Постанова № 23788623, 23.04.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2012 р. № 2а-938/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря Козьміна А.М.,

за участю представника відповідача Задорожного І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська компнія ресурсозбереження»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська компанія ресурсозбереження»(далі-Товариство) звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова (далі-ДПІ) та просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0003672320/27807 та № 0003662320/27806, винесені на підставі Акта про результати планової виїзної перевірки Товариства з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Галицькі інвестиції»за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 року. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки про заниження Товариством податку на прибуток та заниження податку на додану вартість (далі-ПДВ) з підстав відсутності реальної можливості поставок макулатури від ТзОВ «Галицькі інвестиції», оскільки у останнього відсутній технічний персонал для проведення фінансово-господарської діяльності, відсутні основні засоби, транспортні засоби, то такі ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами, внаслідок чого правомірно віднесено суми згідно договору до валового доходу Товариства та сплачено податок на прибуток, а також правомірно віднесено суми ПДВ до податкових зобовязань Товариства за перевірений період.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у позові та усних поясненнях. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у заперечення та зазначив, що у ТзОВ «Галицькі інвестиції»відсутній технічний персонал для проведення фінансово-господарської діяльності, відсутні основні засоби, транспортні засоби, первинні документи є недостовірними, у зв'язку з чим відсутні документи, які б підтверджували фактичне отримання та використання в господарській діяльності отриманого товару. Просив в задоволенні позову відмовити.

У порядку ст. 52 КАС України здійснено заміну відповідача у справі -Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова на Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська компанія ресурсозбереження»зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 15.03.2010 р. згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 15.03.2010 р. за №14151020000023409. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16.03.2010 р. за № 8519. В період що перевірявся було платником ПДВ та податку на прибуток.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Галицькі інвестиції»за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в сумі 29 168,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року 29 168,00 грн. та п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість всього в сумі 23 334,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 23 334,00 грн. Встановлені порушення викладені в Акті перевірки від 22.11.2011 р. № 714/23-2/37030554.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2011 року № 0003662320/27806, яким Товариству визначено податкове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем на суму 29 167,5 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 7 291,00 грн. та від 30.11.2011 року № 0003672320/27807, яким Товаристу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 23 334,12 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 5 833,53 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Товариством звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з акту перевірки Товариства за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2010 року № 05/10-01, між Товариством та ТОВ «Галицькі інвестиції»здійснювались господарські операції з поставки макулатури на суму 140 004,00 грн. в тому числі ПДВ 23 334,00 грн.

При здійсненні перевірки використано Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 28.02.2011 року № 155/23-118/37277910 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Галицькі інвестиції»з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року. Даним актом встановлено нікчемний правочин, у результаті порушення ТОВ «Галицькі інвестиції»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), а угоди, укладені з контрагентами на реалізацію товаро-матеріальних цінностей визнано такими, що мають протиправний характер. На підставі встановленого, податковим органом знято податкові зобов'язання по податку на додану вартість по даному контрагенту за грудень 2010 року.

Також, з Акта перевірки Товариства вбачається, що Товариством не представлено жодних документів, що стосуються факту транспортування макулатури.

На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що Товариство в порушення Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безпідставно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Галицькі інвестиції».

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагентів позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Представлені представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, що підтверджується матеріалами справи, між Товариством та ТОВ «Галицькі інвестиції»був укладений договір купівлі-продажу від 05.10.2010 року № 05/10-01 з продажу макулатури (МС-5Б), на виконання умов якого, Товариством виписано видаткові накладні на поставку та отримання вищевказаного товару: № 23/12-02 від 23.12.2010 року, № 6/12-06 від 06.12.2010 р., № 15/12-01 від 15.12.2010 р., № 16/12-1 від 16.12.2010 р., № 13/12-02 від 13.12.2010 р., № 2/12-02 від 02.12.2010 р., в яких зазначено товар «макулатура», та податкові накладні відповідно: № 603 від 23.12.2010 р. на суму 24 563,27 грн. в т.ч 4 093,88 грн. ПДВ; № 553 від 16.12.2010 р. на суму 20 217,83 грн. в т.ч. 3 369,64 грн. ПДВ; № 543 від 15.12.2010 р. на суму 24 396,17 грн. в т.ч. 4 066,03 грн. ПДВ; № 523 від 13.12.2010 р. на суму 18 456,42 грн. в т.ч. 3 076,07 грн.; № 477 від 06.12.2010 р. на суму 28 241,40 грн. в т.ч. 4 706,90 грн.; № 455 від 02.12.2010 р. на суму 24 129,60 грн. в т.ч. 4 021,60 грн. ПДВ.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Галицькі інвестиції», знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Товар, який був предметом купівлі-продажу, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як передбачено п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до вимог підп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість та валових витрат є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

З матеріалів справи встановлено, що основним видом діяльності Товариства є сортування та пакування макулатури, що в подальшому постачається Товариством на переробні комбінати. Так, на підставі договорів у 2010-2011 роках сортована та упакована макулатура Товариством постачались ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», ВАТ «Львівкартонопласт».

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. за № 128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

В підтвердження факту здійснення господарських операцій Товариством подано суду товарно-транспортні накладні від 02.12.2010 року ААК № 15, від 06.12.2010 року ААК № 25, від 13.12.2010 року ААК № 38, від 15.12.2010 року ААК № 43, від 16.12.2010 року ААК № 47, від 23.12.2010 року ААК № 55, які виписані на автомобіль камаз АС 5198 АХ, який перевозив макулатуру від ТзОВ «Галицькі інвестиції»до Товариства.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на ту обставину, що Товариством до перевірки не представлено жодних документів, що стосуються факту транспортування макулатури, оскільки, як вбачається з письмової вимоги податкового органу від 14.11.2011 року № 26276/10/23-2, не вимагалось представлення товаро-транспортних накладних.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача згідно Ліцензії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.06.2010 р.: збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатури, склобою, відходів полімерних, відходів гумових, у тому числі зношених шин, матеріалів текстильних вторинних, використаної металевої тари).

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у звязку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Слід зазначити, що визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань, як наслідок встановлених в акті перевірки за № 115/23-118/37277910 від 28.02.2011 року порушень, є недотримання принципу індивідуалізації відповідальності. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством. При цьому, відповідальність контрагента, в даному випадку, не може перекладатись на покупця - позивача у справі.

Також суд зазначає, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 року по справі № 2а-3473/11/1370, що залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2011 року, визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, які полягають у викладенні в акті перевірки від 28.02.2011 року № 155/23-118/37277910 протиправних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій вчинених з ТОВ «Галицькі інвестиції»та контрагентами-покупцями і продавцями за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що господарські операції з купівлі-продажу Товариством у ТзОВ «Галицькі інвестиції»у грудні 2010 року макулатури мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішеннь.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкові повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0003672320/27807 та № 0003662320/27806, винесені на підставі Акта про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Галицькі інвестиції»за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 року є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 656,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2011 року № 0003672320/27807 та № 0003662320/27806.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська компнія ресурсозбереження» з Державного бюджету України 656,00 грн. (шістсот п'ятдесят шість гривень) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28.04.2012 року.

Суддя Журомська М.В.