Постанова № 23787669, 19.04.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р. Справа № 2a-771/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участю секретаря Озара О.Я.,

представника позивача: Юзвака С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом прокурора Тлумацького району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів в розмірі 8994,84 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2012 року прокурор Тлумацького району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення коштів в розмірі 8994,84 гривень.

Позов мотивовано тим, що відповідач, як страхувальник, в порушення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»не нараховував, не обчислював і не сплачував внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32,2%, нарахованих на заробітну плату найманих працівників та в розмірі 2% внесків із заробітної плати, а також не сплатив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 38,11%, нарахованого на заробітну плату найманих працівників та в розмірі 3,6% із заробітної плати. Загальна сума заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з березня 2010 року до квітня 2011 року становить 8994,84 гривень.

Прокурор в судове засідання не з'явився без поважних причин та без повідомлення ним про причини неприбуття, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважних причин та без повідомлення ним про причини неприбуття, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, з таких мотивів.

Судом встановлено, що 11.04.2008 року Тлумацькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області ОСОБА_2 зареєстровано як фізичну особу-підприємця. 11.04.2008 року відповідача зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області, як платника страхових внесків.

21.12.2011 року службовою особою управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області проведено позапланову перевірку відповідача з питань дотримання вимог повноти нарахування та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, державне соціальне страхування до бюджету Фонду за найманих осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про що складено акт про результати позапланової перевірки за №52 від 21.12.2011 року (а. с. 11 -13).

Підставою проведення вказаної перевірки слугував запит від 15.12.2011 року №29-2461-11-вих. прокуратури Тлумацького району направленого управлінню в Тлумацькому районі Івано-Франківської області. Перевіркою використано обвинувальний висновок по кримінальній справі за №327608 про обвинувачення ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 172 Кримінального кодексу України. Постановою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02.08.2011 року, внаслідок акта амністії, звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 172 Кримінального кодексу України, а вказану кримінальну справу закрито.

Суб'єкт господарювання ОСОБА_2 використовував працю найманих працівників ОСОБА_4, за період з березня 2010 року до березня 2011 року та ОСОБА_3, за період з жовтня 2010 року до квітня 2011 року, без укладення з ними трудової угоди. Виплачував заробітну плату в розмірі 1200 гривень кожному щомісячно.

Однак, відповідач, як страхувальник, обчислення внесків вказаних застрахованих осіб не здійснював на підставі бухгалтерських чи інших документів, відповідно до яких провадяться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати вказаним працівникам, за період з березня 2010 року до квітня 2011 року в загальному розмірі 8994,84 гривень, а саме: за період з березня 2010 року до грудня 2010 року відповідачем не сплачувалися внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32,2%, в сумі 5179,20 гривень, на рахованих на суму фактичних витрат на оплату праці найманих працівників та в розмірі 2%, в сумі 312 гривень, внесків нарахованих із суми доходу у вигляді заробітної плати; за період з січня 2011 року до квітня 2011 року відповідачем не сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 38,11%, в сумі 3201,24 гривень нарахованого на суму нарахованої заробітної плати та в розмірі 3,6%, в сумі 302,40 гривень єдиного внеску із заробітної плати вказаних працівників.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно статті 11 зазначеного Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»роботодавець -власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні);

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно пункту 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, серед іншого, також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Відповідно частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно частини 3 даної статті Закону страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Відповідно пункту 2 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(чинної на момент вчинення відповідачем правопорушення) страхувальник зобов'язаний вести облік виплат (доходу) застрахованої особи за кожним календарним місяцем та календарним роком, зберігати ці дані за період до 1 липня 2000 року протягом 75 років, а за період після цієї дати - протягом усього часу сплати страхових внесків та протягом п'яти років після припинення їх сплати на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа, після чого дані передаються до архіву на належне зберігання протягом 70 років згідно з порядком, установленим Кабінетом Міністрів України.

Подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом (пункт 4 частини 2 статті 17).

У відповідності до пункту 6 частини 2 даної статті Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно пункту 9 вказаної норми Закону страхувальник зобов'язаний повідомляти територіальний орган Пенсійного фонду про прийом на роботу або укладення відповідного договору з фізичною особою, яка не зареєстрована в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (у тому числі вперше приймається на роботу) або не пред'явила на вимогу страхувальника свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і подавати необхідні відомості та документи для реєстрації зазначеної особи.

Пунктом 11 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що страхувальник зобов'язаний повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду: про відкриття або закриття поточних рахунків у банках чи в органах Державного казначейства України, які використовуються для здійснення відповідної діяльності; про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної плати (доходу) за встановленою формою звітності; про зміну відомостей, що вносяться до системи персоніфікованого обліку, про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються страхові внески, у десятиденний термін із дня одержання цих відомостей; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Таким чином, частиною 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на відповідача покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в повному обсязі страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно частини 1 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Частиною 2 даної статті Закону обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

У відповідності до частини 3 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно частини 1 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(чинної на момент вчинення відповідачем правопорушення) страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця -на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Постановою правління Пенсійного фонду України за №21-1 від 19.12.2003 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі -Інструкція), яка розроблена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно пунктів 4.1, 4.4 Розділу 4 Інструкції, розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" за ставками: для платників, зазначених у підпунктах 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 цієї Інструкції, - 33,2 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; для платників, зазначених у підпунктах 2.2.1, 2.2.2, 2.2.6-2.2.12, 2.2.17 пункту 2.2 цієї Інструкції, - 2 відсотка із сум доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, сум грошового забезпечення, що включається до складу загального оподатковуваного доходу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення обов'язків встановлених частиною 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не нараховував, не обчислював та не сплачував страхові внески відповідному територіальному органу Пенсійного фонду за період з березня 2010 року до грудня 2010 року на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32,2%, в сумі 5179,20 гривень, на рахованих на суму фактичних витрат на оплату праці найманих працівників та в розмірі 2%, в сумі 312 гривень, внесків нарахованих із суми доходу у вигляді заробітної плати, які підлягають стягненню.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає.

Відповідно статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -єдиний внесок) -консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа -фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно частини 4 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Відповідно частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством (пункт 2); подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики (пункт 4); повідомляти територіальний орган Пенсійного фонду про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування або яка не пред'явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи (пункт 8).

Відповідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Відповідно пункту 11 даної статті Закону у разі бажання зазначених осіб бути застрахованими за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) єдиний внесок встановлюється у розмірі 38,11 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску.

У відповідності до пункту 7 статті 8 даного Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6-8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев'ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення обов'язку передбаченого статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»не нараховував, не обчислював та не сплачував єдиний внесок відповідному територіальному органу Пенсійного фонду за період з січня 2011 року до квітня 2011 року на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 38,11%, в сумі 3201,24 гривень нарахованого на суму нарахованої заробітної плати та в розмірі 3,6%, в сумі 302,40 гривень єдиного внеску із заробітної плати вказаних працівників.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів в розмірі 8994,84 гривень обґрунтованими, а позовні вимоги таким, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (індекс 78000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 20550949):

- 5179 (п'ять тисяч сто сімдесят дев'ять) гривень 20 копійок внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2% нарахованих на заробітну плату на рахунок 256013121130, МФО 336503 в Ощадному банку, код 20550949, одержувач УПФУ в Тлумацькому районі;

- 312 (триста дванадцять) гривень внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 2% із заробітної плати на рахунок 256013121130, МФО 336503 в Ощадному банку, код 20550949, одержувач УПФУ в Тлумацькому районі;

- 3201 (три тисячі двісті одну) гривню 24 копійки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 38,11% нарахованого на заробітну плату на рахунок 37193045000914, МФО 836014 в УДКСУ в Тлумацькому районі, код 20550949, одержувач УПФУ в Тлумацькому районі;

302 (триста дві) гривні 40 копійок єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 3,6% із заробітної плати на рахунок 37199083000914, МФО 836014 в УДКСУ в Тлумацькому районі, код 20550949, одержувач УПФУ в Тлумацькому районі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 24.04.2012 року.