Постанова № 23788632, 23.04.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2012 р. № 2а-13730/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря - Козьміна А.М.,

за участю представника позивача Рісної Ю.Б., представника відповідача Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу»(далі- Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2011 року № 0003342320 та від 23 листопада 2011 року № 0003332320. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що Товариством до перевірки представлено всі належним чином оформлені первинні документи -податкові та видаткові накладні, договори на поставку продукції, банківські виписки про оплату. Такі первинні документи є достатніми доказами на підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами та підтверджують реальність виконання робіт (надання послуг, поставки товарів) між такими. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат, під час проведення перевірки, були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення -рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, а також додаткових поясненнях по справі та пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, з огляду на те, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений у первинних документах, відповідно лише така операція, яка фактично відбулась і створює податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Проте відносини позивача з його контрагентами фактично не відбувались, а отже господарські операції є нікчемними. Додатково пояснив, що у разі непредставлення документів під час проведення перевірки щодо встановлених порушень та підписання посадовими особами акту перевірки, то документи, представлені в подальшому не можуть слугувати доказами по справі, оскільки посадові особи визнали їх відсутність на момент проведення перевірки. Також зазначає, що відносно директорів ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Віктор Ко», ПП «Іртас»кримінальна справа закрита за нереабілітуючих підстав. У зв'язку з наведеним відповідач вважає безпідставним віднесення витрат за такими господарськими операціями до валових та формування податкового кредиту. Просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні за клопотанням представника відповідача у відповідності до ст.52 КАС України здійснено заміну відповідача -Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова на правонаступника -Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу»за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено Акт від 09.11.2011 року № 2856/23-2/32182531.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідач дійшов до висновку про допущення Товариством порушень вимог: пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється, всього на суму 10 910,00 грн.; пп.7.2.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, всього на суму 22 803,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 09.11.2011 року № 2856/23-2/32182531 винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23 листопада 2011 року № 0003342320, яким Товариству визначено зобов'язання з податку на прибуток в сумі 13 667,50 грн., в тому числі 10 910,00 грн. за основним платежем та 2 727,50 грн. штрафними (фінансовими) санкціями; від 23 листопада 2011 року №0003332320, яким Товариству визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 28 503,75 грн., в тому числі 22 803,00 грн. за основним платежем та 5 700,75 грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Товариство звернулось до суду за захистом порушених прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як зазначає позивач у червні, липні та вересні 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор Ко»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу»виконано ряд підрядних робіт на об'єкті, що належить ТзОВ «Біля Універмагу»та використовується ним для ведення господарської діяльності. Так, у червні 2010 року ТзОВ «Віктор Ко» виконано роботи на загальну суму 28 399,30 грн., які полягали у проведенні бетонування перекриття, демонтажу плит, ремонту ізоляції, укладці плит, за результатами яких складено акт здачі-приймання робіт №0072 від 30.06.2010 року, для оплати яких видано рахунок № 30/6 від 30.06.2010 року. Також на виконання робіт видано податкову накладну № 0234 на суму ПДВ 4 733,22 грн, що в подальшому включена ТзОВ «Біля Універмагу»до складу податкового кредиту у червні 2010 року.

У липні 2010 року ТзОВ «Віктор Ко»виконано роботи на загальну суму 9 978,96 грн. з проведення зовнішньої штукатурки та заміни вікон, за результатами яких складено акти здачі-приймання робіт № 0337 та № 0336 від 30.07.2010 року, для оплати яких видано рахунок № 0730 від 30.07.2010 року. На виконання робіт видано податкові накладні № 0865 та № 0866 на суму ПДВ відповідно 797,16 грн. та 866,00 грн., що в подальшому включені ТзОВ «Біля Універмагу»до складу податкового кредиту у липні 2010 року.

У вересні 2010 року ТзОВ «Віктор Ко»виконано роботи на загальну суму 13 992,00 грн. з проведення ремонту зовнішніх та внутрішніх каналізаційних систем, за результатами яких складено акт здачі-приймання робіт № 0201 від 29.09.2010 року, для оплати яких видано рахунок № 2909 від 29.09.2010 року. На виконання робіт видано податкову накладну №0955 на суму ПДВ 2 332,00 грн., що в подальшому включена ТзОВ «Біля Універмагу»до складу податкового кредиту у вересні 2010 року.

Висновків про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податковий орган дійшов, використовуючи дані перевірки самого ТзОВ «Віктор Ко»(керівник ОСОБА_3), встановлені в акті перевірки № 3282/23-2/20799703 від 30.12.2010 р. за період з 01.01.2009 р. по 04.11.2010 р., що наявний у матеріалах даної справи. З акту перевірки № 3282/23-2/20799703 вбачається, що з метою встановлення фактичної діяльності, яку проводило ТзОВ «Віктор Ко»були направлені запити до Головного управління земельних ресурсів, Львівського міського центру зайнятості, Управління пенсійного фонду, управління з питань наглядово-профілактичної діяльності державного пожежного нагляду, Львівського ВРЕВ ДАІ, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, Львівського ОДК БТІ, УПМ ДПА у Львівській області. Згідно отриманих відповідей встановлено, що ТзОВ «Віктор Ко»фактично не здійснює господарської діяльності, не має у власності та користуванні офісних та складських приміщень, не володіє та не користується транспортними засобами, не проводило нарахування та виплату до фондів, до Управління Пенсійного фонду сплачено всього 5037,12 грн. З вищевикладеного встановлено, що ТзОВ «Віктор Ко»відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутня достатня кількість штатних працівників та фахівців (4 чол. в 4-ому кв. 2009 р. та в 2010 р.), які б приймали участь у здійсненні господарської діяльності між цим підприємством та постачальниками. Згідно бази даних АІС ОР внесено запис «направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження»ТзОВ «Віктор Ко». Враховуючи зазначені обставини, ДПІ дійшло висновку, що операції з ТзОВ «Віктор Ко»є безтоварними, а правочини між ними нікчемними, спрямованими на заниження сплати податку на додану вартість.

Під час здійснення перевірки податковою інспекцією встановлено, що фактично господарські операції між ТзОВ «Біля Універмагу»та ТзОВ «Віктор і Ко»не відбувались, а тому такі не породжують жодних податкових наслідків для позивача.

Правовідносини, які виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) далі Закон № 334/94-ВР.

Так, пунктом 5.1 Закону № 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат; а пункт 5.3 містить перелік витрат, які до складу валових не належать.

Із змісту викладених положень законодавства випливає, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат до валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

З документів, на підтвердження господарських операцій позивача та ТзОВ «Віктор Ко»вбачаюється, що роботи є достатньо трудомісткими, потребують часу та кваліфікованих працівників. Проте, рахунки та акти здачі-приймання робіт датовані однією датою.

Суд враховує, що ТзОВ «Віктор Ко»не мало кваліфікованого персоналу для виконання робіт такого виду та обсягу, оскільки за даними 1ДФ підприємство має лише 4 працівники, і відсутні докази залучення такого персоналу на підставі цивільно-правових договорів. Також, суд враховує, що ТзОВ «Віктор Ко»не мало матеріально-технічної бази для виконання такого обсягу робіт. Зазначені обставини свідчать про неспроможність ТзОВ «Віктор Ко»виконати роботи, які полягали у проведенні бетонування перекриття, демонтажу плит, ремонту ізоляції, укладці плит, з проведення зовнішньої штукатурки та заміни вікон, з проведення ремонту зовнішніх та внутрішніх каналізаційних систем. Такі обставини міг встановити і замовник - позивач, якщо б діяв добросовісно та обачно.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Порядок створення, прийняття і відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Суд не бере до уваги твердження представника позивача, що роботи виконувались не впродовж одного дня, а впродовж відповідного місяця, директором Товариства перевірялись обсяги, склад та якість робіт, здійснювався контроль за ходом виконання вказаних робіт. Так, долучені до матеріалів справи рахунки за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, такі носять лише інформаційний характер. Форма рахунка не відноситься до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено, тому при його складанні слід керуватися нормами зазначеного Закону України. Щодо актів здачі-приймання робіт суд зазначає, що з таких не можливо встановити обсяг виконаних робіт, який визначається на підставі інвентаризації шляхом візуального огляду, інструментального виміру або підрахунку. Виконані роботи з закінчених частин конструктивних елементів здаються виконавцем замовнику відповідно до обмірювань і кількості в натуральних вимірниках. Документів що підтверджують вчинення відповідних дій позивачем до матеріалів справи не долучено та не представлено до перевірки. В матеріалах справи також відсутні довідки про вартість виконаних робіт, а також документи, які б свідчили про передачу Товариством виконавцю матеріалів для виконання робіт.

Тому суд дійшов висновку, що вказані роботи ТзОВ «Віктор Ко»не виконувало.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи встановлено взаємовідносини Товариства, за перевірений період, з ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд».

Як зазначає позивач, протягом грудня 2009 року ПП «Львівкомфортгруп-К»на користь ТзОВ «Біля Універмагу»здійснено виготовлення ролокасет для їх встановлення в офісі ТзОВ «Біля Універмагу»на загальну суму 9 623,00 грн. На підтвердження факту виконання робіт (надання послуг) долучено Акт здачі-приймання робіт № 0023 від 25.12.2009 року. На підставі рахунку № 0015 від 25.12.2009 року здійснено оплату виконаних робіт, на суму виконаних робіт ПП «Львівкомфортгруп-К»видано податкову накладну № 0655 від 25.12.2009 року на суму ПДВ 1 603,83 грн.

Дані документи та податкова накладна № 0655 від 25.12.2009 року від імені ПП «Львівкомфортгруп-К»підписані ОСОБА_4, який згідно представлених відповідачем документів, на дату підписання документів не перебував у трудових відносинах з цим підприємством.

У травні місяці 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Іртас»на користь Товариства здійснювало роботи з демонтажу плит, ремонту ізоляції та укладки плит на загальну суму 19 932,00 грн. На підтвердження факту виконання робіт (надання послуг) долучено накладну № 0172 від 26.05.2010 року. На підставі рахунку № 26 від 26.05.2010 року здійснено оплату виконаних робіт, на суму виконаних робіт ТзОВ «Іртас»видано податкову накладну № 0732 від 26.05.2010 року на суму ПДВ 3 322,00 грн. Суд вважає, що зазначені документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані. Так, керівником ТзОВ «Іртас»є ОСОБА_5, а документи, що долучені позивачем на підтвердження господарської операції з даним контрагентом підписано ОСОБА_6. Відтак вказані документи не можуть бути визнані допустимими засобами доказування, оскільки немає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд дійшов висновку, що вищевказані документи по взаємовідносинах Товариства з ТзОВ «Іртас»та ПП «Львівкомфорт-К»не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а надані документи не є допустимими засобами доказування та не можуть доводити ті обставини, які в цих документах зафіксовані.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством та ПП «Універсалбуд»укладено договір № 15/08/09 від 14.08.2009 р. по виготовленню кіосків з сандвіч-панелей. Згідно умов вказаного договору, виготовлення кіосків здійснювалось за матеріалами замовника. До матеріалів справи долучено акт від 20.11.2009 року по виконанню робіт з монтажу кіосків на суму 20 025,00 грн. На суму виконаних робіт ПП «Універсалбуд»видано податкову накладну № 0480 від 20.11.2009 року.

Також, 20.08.2009 року між даними підприємствами укладено договір № 20/08/09 щодо виконання робіт по влаштуванню підвісної стелі з вагонки ПВХ. До матеріалів справи долучено акт від 23.11.2009 року по виконанню робіт з монтажу вагонки на суму 18 792,00 грн. На суму виконаних робіт ПП «Універсалбуд»видано податкову накладну № 0488 від 23.11.2009 року.

Згідно рахунку від 28.01.2010 року № 0001 Товариством здійснено оплату на користь ПП «Універсалбуд»за поставку сандвіч-панелей. На суму поставки сандвіч-панелей ПП «Універсалбуд»видано податкові накладні від 29.01.2010 року № 0028 та від 17.02.2010 року № 0051.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд зазначає, що позивачем не представлено також доказів попереднього погодження позивачем та його контрагентами обсягу, терміну виконання робіт, узгодження вартості виконання, передання матеріалів тощо, а тому не є допустимими засобами доказування та не можуть доводити ті обставини, які в цих документах зафіксовані.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи відповідачем доказів, громадянин ОСОБА_3 - керівник контрагентів позивача ПП «Універсалбуд»та ТзОВ «Віктор Ко», такий здійснював фіктивне підприємництво, без справжнього наміру на зайняття фінансово-господарською діяльністю, для надання реально діючим суб'єктам господарської діяльності «послуг»по мінімізації податкових зобовязань безпідставному формуванню податкового кредиту, валових витрат шляхом оформлення підроблених первинних документів бухгалтерського (для імітації здійснення поставок товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт тощо) та податкового обліку, без фактичного проведення цих фінансово-господарських операцій.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 р. у справі № 1-104/11 кримінальну справу про обвинувачення Луцика Я.М. за ст.ст. 27 ч.3, 28 ч.3, 205 ч.2 КК України закрито.

Враховуючи, що відносно директора ПП «Універсалбуд»та ТзОВ «Віктор Ко»кримінальна справа закрита за нереабілітуючих підстав, суд приймає в якості доказів вищенаведені обставини, встановлені досудовим слідством під час розслідування кримінальної справи.

Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Оцінюючи докази, судом враховано, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок визначення податкового кредиту. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладанні удаваних угод, що має на меті приховати реальну вигоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов'язку сплати податків).

Контролюючим органом, при проведенні дослідження фінансово-господарської діяльності Товариства встановлено, що останнє оплачувало кошти контрагентам без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету, з чим погоджується суд. Даючи аналіз матеріалам справи суд приходить до переконання, що господарські операції Товариства та його контрагентів не мали реального товарного характеру.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятих ним податкових повідомленнь-рішеннь від 23 листопада 2011 року № 0003342320 та від 23 листопада 2011 року № 0003332320.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні, не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, і тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачеві, якому відмовлено в позові не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28.04.2012 року.

Суддя Журомська М.В.