Постанова № 23787907, 17.04.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/1871/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі Разіній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» про зобов'язання нарахувати та сплатити суму податкового зобов'язання,-

ВСТАНОВИВ:

29 лютого 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» про зобов'язання нарахувати та сплатити суму податкового зобов'язання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» зареєстровано відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 02.04.2001 року за №25370169ю0021219, свідоцтво про державну реєстрацію від 04.02.2008 року №13821050049000206.

ТОВ «ЛЕО» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.04.2001 року за № 5772, перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську.

СДПІ в період з 11.01.2012р. по 24.01.2012р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛЕО», за результатами якої складено акт від 26.01.2012р. №8/08-2/31443937 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» (код за ЄДРПОУ 31443937) по взаємовідносинам з ДП «Регіональні електричні мережі» (код за ЄДРПОУ 32402870) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період роботи з 01.01.2011р. по 30.11.2011р.».

ТОВ «ЛЕО» порушило п.22.1 ст. 22, п.23.1, п.23.2, п.23.3, п.23.4 ст. 23, п. 36.2, п. 36.3 ст. 36, п.п. 14.1.13, пп. 14.1.185, пп. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.189.1 ст. 189, пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України і, як наслідок, занизило податкове зобов'язання з ПДВ на суму 8 813 544 грн. Зазначене податкове зобов'язання нараховане позивачем із застосуванням звичайних цін.

На підставі Акту перевірки СДПІ винесла податкове повідомлення-рішення від 13.02.2012р. № 0000188012, яким визначила грошове зобов'язання ТОВ «ЛЕО» з ПДВ на суму 10 865 740,50 грн., в тому числі за основним платежем - 8 813 544 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 052 196,50 грн.

На думку позивача, ТОВ «ЛЕО» протягом січня-листопада 2011 року безоплатно надавало ДП «Регіональні електричні мережі» послуги з передачі електроенергії власними місцевими (локальними) мережами, проте незаконно не сплатило ПДВ з операцій з надання цих послуг. Враховуючи відсутність договору між відповідачем і ДП «Регіональні електричні мережі» та безоплатний характер послуг з передачі ТОВ «ЛЕО» своїми місцевими (локальними) електромережами електроенергії ДП «Регіональні електричні мережі», база оподаткування операцій з надання цих послуг повинна бути визначена виходячи з рівня звичайних цін, якими є тарифи на передачу електроенергії, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (з 23.11.2011р. - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики) від 09.12.2010р. № 1660.

Податковим органом визначено податкові зобов'язання за ставкою 20 відсотків по операціям з надання послуг з передачі електричної енергії, яка належить Луганській філії ДП «Регіональні електричні мережі» - місцевим (локальним) мережам за період з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року, в результаті чого внаслідок визначення звичайних цін СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську донараховано податкове зобов'язання з ПДВ на суму 8 813 544 грн.

За допущене порушення податкового законодавства ТОВ «ЛЕО» зобов'язане сплатити штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 052 196,50 грн.

Станом на 28.02.2012 року ТОВ «ЛЕО» не сплачено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та розпочато процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.02.2012 року № 0000188012.

На підставі викладеного позивач просив суд зобов'язати ТОВ «ЛЕО» нарахувати та сплатити суму податкового зобов'язання з ПДВ, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 13.02.2012 року № 0000188012 у сумі 8 813 544 грн. за основним платежем, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 052 196,50 грн.

В судовому засіданні 09 квітня 2012 року задоволено клопотання прокурора м.Луганську та допущено до участі у розгляді справи представника прокуратури м.Луганська.

Ухвалою суду від 17 квітня 2012 року замінено позивача по справі зі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд їх задовольнити, підтримали доводи, викладені у позові та письмових поясненнях по справі, в яких зазначили, що згідно Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21.04.08 №335/98, який втратив чинність 23.11.11, Національна комісія регулювання електроенергетики України в межах своїх повноваження на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень. Рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України, прийняті в межах повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів. Враховуючи викладене, представники позивача вважають, що листи, на які посилається ТОВ «ЛЕО» не обов'язковими для виконання.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, підтримав доводи, викладені представниками позивачів.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, підтримали доводи, викладені у раніше наданих письмових запереченнях проти позову, в яких зазначили, що СДПІ неправильно застосувала нормативні акти НКРЕ з питань встановлення тарифів на передачу електроенергії і, як наслідок, дійшла помилкового, з посиланням на п. 22.1 ст. 22, п. 23.1, п. 23.2, п. 23.3, п.23.4 ст. 23, п. 36.2, п. 36.3 ст. 36, п.п. 14.1.13, пп. 14.1.185, пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст.189, пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 ПКУ, висновку про заниження ТОВ «ЛЕО» податкового зобов'язання з ПДВ на суму 8 813 544 грн. Відсутність з боку відповідача порушень вказаного позивачем податкового законодавства виключає застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 052 196,50 грн. Крім того, зазначений СДПІ п.2.3 розд. II Порядку не є правовою підставою позовної вимоги про зобов'язання ТОВ «ЛЕО» нарахувати та сплатити штрафну (фінансову) санкцію, оскільки остання не входить до складу податкового зобов'язання.

Вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (далі - ТОВ «ЛЕО») зареєстровано відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 02.04.2001 року за №25370169ю0021219, свідоцтво про державну реєстрацію від 04.02.2008 року №13821050049000206.

ТОВ «ЛЕО» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.04.2001 року за № 5772, перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (далі - СДПІ).

Як вбачається з матеріалів справи, СДПІ в період з 11.01.2012р. по 24.01.2012р. проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» (код за ЄДРПОУ 31443937) по взаємовідносинам з ДП «Регіональні електричні мережі» (код за ЄДРПОУ 32402870) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період роботи з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року, за результатами якої складено акт від 26.01.2012 року №8/08-2/31443937 (далі - Акт перевірки).

З висновків Акту перевірки слід, що ТОВ «ЛЕО» порушило п. 22.1 ст. 22, п. 23.1, п.23.2, п. 23.3, п. 23.4 ст. 23, п. 36.2, п. 36.3 ст. 36, п.п. 14.1.13, пп. 14.1.185, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст.14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, пп. 194.1.1 п.194.1 ст.194 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) і, як наслідок, занизило податкове зобов'язання з ПДВ на суму 8 813 544 грн. Зазначене податкове зобов'язання нараховане позивачем із застосуванням звичайних цін.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 13.02.2012р. № 0000188012, яким визначено грошове зобов'язання ТОВ «ЛЕО» з ПДВ на суму 10 865 740,50 грн., в тому числі за основним платежем - 8 813 544 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 052 196,50 грн.

Листом від 21.03.2012р. № 01-23/2/129 відповідач повідомив позивача про оскарження вказаного повідомлення - рішення у встановлений ПКУ строк.

Відповідно до п.2.3 розділу II Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 985, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735 (далі - Порядок), у разі коли протягом встановлених ПКУ строків платник податків розпочинає процедуру оскарження податкового повідомлення - рішення, яке містить податкове зобов'язання, розраховане із застосуванням звичайних цін, таке податкове повідомлення - рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкового зобов'язання.

Виконуючи вказаний обов'язок, СДПІ в особі свого керівника звернулася з адміністративним позовом про зобов'язання Товариства нарахувати та сплатити податкове зобов'язання з ПДВ, визначене в податковому повідомленні-рішенні від 13.02.2012 року № 0000188012, в сумі 8 813 544 грн. за основним платежем та 2 052196,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд вважає позовні вимоги податкового органу необґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що розраховуючи ТОВ «ЛЕО» основний платіж з ПДВ в сумі 8 813 544 грн., СДПІ виходила з того, що база оподаткування ПДВ операцій з надання відповідачем послуг з передачі власними місцевими (локальними) електромережами електроенергії ДП «Регіональні електричні мережі» має визначатися із застосуванням звичайних цін на рівні тарифів на передачу електроенергії, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (з 23.11.2011р. - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики) (далі - НКРЕ) від 09.12.2010р. № 1660.

В обґрунтування своєї позиції СДПІ послалася на п.188.1 ст. 188 ПКУ та п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон 1).

Згідно з п.188.1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. У разі постачання послуг без оплати база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Відповідно до пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону 1 звичайною ціною за загальним правилом вважається ціна послуг, визначена сторонами договору.

Згідно з пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 20 Закону 1 у разі коли ціна на послугу підлягає державному регулюванню згідно з законодавством, звичайною ціною вважається ціна, встановлена з урахуванням принципів такого регулювання.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електроенергетику» (далі - Закон 2) діяльність в електроенергетиці підлягає державному регулюванню.

Проте, визначаючи звичайні ціни на послуги з передачі відповідачем власними місцевими (локальними) електромережами електроенергії ДП «Регіональні електричні мережі» на рівні тарифів на передачу електроенергії, затверджених постановою НКРЕ від 09.12.2010р. № 1660, позивач принципи такого регулювання не врахував.

Згідно зі ст. 11 Закону 2 державне регулювання діяльності в електроенергетиці передбачає зокрема формування тарифної політики. Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є НКРЕ.

Таким чином, суд вважає, що саме НКРЕ визначає тарифи на передачу електроенергії та сферу їхнього застосування.

Сфера застосування тарифів на передачу електроенергії, в тому числі затверджених постановою НКРЕ від 09.12.2010р. №1660, визначена п. 3.7.4 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 13.06.1996р. № 15/1 (далі - Умови та Правила 1), п. 3.7.2 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, затвердженого постановою НКРЕ від 13.06.1996р. № 15 (далі - Умови та Правила 2), п. 2.4 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 12.08.1996р. № 36 (далі - Умови та Правила 3), п. 5 постанови НКРЕ від 18.08.1999 р. № 1058.

Як вбачається з п.3.7.4. Умов та Правил 1, тарифи на передачу електроенергії застосовуються для розрахунку роздрібного тарифу на постачання електроенергії.

Згідно з п.3.7.2. Умов та Правил 2, п.2.4. Умов та Правил 3, п.5 постанови НКРЕ від 18.08.1999р. № 1058, тарифи на передачу електроенергії застосовуються для розрахунку плати за передачу електроенергії постачальників за нерегульованим тарифом.

Відповідно до виданих НКРЕ ліцензій і ТОВ «ЛЕО», і ДП «Регіональні електричні мережі» є постачальниками електроенергії за регульованим тарифом. З огляду на наявність у обох названих підприємств:

- власних місцевих (локальних) електромереж на одній території - в Луганській області;

- ліцензій з передачі електроенергії цими електромережами,

НКРЕ в постанові від 31.03.2004р. №305 визначило їх як суміжних ліцензіатів.

Оскільки за вказівкою НКРЕ тарифи на передачу електроенергії, в тому числі затверджені постановою НКРЕ від 09.12.2010р. №1660, застосовуються виключно для:

- розрахунку роздрібного тарифу на постачання електроенергії споживачам;

- визначення плати за передачу електроенергії постачальника за нерегульованим тарифом, щодо операцій з постачання Товариством послуг з передачі електроенергії власними місцевими (локальними) електромережами ці тарифи:

- можуть розглядатися як звичайні ціни в розумінні п.188.1 ст. 188 ПКУ та п.1.20 ст.1 Закону 1 у разі, коли Товариство безоплатно передає електроенергію постачальників за нерегульованим тарифом;

- не можуть розглядатися як звичайні ціни в розумінні п.188.1 ст. 188 ПКУ та п.1.20 ст.1 Закону 1 у разі, коли Товариство безоплатно передає електроенергію постачальника за регульованим тарифом - суміжного ліцензіата ДП «Регіональні електричні мережі».

Враховуючи викладене, суд вважає, що посилання СДПІ на те, що тарифи, встановлені постановою НКРЕ від 09.12.2010р. №1660, використовувалися відповідачем при розрахунку плати за передачу електроенергії постачальника за нерегульованим тарифом ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» не доводить порушення ТОВ «ЛЕО» приписів податкового законодавства.

Щодо передачі відповідачем електроенергії ДП «Регіональні електричні мережі», суд вважає, що в даному випадку слід виходити з приписів постанови НКРЕ від 24.04.2008р. №552.

Згідно з п.1 названої постанови при встановленні або перегляді тарифів для ліцензіатів з передачі електроенергії місцевими (локальними) електромережами та постачання електроенергії за регульованим тарифом, витрати, що пов'язані з використанням електромереж суміжних ліцензіатів з передачі електроенергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом, не враховуються.

Відповідно до п. 2 названої постанови рівні тарифів на передачу та постачання електроенергії ліцензіатам з передачі електроенергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом, які відшкодовують плату за використання мереж суміжних ліцензіатів із передачі електроенергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом, підлягають перегляду з урахуванням вимог пункту 1 цієї постанови.

Роз'яснюючи закріплені в постанові від 24.04.2008р. №552 принципи державного регулювання тарифів в електроенергетиці, НКРЕ в листі від 24.01.2012р. №410/09/47-12 зазначила, що встановлення тарифів на передачу електроенергії для суміжних ліцензіатів можливе за двома варіантами. У першому випадку суміжні ліцензіати не сплачують один одному за взаємну передачу (перетоки) електроенергії місцевими (локальними) електромережами. У другому випадку така оплата здійснюється. При цьому загальний регульований дохід кожного з суміжних ліцензіатів від передачі електроенергії і у першому, і у другому випадках залишається без змін. Змінюється лише джерело формування такого доходу.

У першому випадку джерелом формування загального доходу кожного з суміжних ліцензіатів від передачі електроенергії належними їм місцевими (локальними) електромережами є кошти, які вони отримують:

- від своїх споживачів у структурі роздрібного тарифу;

- від постачальників електроенергії за нерегульованим тарифом за передачу їх електроенергії.

У другому випадку загальний дохід кожного з суміжних ліцензіатів формується за рахунок цих двох джерел, а також за рахунок надходження плати від суміжних ліцензіатів за передачу їх електроенергії.

Згідно з постановою НКРЕ від 24.04.2008р. №552 з моменту її видання і дотепер тарифи на передачу електроенергії для суміжних ліцензіатів встановлюються за першим з описаних варіантів. Це означає, що розрахунки між суміжними ліцензіатами за взаємне використання місцевих (локальних) електромереж (внаслідок взаємних перетоків електроенергії) не проводяться, оскільки тариф за взаємні перетоки електроенергії встановлено на нульовому рівні. Дохід за передачу електроенергії, отриманий ТОВ «ЛЕО» у 2011р. за встановленими постановою НКРЕ від 09.12.2010р. №1660 тарифами від власних споживачів у структурі роздрібного тарифу та від постачальників електроенергії за нерегульованим тарифом у якості плати за передачу їх електроенергії покриває всі витрати відповідача на передачу електроенергії власними місцевими (локальними) електромережами (у тому числі витрати на передачу електроенергії суміжному ліцензіату ДП «Регіональні електричні мережі»). Аналогічна позиція викладена на стор. 57 Акту перевірки НКРЕ від 06.04.2012р. №7.

З урахуванням встановленого постановою НКРЕ від 24.04.2008р. №552 принципу державного регулювання тарифів на передачу і постачання електроенергії та приписів п.188.1 ст. 188 ПКУ та п.1.20 ст. 1 Закону 1 регульований тариф за взаємні перетоки електроенергії суміжних ліцензіатів дорівнює нулю, підстави для нарахування податкового зобов'язання ТОВ «ЛЕО» з ПДВ із застосуванням звичайних цін, визначених на рівні тарифів, встановлених постановою НКРЕ від 09.12.2010р. № 1660, відсутні.

Суд вважає висновок СДПІ про порушення відповідачем п. 22.1 ст. 22, п.23.1, п. 23.2, п.23.3, п. 23.4. ст. 23, п. 36.2, п. 36.3 ст. 36, п.п. 14.1.13, пп. 14.1.185, пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14, п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.189.1 ст. 189, пп. 194.1.1 п.94.1 ст. 194 ПКУ і, як наслідок, про заниження ним податкового зобов'язання з ПДВ, помилковим, оскільки ТОВ «ЛЕО», сплативши ПДВ з операцій з постачання електроенергії власним споживачам за роздрібним тарифом та операцій з постачання послуг з передачі електроенергії постачальників за нерегульованим тарифом, повністю розрахувалося з бюджетом за вказаним податком.

За п.п. 14.1.265 п. 14.1. ст. 14 ПКУ штрафна (фінансова) санкція - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, підставою для накладення на платника податків штрафних (фінансових) санкцій є порушення ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ТОВ «ЛЕО» не допустило порушення законодавства, вказаних податковим органом, при здійсненні в січні-листопаді 2011р. господарських операцій з передачі власними місцевими (локальними) мережами електроенергії ДП «Регіональні електричні мережі», зобов'язання ТОВ «ЛЕО» нарахувати та сплатити штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 052 196,50 грн. за це порушення є безпідставним, суд вважає позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» нарахувати та сплатити суму податкового зобов'язання з ПДВ, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 13.02.2012 року № 0000188012 в сумі 8 813 544 грн. за основним платежем, 2 052 196,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даному випадку.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено 23 квітня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» про зобов'язання нарахувати та сплатити суму податкового зобов'язання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 квітня 2012 року.

Суддя Т.С. Ушаков