Постанова № 23788192, 18.04.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/1964/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 08.02.1012 № 115),

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 11.01.2012 № 41),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області про визнання нечинним та скасування рішення від 06 січня 2011 року № 000020,-

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області, в якому позивач просить визнати нечинним та скасувати рішення відповідача від 06 січня 2011 року № 000020 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 1520,69 грн. та нарахування пені в сумі 20721,32 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області, на підставі пункту 2 чистини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», 06 січня 2011 року було прийнято рішення №000020 про застосування до комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 1520,69 грн. та нарахування пені в сумі 20721,32 грн. на загальну суму 22242,01 грн.

Позивач вважає, що зазначене рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені підлягає скасуванню, оскільки пункт 2 чистини 9 статті 106 та стаття 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з 01 січня 2011 року згідно із Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-ІV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тобто не діяли на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеному в адміністративному позові, та додатково зазначив, що позивач дізнався про існування оскаржуваного рішення у зв'язку з відкриттям відділом державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції виконавчого провадження від 03 лютого 2012 року № 31045159, постанова про відкриття якого надійшла на адресу позивача 20 лютого 2012 року. 23 лютого 2012 року відділом державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції було винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій у зв'язку з несвоєчасним отриманням позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження та надано копію рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000020. Таким чином позивачем зазначено, що ним не пропущений строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України та просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову обґрунтовуючи свою позицію нормами ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції, оскільки позивачем, на думку відповідача, не наведено жодної норми законодавства, яка була порушена управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області при винесенні рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення заявленого позову з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради зареєстровано виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради Луганської області 01 квітня 1992 року за № 13901070008000267 (а.с. 9).

06 січня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області винесено рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 000020, яким застосовано до ШЕП КП РМР фінансові санкції та нарахована пеня за несплату (неперерахування) страхувальникам страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 30 січня 2004 року до 09 листопада 2007 року, а саме: штраф в розмірі 1520,69 грн. та пеня - 20721,32 грн. (а.с. 40).

18 листопада 2011 року управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області звернулось до відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції із заявою № 6410/08-5 про примусове виконання рішення від 06 січня 2011 року № 000020 (а.с. 60).

Постановою відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області від 23 листопада 2011 року було відкрито виконавче провадження ВП № 29952793 про примусове виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000020 про застосування до ШЕП КП РМР фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) страхувальникам страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 30 січня 2004 року по 09 листопада 2007 року (а.с. 59).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року у справі № 2а/1270/131/2012 позовні вимоги комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради Луганської області задоволено частково, скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції від 23 листопада 2011 року ВП № 29952793 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000020 про застосування до комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) страхувальникам страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (а.с. 52-56).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року постанова Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року у справі № 2а/1270/131/2012 про скасування постанови відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції від 23 листопада 2011 року ВП № 29952793 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000020 про застосування до комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) страхувальникам страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду скасовано, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі (а.с. 50-51).

06 лютого 2012 року відділом державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції винесено постанову ВП № 29952793 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000020 про застосування до ШЕП КП РМР фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) страхувальникам страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду у зв'язку з винесенням постанови Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року у справі № 2а/1270/131/2012 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 листопада 2011 року ВП № 29952793 (а.с. 39).

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що 03 лютого 2012 року відділом державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 31045159 з примусового виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000020 про застосування до комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) страхувальникам страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 30 січня 2004 року по 09 листопада 2007 року, яка була отримана позивачем 20 лютого 2012 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції (а.с. 35).

21 лютого 2012 року комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради звернулось до відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції з проханням надати копії виконавчих документів, на підставі яких було відкрито виконавче провадження та згідно зі ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з несвоєчасним одержанням стороною постанови про відкриття виконавчого провадження винести постанову про відкладення виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП № 31045159, надавши строк для добровільного виконання рішення (а.с. 37-38).

Відділом державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції винесено постанову від 23 лютого 2012 року ВП № 31045159 про відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000020 про застосування до комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) страхувальникам страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (а.с. 36).

Дослідженням наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області 06 січня 2011 року за № 000020 було фактично винесено два рішення про застосування до комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради фінансових санкцій та нарахування пені за період з 30 січня 2004 року по 09 листопада 2007 року на загальну суму 22242,01 грн., з яких штраф - 1520,69 грн. та пеня - 20721,32 грн. (а.с. 6; 40).

Оглядом вказаних рішень встановлено, що вони є тотожними за своїм змістом (період та розмір застосованих фінансових санкцій повністю збігаються) та відрізняються тільки відомостями, зазначеними у назві підприємства та його місцезнаходженні.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що відповідачем винесено щодо позивача два тотожних рішення за одним номером та від однієї дати, кожне з яких окремо та в різний час звернено до примусового виконання.

Як повідомив представник відповідача в судовому засіданні, рішення від 06 січня 2011 року № 000020 з повною назвою позивача та його правильним місцезнаходженням, за яким постановою від 03 лютого 2012 року ВП № 31045159 відкрито виконавче провадження на адресу комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області не надсилалось.

Таким чином в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи позивача стосовно того, що про повторне винесення рішення управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000020 про застосування до комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) страхувальникам страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 30 січня 2004 року по 09 листопада 2007 року, позивачу стало відомо тільки після відкриття виконавчого провадження від 03 лютого 2012 року ВП № 31045159, тобто у лютому 2012 року.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, щодо оскарження рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000020 про застосування до комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) страхувальникам страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 30 січня 2004 року по 09 листопада 2007 року, на підставі якого було відкрито виконавче провадження від 03 лютого 2012 року ВП № 31045159, позивачем не пропущений.

Вирішуючи даний спір по суті, суд виходить з того, що предметом даного спору є законність прийняття рішення управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000020 про застосування до комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) страхувальникам страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 30 січня 2004 року по 09 листопада 2007 року (а.с. 6), на підставі якого відділом державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження від 03 лютого 2012 року ВП № 31045159.

Закон України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Страхувальниками відповідно до статті 14 цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 17 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 20 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Пунктом 12 зазначеної статті передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Стаття 106 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до частин 8-9 статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції - за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до підпункту 9.3.2 пункту 9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 11 травня 2011 року №21-1, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому пункті, приймається рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Відповідно до розділу 10 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 11 травня 2011 року №21-1, на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (пункт 10.1 зазначеної Інструкції). Рішення про нарахування пені посадові особи Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції за формою згідно з додатком 14 цієї Інструкції, яке протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення (пункт 10.5 Інструкції).

Рішенням управління Пенсійного фонду у м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000020 на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради застосовано фінансові санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) страхувальникам страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 30 січня 2004 року до 09 листопада 2007 року, а саме: штраф в розмірі 1520,69 грн. та пеня - 20721,32 грн. (а.с. 06).

Суд вважає за необхідне зауважити, що оскаржуване рішення як спосіб реалізації владних управлінських функцій прийнято начальником управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Наведену частину 9 статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключено на підставі Закону України від 08 липня 2010 року № 2464- ІV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2011 року (розділ 8 «Прикінцеві та Перехідні положення»).

Відповідно до п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з абз.4 вказаного рішення Конституційного Суду України відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Відповідно до п.22 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Зазначені норми знайшли своє відображення щодо їх офіційного тлумачення в рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі № 1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб), абз.7 мотивувальної частини якого передбачено, що системний аналіз викладених конституційний положень дає підстави дійти висновку про те, що за своїм змістом п.22 ст.92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Пунктом 5 мотивувальної частини рішення передбачено, що закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність. Зазначенні питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу оскаржуваного рішення у вигляді застосування штрафу та нарахування пені, а саме пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вона діяла в період до 1 січня 2011 року, і саме в цей проміжок часу визначала відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб, вид та розмір санкцій, тобто поняття відповідного правопорушення і відповідальність за нього.

На час прийняття управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області рішення від 06 січня 2011 року № 000020 про застосування до комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) страхувальникам страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 30 січня 2004 року по 09 листопада 2007 року, винесення якого стало підставою для звернення до суду з даним позовом, пункт 2 частини 9 статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було виключено на підставі Закону України від 08 липня 2010 року № 2464- ІV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2011 року (розділ 8 «Прикінцеві та Перехідні положення»).

Відповідно до частини 2 статті19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Між тим, відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на момент прийняття зазначеного рішення застосована неіснуюча норма Закону, що доводить безпідставність прийняття спірного рішення відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 КАС України з огляду на те, що станом на 06 січня 2011 року не діяла норма, на підставі якої було винесено оскаржуване рішення, що виключає його виконання та є підставою для скасування.

Крім того, судом встановлено, що на час розгляду і вирішення адміністративної справи існує два рішення відповідача про застосування до позивача фінансових санкцій, які винесено за одним номером та від однієї дати. Одночасне існування двох цих рішень є подвійною відповідальністю позивача за одне й те саме правопорушення, що є неприпустимим.

Відповідачем не надано суду доказів відкликання або скасування жодного з цих рішень.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач - управління Пенсійного фонду У в м. Рубіжному Луганської області, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх дій та винесення рішення від 06 січня 2011 року № 000020 на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про застосування до комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради фінансових санкцій та нараховання пені за несплату (неперерахування) страхувальникам страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 30 січня 2004 року по 09 листопада 2007 року штраф в розмірі 1520,69 грн. та пеня - 20721,32 грн., на підставі якого було відкрито виконавче провадження від 03 лютого 2012 року ВП № 31045159, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 18 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 23 квітня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області про визнання нечинним та скасування рішення від 06 січня 2011 року № 000020 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 06 січня 2011 року № 000020, яким на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несплату (неперерахування) страхувальникам страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду застосовано до позов комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради штрафні санкції у розмірі 1520,69 грн. та наараховано пеню в розмірі 20721,32 грн. за період з 30 січня 2004 року по 09 листопада 2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради (код ЄДРПОУ 13395773, місцезнаходження: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Миру, 46а) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 32,19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 23 квітня 2012 року.

СуддяР.С. Твердохліб