Постанова № 23787408, 03.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/12659/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача -Яковлєвої Н.Б.

представник відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислової компанії «ОліЕкс»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ ТПК «ОліЕкс», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання противоправними податкових повідомлень-рішень від 14.06.11 №0003232302 та №0000322302, винесених на підставі акту перевірки від 08.04.11 №340/23-2/32812650. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у 2008р. податковим органом була здійснена планова перевірка позивача за період з 01.01.07 по 30.06.08, в тому числі щодо взаємовідносин з ТОВ «Селеритас-7», підстав для проведення повторної перевірки даного періоду відповідачем не наведено. Висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів позивача з ТОВ «Селеритас-7» є необґрунтованими, надуманими та такими, що суперечать змісту та висновкам акту планової перевірки позивача за період з 01.01.07 по 30.06.08. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з мотивів. наведених в позові, зазначивши зокрема, що жодним нормативним актом не передбачено право органів державної податкової служби визнавати правочини нікчемними.

Відповідач просив відмовити у задоволені позову з мотивів, наведених в запереченнях проти нього, зазначивши, що податковим органом отримані акт перевірки контрагента позивача «ТОВ «Селеритас-7» та постанова Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська від 15.04.09 по кримінальній справі «1-П-367/09 за обвинувачення ОСОБА_2, якою підтверджується факт здійсненням останнім фіктивного підприємництва шляхом утворення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Селеритас-7» без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю з метою прикриття незаконної діяльності по обналічуванню грошових коштів. Зазначені документи не існували на час складання акту планової перевірки позивача у 2008р., а тому не могли бути враховані податковим органом під час проведення планової перевірки позивача. Відомості, викладені в акті перевірки ТОВ «Селеритас» та постанові суду віл 15.04.09 свідчать, що взаємовідносини позивача із зазначеним контрагентом не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, отже позивач не придбавав та не мав змоги придбати у ТОВ «Селеритас7» будь-які товари з обсягом поставки 667 500 грн., в т.ч. ПДВ 133 500 грн.

В судове засідання, призначене на 24.04.12, представник відповідача не з'явився, причини неявку суду не повідомив, клопотання про перенесення розгляду справи не надав. Про розгляд справи 24.04.12 відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, наявна в матеріалах справи (а.с.213). З огляду на положення ч.2 ст. 128 КАС України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутність представника відповідача.

Також суд зазначає, що на виконання Постанови КМУ «Про утворення територіальних органів ДПС» від 21.09.11 №981, під час розгляду справи відбулась реорганізація ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, внаслідок чого утворена Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 20288842). Враховуючи наведене, з огляду на положення ст.55 КАС України, суд допусти заміну відповідача ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська її правонаступником ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін та свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 08.04.11 проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ ТПК «Оліекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з купівлі-продажу ТМЦ (робіт, послуг) у ТОВ «Селеритас-7» за період з 01.04.08 по 30.06.08. Результати перевірки оформлені актом від 08.04.11 №340/23-2/32812650 (а.с.9-16).

Проведеною перевіркою встановлено порушення відповідачем: - п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 166 875 грн., - пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 133 500 грн. Підставою для зазначених висновків слугували акт перевірки від 04.10.10 №1954/23-2/35681985 по підприємству ТОВ «Селеритас7», постанова Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська від 15.04.09 та інформаційні ресурси. Так, перевіркою ТОВ «Селеритос-7» встановлено порушення останнім ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Селертиас-7» з покупцями, та визнані нікчемними. Наведені висновки акту перевірки ТОВ «Селеритас-7» зроблені з урахуванням постанови Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська від 15.04.09 по кримінальній справі №1-П-367/09 за обвинувачення ОСОБА_2, якою підтверджується факт здійсненням останнім фіктивного підприємництва шляхом утворення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Селеритас-7» без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю з метою прикриття незаконної діяльності по обналічуванню грошових коштів. Враховуючи наведене та у зв'язку з тим, що позивачем не надані відповідні первинні документи в підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Селеритас-7», ДПІ в акті перевірки позивача від 08.04.11 №340/23-2/32812650 зроблений висновок про безпідставне включення позивачем до валових витрат сум з придбання ТМЦ у ТОВ «Селеритас-7» у розмірі 667 50 грн. та до податкового кредиту сум з ПДВ за такими взаємовідносинами в розмірі 133 500 грн.

З посиланням на згаданий акт перевірки, враховуючи його висновки, податковим органом прийняті податкове повідомлення-рішення від 14.06.11 №0003232302, яким позивачу донарахований податок на прибуток підприємств в розмірі 280 593 грн. 75 коп. та податкове повідомлення-рішення від 14.06.11 №0000322302, яким позивачу донарахований податок на додану вартість в розмірі 166 875 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Позивачем у червні 2008р. за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ «Селеритас-7» з 01.04.08 по 30.06.08 сформований податковий кредит в розмірі 133 500 грн. та валові витрати в розмірі 667 500 грн. Наведене підтверджується як податковими деклараціями (а.с.150-158) так і поясненнями представників сторін.

Правовідносини з приводу формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту, зокрема підстави та порядок відображення відповідних сум в податковій звітності унормовані положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» №168 (далі - Закон №168) та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 (далі - Закон №334), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За правилами, визначеними пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168).

Наведені положення кореспондуються з положеннями пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 3168, відповідно до яких не підлягають включенню до складу податкового кредиту

суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів(послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Положення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначаються валові витрати виробництва та обігу - як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого

відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). За містом пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону №334 витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими

документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Суд відмічає, що питання дотримання позивачем вимог податкового законодавства при здійснення господарських операцій з контрагентами в період з 01.04.08 по 30.06.08 було предметом планової перевірки, проведеної відповідачем з 08.08.08 по 18.09.08, за результатом якої складений акт перевірки від 25.09.08 м№2575/23-2/32812650. Зміст згаданого акту (а.с.19-60) не дає підстави для висновку, що позивачем неправомірно сформований податковий кредит та валові витрати за взаємовідносинами з ТОВ «Селеритас-7», які мали місце з 01.04.08 по 30.06.08, проведеною плановою перевіркою не встановлені факти відсутності у позивача податкових накладних, виписаних вказаним контрагентом, та відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, або факти не пов'язаності придбаних у ТОВ «Селеритас-7» товарів (послуг) із господарською діяльністю позивача.

Допитана в судовому засідання в якості свідка головний бухгалтер позивача ОСОБА_4, яка є відповідальною за фінансово-господарську діяльність позивача за період з 01.03.04 по 08.04.11, пояснила суду наступне. Первинні документи за взаємовідносинами позивача з ТОВ «Селеритас-7», в тому числі договори, видаткові накладні на отримання товару (сировина, запчастини, комплектуючі) податкові накладні, акти виконаних робіт, авансові звіти, товарно-транспортні накладні, разом з іншими первинними документами були надані посадовим особам податкового органу під час здійснення планової перевірки позивача, за результатами якої складений акт перевірки від 25.09.08 м№2575/23-2/32812650. Будь-яких порушень щодо заповнення таких документі, їх невідповідності вимогам чинного законодавства або безпідставності формування податкового кредиту чи валових витрат за взаємовідносинами з ТОВ «Селеритас-7» посадовими особами ДПІ встановлено не було. В подальшому, а саме 26.12.09, зазначені первинні документи були викрадені невідомими особами.

Судовим оглядом наданих позивачем документів встановлено, що 26.12.09 з автомобіля Опель омега сірого кольору д/н НОМЕР_1, яким на підставі доручення керував працівник ТОВ «Оліекс» ОСОБА_5, була викрадена коробка з первинними документами: банківські виписки, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, авансові звіти, договори, товарно-транспортні накладні за період з 01.04.08 по 30.06.08, що перевозились в зазначеному автомобілі з метою передачі їх в архів підприємства за адресою м. Дніпропетровська, вул. Дачна, 100.

За змістом п. 6.10. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, у разі втрати або знищення первинних документів, облікових регістрів та звітів суб'єкт господарювання повинен письмово попередити про це правоохоронні органи, наказом призначити комісію для встановлення переліку відсутніх документів і розслідування причин їх утрати чи знищення та направити державній податковій інспекції результати роботи комісії, оформлені відповідним актом в 10-денний термін від дня його складання.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 пояснювальною запискою від 28.12.09 повідомив директора позивача ОСОБА_6, а також звернувся із відповідною заявою до Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, що підтверджується довідкою райвідділу від 30.12.09 №40/18401 (а.с.121). Також наказом директора від 28.12.09 №170/1 з метою встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх зникнення була створена комісія, якою за результатами проведеної роботи складений акт від 05.01.10. Постановою від 28.12.08, затвердженою начальником Кіровського РВ ДМУ УМВС України, відмовлено в порушення кримінальної справи, адже викрадені документи не несуть ніякої матеріальної цінності та сума ушкодження не є значною. В підтвердження неможливості відновити вкрадені первинні документи позивачем надана довідка, складена директором ОСОБА_7, зі змісту якої вбачається, що документацію відновити не вдалось через незнаходження ТОВ «Селеритас-7» за юридичною адресою, директор ОСОБА_8 за місце реєстрації не проживає, місце його перебування не відоме.

Отже, позивачем здійснені всі необхідні заходи для з'ясування переліку відсутніх документів, причин їх відсутності, та відновлення таких документів.

З огляду на викладене, враховуючи факт проведення ДПІ планової перевірки позивача у вересні 2008р., тобто до дати втрати ним первинних документів, а також факт ненадання податковим органом доказів в підтвердження відсутності відповідних первинних документів під час здійснення такої планової перевірки позивача або встановлення їх невідповідності вимогам закону, суд не погоджується з висновками акту перевірки від 08.04.11 щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «Селеритас-7» у зв'язку із порушенняп.5.1 ст.5 закону 3334 та пп.7.4.1 пп7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168. Адже положеннями зазначених норм права визначена наявність у платника податків відповідних первинних документів для формування та підтвердження валових витрат та податкового кредиту, а, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ДПІ були досліджені первинні документи, на підставі яких позивачем формувались валові витрати та податковий кредит з 01.04.08 по 30.06.08 під час проведення планової перевірки позивача, та за ними не було виявлено порушень податкового законодавства.

Стосовно покликань представника відповідача про відсутність на час проведення планової перевірки позивача акту перевірки його контрагента ТОВ «Селеритос-7» та постанови по кримінальній справі №1-П-367/09 за обвинуваченням ОСОБА_2, якою підтверджується факт здійсненням останнім фіктивного підприємництва шляхом утворення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Селеритас-7» без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю, що вказує на нікчемність правочинів вчинених позивачем з ТОВ «Селеритас-7» суд зауважує на наступному.

За змістом ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зокрема, ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.11) визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом. З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.11 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентом ТОВ «Селеритас-7» на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання правочину позивача з ТОВ «Селеритас-7» недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, ДПІ до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України існування такого рішення не встановлено.

За викладених обставин суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсними правочинів, за яким платником податків були визначені податкові зобов'язання або сформований податковий кредит з ПДВ та валові витрати, твердження ДПІ про вчинення позивачем порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за правочином з ТОВ «Селеритос-7» є безпідставним.

Щодо постанови по кримінальній справі №1-П-367/09 за обвинуваченням ОСОБА_2, якою підтверджується факт здійсненням останнім фіктивного підприємництва шляхом утворення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Селеритас-7» без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю суд відзначає наступне. По-перше, зазначена постанова не може бути доказом незаконності дій позивача та нереальності поставок за взаємовідносини з ТОВ «Селеритас-7», директором якого ОСОБА_2 не був, оскільки позивач не виступав учасником відносин, що досліджувались у вказаній кримінальній справі. По-друге, зазначаючи про не спрямованість на реальне настання правових наслідків правочинів позивача з ТОВ «Селеритас-7» з огляду на таку постанову, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Отже, наведені ДПІ доводи, в тому числі згадана постанова по кримінальній справі можуть служити доказами фіктивності правочину позивача з ТОВ «Селеритас-7» при оспорюванні їх в судовому порядку, але не є підставами для визнання їх нікчемними.

Розв'язуючи даний спір, суд також вважає за необхідне зазначити наступне. Правовідносини з приводу проведення ОДПС документальних невиїзних перевірок врегульовані ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.77 та ст.78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79). Згідно з п.79.2 ст.79 ПК документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, які передбачені ст.78 ПК, а розпочата така перевірка може лише за умови вручення відповідного наказу, а також письмового повідомлення платнику податку.

При перевірки питання дотримання податковим органом умов, визначених пп.79.2 ст.79 ПК, за яких невиїзна перевірка може бути розпочата, судом встановлено наступне. Зі змісту акту перевірки від 08.04.11 не вбачається відомостей щодо наявності відповідного наказу керівника ДПІ та щодо вручення такого наказу платнику податків - позивачу.

Разом з тим, відповідачем в підтвердження наявності рішення начальника ДПІ надані до матеріалів справи два накази про призначення перевірки позивача: від 18.03.12 №386 (а.с.176) та від 07.04.11 №396 (а.с.124). Суд зауважує, що доказів вручення платнику податків - позивачу зазначених наказів відповідачем не надано, як і не наведені причини видання керівником ДПІ двох наказів. Корінець повідомлення від 18.03.11 №6301/10/232 (а.с.125) свідчить про направлення позиву повідомлення від 18.03.11 №6301/10/232 (а.с.77-А), проте не є доказом вручення зазначених наказів. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до означеного повідомлення перевірка позивача проводиться на підставі пп.78.1.1 п.78.1. ст.78 ПКУ, а відповідно до наказів - на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПКУ.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що дії податкового органу щодо проведення перевірки позивача та складання акту перевірки вчинені без дотримання обов'язкових умов, передбачених імперативними нормами закону, а саме: за відсутністю факту вручення відповідного наказу про призначення документальної невиїзної перевірки позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність своїх дій щодо проведення перевірки позивача та винесених за її результатами оскаржуваних податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ ТПК «Оліекс» підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 14.06.11 №0003232302 та №0000322302 визнанню противоправними.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку зі складністю справи, суд проголошує вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати противоправним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 14.06.11 №0003232302.

Визнати противоправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 14.06.11 №0000322302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислової компанії «ОліЕкс» (код ЄДРПОУ - 32812650) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 грн. (три гривні) 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 27.04.12

Суддя А.О. Коренев