Постанова № 23788695, 01.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2012 р. № 2а-13266/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Голоднікова О.В.

представника позивача Галонського В.М.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса»звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0001902321 від 09.11.2011 року, виданого Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовано доводами викладеними у позовній заяві, зокрема зазначає, що відповідач безпідставно видав оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки у нього не було жодних підстав визначити базу оподаткування по операції з купівлі-продажу об'єкта нерухомості виходячи із звичайних цін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про розгляд справи належним чином, що підтверджується розпискою від 29.02.2012р., письмового заперечення на позов не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

17.10.2011р. ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ДП «Новокаса» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 17.10.2011р. №3907/23-209/31527168, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0001902321 від 09.11.2011р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 210771,35 грн., з яких 168617,08 грн. -основний платіж та 42154,27 грн. -штрафна санкція.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що ТзОВ «ДП «Новокаса»порушило, зокрема, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток суму 168617,08 грн.

В результаті проведеної перевірки відповідачем встановлено, що вартість нерухомого майна, реалізованого позивачем згідно Договору купівлі-продажу від 01.08.2008р. не відповідає рівню справедливих ринкових цін та є нижчою від ціни, визначеною ОКП ЛОР «БТІ та ЕО». Відтак, на думку відповідача, позивачем занижено валових дохід від продажу об'єкту нерухомості згідно Договору купівлі-продажу від 01.08.2008р. на суму 674468,33 грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч.1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТзОВ «ДП «Новокаса»зареєстроване 16.07.2007р. Виконавчим комітетом Львівської міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено Договір купівлі-продажу №917 від 10.07.2001р., відповідно до якого ЗАТ «Львівська кондитерська фірма «Світоч»(продавець) продає, а ТзОВ «ДП «Новокаса»(покупець) купує складські та виробничі приміщення, інші споруди та обладнання, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 226. Сума Договору складала 2000000 грн. Згідно наявного в матеріалах справи Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, на підставі Договору купівлі-продажу від 10.07.2001р. №917 за ТзОВ «ДП «Новокаса»зареєстровано право власності на складські та виробничі приміщення за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 226.

Крім того, 01.08.2008р. ТзОВ «ДП «Новокаса»(продавець) укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна із ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем»(покупець) , відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити вартість нерухомого майна, що знаходить у м. Львові, вул.. Городоцька, 226. Вартість майна за Договором складає 537165 грн., ПДВ -107433 грн. разом 644598 грн.

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п. 1.20.1 п.1.20 ст.1 цього ж Закону, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.20.8 ст. 1 вказаного Закону визначає, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 ст. 1 Закону України, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до п.8.2.1 згаданого вище Закону під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єкти нерухомості, що були предметом Договору купівлі-продажу від 01.08.2008р. відносять до групи 1 основних фондів.

Порядок оподаткування операцій продажу основних фондів групи 1 визначений п. 8.4.3 п.8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»вартість майна, що відчужувалось згідно Договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем»станом на 01.08.2008р. становила 1211633,33 грн. (без ПДВ), однак вартість нерухомого майна згідно цього ж Договору склала 537165 грн.(без ПДВ). Відтак, суд приходить до переконання, що при визначенні вартості нерухомого майна, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»не було враховано технічного стану, зносу та ін. ознак, що могли вплинути на визначення звичайної ціни. Крім того, відповідачем не враховано той факт, що разом із об'єктами нерухомості продавалась земельна ділянка, на якій розташована нерухомість, та покупцем було прийнято рішення про знесення купленої нерухомості та зведення нового об'єкту.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності»визначає поняття звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи з приписів наведеної норми законодавства звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях мають бути установлені на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, проведеної уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Відповідач не надав доказів, щодо здійснення дій, направлених на встановлення статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів.

Таким чином, враховуючи норму п. 1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом, оскільки відповідач не здійснював дії по доведенню неправомірного використання позивачем договірної ціни, не довів даних обставин, суд встановив, що позивач правильно визначив базу оподаткування податком на додану вартість, відповідно до вимог норми п.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

При вирішенні даної справи судом враховано висновки Вищого адміністративного суду України (ухвала від 27.04.2010р. №К-55570/09) та Верховного Суду України (постанова від 29.10.2010 р № 21-9а10).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (1884 грн. 55 коп.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14,17,18,49,51,158,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.11.2011 року №0001902321 Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова.

3. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса»судові витрати у розмірі 1884 грн. 55 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.03.2012р.

Суддя /підпис/ Костецький Н.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костецький Н.В.