Постанова № 23787366, 28.04.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/4016/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріМакаревич К.В. за участю: прокурора Стаценко М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізького транспортного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Віко» про стягнення податкового боргу у сумі 178207,64 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Криворізький транспортний прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Віко», в якому просить стягнути до бюджету кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Віко» (код ЄДРПОУ 20256204) з рахунків у банках, обслуговуючих товариство з обмеженою відповідальністю «Віко» у розмірі податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб на загальну суму 178207,64 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань згідно податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у відповідача виник податковий борг у розмірі 178207,64 грн.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується матеріалами справи, про причини неприбуття суд не повідомив. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Прокурор звернувся до адміністративного суду в порядку статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України. Із посиланням на статтю 121 Конституції України зазначав, що на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають, у чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних, або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.

Згідно статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, участь у розгляді судами справ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віко» зареєстроване виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області, та знаходиться на обліку в Криворізькій центральній міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області, як платник податків.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-6, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N2181-III від 21.12.2000 року та Закону України «Про плату за землю» № 2535-XII від 03.07.1992.

Відповідно до поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Віко» податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік № 3754 від 31.01.2011р. визначена ним сума податкового зобов'язання до сплати складає 17820,77 грн. щомісячно за 2011 рік та 17820,71 грн. за грудень 2011 року. Згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік №1948 від 31.01.2012 р. визначена ним сума податкового зобов'язання до сплати складає 17820,77 грн. щомісячно за 2012 рік та 17820,71 грн. за грудень 2012 року.

Самостійно задекларовані відповідачем суми податкових зобов'язань у встановленому законом порядку сплачені не були, через що у ТОВ «Віко» утворився податковий борг на загальну сум 178207, 64 гривень.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно до п.36.1, п.36.2 ст.36 Податкового Кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового Кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області було виставлено та вручено відповідачу першу податкову вимогу № 1/522 від 03.11.2010 року та другу податкову вимогу № 2/601 від 07.12.2010 року.

Згідно п.59.5 ст.59 Податкового Кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, у товариства з обмеженою відповідальністю «Віко» податковий борг виник в 2010 році та до цього часу не переривався, перша та друга податкові вимоги були виставлені та вручені платнику податків у 2010 році, в порядку встановленому статтею 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами». Таким чином, податкова вимога відповідачу за новоутвореним податковим боргом не виставляється.

Згідно п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Статтею 17 Закону України «Про плату за землю» визначено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пп.20.1.18, 20.1.28, п.20.1, ст.20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу.

Згідно п. 95.1 ст.95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

На підставі п.4 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

Статтями 67, 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України, а їх невиконання і є порушенням державних інтересів.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що на час розгляду справи сума боргу відповідачем не сплачена, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізького транспортного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Віко» про стягнення податкового боргу у сумі 178207,64 грн. - задовольнити.

Стягнути до бюджету кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Віко» (код ЄДРПОУ 20256204) з рахунків у банках, обслуговуючих товариство з обмеженою відповідальністю «Віко» (26008150074001 (українська гривня), Криворізька філія ПАТ КБ «Приватбанк» м. Кривий Ріг, МФО 305750) у розмірі податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб на загальну суму 178207 (сто сімдесят вісім тисяч двісті сім) гривень 64 копійки.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28.04.2012р.

Суддя Н.В. Боженко