15742.

Податкове повідомлення-рішення від 08.08.2011 р. № 0001332301/15742 оскаржено ТзОВ «Кроно-Україна»до Львівського окружного адміністративного суду.

Постановою суду від 09.12.2011 року у справі № 2а-10124/11/1370 вказане податкове повідомлення-рішення скасовано.

Висновок про порушення позивачем Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41 (чинний у спірний період) є необгрунтованим.

Згідно п.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивач визнав, що суми ПДВ по взаєморозрахунках з ДП «Олевське лісове господарство» (1022,22 грн.) та ТзОВ «Ю.Р.К.»(247,10 грн.) були віднесені до податкового кредиту помилково (подвійно включені суми), тому податкове повідомлення-рішення № 0001190801/25774 від 27.12.2011 р. оскаржується ним частково.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, судом встановлено підстави для задоволення адміністративного позову повністю. Податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 року № 0001190801/25774 форми «В1»в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 273053,33 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 136844 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 р. № 0001200801/25775 слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до вимог ст.ст. 94, 98 КАС України судові витрати у формі сплаченого позивачем судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 року № 0001190801/25774 форми «В1»в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 273053,33 грн., застосування штрафних санкцій у розмірі 136844 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 р. № 0001200801/25775.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Кроно-Україна»2146 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Крутько О.В.