Постанова № 23787317, 26.04.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/3363/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніна О.С. при секретаріЧерпак А.Ю. за участю: від позивача -Горшанов Д.І., Погадаєв П.М.

від відповідача -Громова Л.І., Кравченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №2а/0470/3363/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «АВІАС»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровськ про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та його скасування, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «АВІАС»(далі -ТОВ ВТФ «АВІАС») звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровськ (далі - СДПІ по роботі з ВПП), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000018821 від 20.01.2012.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що податковим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ ВТФ «АВІАС»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт №1542/08-03/1-32560942 від 20.10.2011. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000018821 від 20.01.2012. Позивач вважає, що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки, не відповідають вимогам діючого законодавства, а тому прийняте податкове повідомлення рішення відповідача, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки податковим органом били виявлені з боку позивача порушення податкового законодавства, у зв'язку з чим було винесено податкове повідомлення-рішення. Перевірка була проведена відповідно до вимог законодавства, а тому позовні вимоги ТОВ ВТФ «АВІАС» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представники відповідача позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направленнь від 10.08.2011 року №413/08-03/1, №414/08-03/1, №415/08-03/1, №416/08-03/1, №417/08-03/1, №418/08-03/1, виданих СДПІ по роботі з ВПП, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2011 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ ВТФ «АВІАС»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт №1542/08-03/1-32560942 від 20.10.2011.

Актом перевірки №1542/08-03/1-32560942 від 20.10.2011 встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями) та п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, абз. 2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3893900,63 грн., у тому числі за квітень 2011 року на суму 3866666,67 грн. та за травень 2011 року на суму 27233,96 грн.

На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 р. №0000718821, відповідно до якого позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3893900,63 грн. та накладено штрафні санкції у сумі 2,00 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Дніпропетровській області та ДПА України, та за результатами розгляду скарги СДПІ по роботі з ВПП було прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0000018821 від 20.01.2012, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3893900,63 грн. та накладено штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Суд вважає таке податкове повідомлення -рішення СДПІ по роботі з ВПП №0000018821 від 20.01.2012 необґрунтованим та протиправним з огляду на наступне.

Так, в акті перевірки №1542/08-03/1-32560942 від 20.10.2011р., податковий орган посилається на те, що підприємством ТОВ ВТФ «АВІАС»не відкориговано податковий кредит на суму 3893900,63 грн., у тому числі за квітень 2011 року на суму 3866666,67 грн. та за травень 2011 року на суму 27233,96 грн.

До такого висновку податковий орган прийшов на підставі того, що у ТОВ ВТФ «Авіас»за договором поставки нафтопродуктів № П-295/2009 від 23.01.2009 року виникла дебіторська заборгованість ТОВ «Рейнбоу ЛТД»у розмірі 23200000,00 грн., у тому числі ПДВ 3866666,66 грн. Ця дебіторська заборгованість виникла внаслідок перерахування ТОВ ВТФ «Авіас»авансового платежу ТОВ «Рейнбоу ЛТД»у розмірі 23200000,00 грн. та неотримання на цю суму товару від останнього.

Також за договором поставки № П-3012 від 24.12.2004 року у ТОВ ВТФ «АВІАС»виникла дебіторська заборгованість ТОВ «Граніт»у розмірі 163403,75 грн., у тому числі ПДВ 27233,96 грн. Ця дебіторська заборгованість виникла внаслідок перерахування ТОВ ВТФ «АВІАС»авансового платежу ТОВ «Граніт»у розмірі 1050000,00 грн. та отримання ТОВ ВТФ «АВІАС»товару від ТОВ «Граніт»частково на суму 855135,43 грн.

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ «Граніт»та ТОВ «Рейнбоу ЛТД»мають стан «припинено (ліквідовано, закрито)», підприємства зняти з обліку в ДПІ 30.05.2011 р. та 26.04.2011 року відповідно.

ТОВ ВТФ «АВІАС»згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 3866666,66 грн. з перерахованого авансу ТОВ «Рейнбоу ЛТД» та у розмірі 27233,96 грн. з перерахованого авансу ТОВ «Граніт».

Отже, на думку податкового органу, після ліквідації ТОВ «Рейнбоу ЛТД»та ТОВ «Граніт»сума авансового платежу, як заборгованість по якій минув строк позовної давності згідно п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України набуває статусу безповоротної фінансової допомоги, яка не є об'єктом оподаткування ПДВ, а тому підставі для підстав для віднесення ТОВ ВТФ «АВІАС»до податкового кредиту суми перерахованих авансових платежів у розмірі 3893900,63 грн. немає.

Проте, суд не може погодитись з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога це, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Приписами ст.. 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 ГК України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання.

Згідно з ч. 5 та ч. 6 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 року №2343-XII вимоги, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними, та вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Тобто, після ліквідації підприємства-дебітора його зобов'язання вважаються припиненими (погашеними), а отже з цього моменту перестає існувати його заборгованість перед підприємством-кредитором.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач у строк, встановлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та у межах строку позовної давності звернувся до ліквідатора ТОВ «Рейнбоу ЛТД»по справі №5005/1626/2011 з вимогою визнати грошові вимоги на загальну суму 23200000,00 грн.

В ході ліквідаційної процедури ліквідатором було розглянуто та визнано зазначені грошові вимоги позивача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 року по справі №5005/1626/2011 було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ліквідувано юридичну особу ТОВ «Рейнбоу ЛТД»та, відповідно до п.6 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв'язку з недостатністю майна боржника, було погашено кредиторські вимоги позивача на загальну суму 23200000,00 грн.

Тобто, позивач до закінчення строку позовної давності реалізував своє право щодо стягнення з ТОВ «Рейнбоу ЛТД»заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № П-295/2009 від 23.01.2009р. шляхом подання заяви про визнання грошових вимог у справі про банкрутство.

Отже, твердження податкового органу в акті перевірки №1542/08-03/1-32560942 від 20.10.2011р. з приводу того, що заборгованість ТОВ «Рейнбоу ЛТД»по авансовим платежам є безповоротньою фінансовою допомогою в розумінні п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є помилковими, оскільки Господарський судом Дніпропетровської області кредиторські вимоги позивача на загальну суму 23200000,00 грн. були погашені у зв'язку з недостатністю майна ТОВ «Рейнбоу ЛТД», що свідчить про припинення цієї заборгованості.

Також, в судовому засіданні було встановлено, що ТОВ «Граніт»теж було ліквідовано та 30.05.2011р. знято з обліку у податковому органі, про що сторонами не заперечувалось та підтверджується актом перевірки.

Таким чином, заборгованість ТОВ «Граніт»перед позивачем у розмірі 27233,96 грн. вважається такою, що є погашеною. Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що ТОВ «Граніт» було ліквідовано до закінчення трирічного строку встановленого нормами діючого законодавства для стягнення позивачем цієї заборгованості у судовому порядку. Тобто, заборгованість ТОВ «Граніт»перед позивачем у розмірі 27233,96 грн. не є безповоротньою фінансовою допомогою в розумінні п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а має статус припиненої (погашеною).

Крім того, що стосується тверджень відповідача щодо необхідності коригування ТОВ ВТФ «АВІАС»податкового кредиту на підставі вищевказаних угод, то суд зазначає наступне.

Нормами ст. 192 Податкового кодексу України, передбачено порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та одержувача підлягають відповідному коригуванню.

З аналізу наведеної норми права вбачається, що вона не підлягає розширеному тлумаченню, а має вичерпний перелік підстав, які дають право на проведення коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Отже, в даному випадку жодної події з наведеного вичерпного переліку не відбулося, а тому у ТОВ ВТФ «АВІАС»були відсутні підстави для коригування податкового кредиту за операціями з ТОВ «Рейнбоу ЛТД»та ТОВ «Гранит».

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (який діяв на час вчинення господарських операцій з ТОВ «Рейнбоу ЛТД»та ТОВ «Гранит») податковий кредит звітного періоду складається з суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку на протязі такого звітного періоду в зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі товари (послуги) та основні засоби використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарчої діяльності платника податків на протязі звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції на протязі такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником ПДВ, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх одержувача.

Судом встановлено, що ТОВ ВТФ «АВІАС»віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 3866666,66 грн. з перерахованого платіжним дорученням від 30.01.2009 року № 640 за договором поставки нафтопродуктів № П-295/2009 від 23.01.2009 року авансу ТОВ «Рейнбоу ЛТД»та у розмірі 27233,96 грн. з перерахованого платіжним дорученням від 30.10.2008 року №8432 за договором поставки № П-3012 від 24.12.2004 року авансу ТОВ «Граніт».

Під час розгляду справи відповідач не заперечував про той факт, що угоди, які укладені між позивачем з вищевказаними контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом та на час укладення договорів поставки нафтопродуктів ці договори мали мету -придбання товарів, а авансові платежі були перераховані позивачем саме з метою придбання таких товарів.

Рішень суду щодо відсутності господарської мети у ТОВ ВТФ «АВІАС» при укладанні угод з ТОВ «Рейнбоу ЛТД»та ТОВ «Гранит»та визнання цих угод нікчемними або недійсними суду надано не було.

Таким чином, дії ТОВ ВТФ «АВІАС»щодо віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 3893900,63 грн. є правомірними.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та 1інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000018821 від 20.01.2012, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3893900,63 грн. та накладено штрафні санкції у розмірі 1,00 грн., а тому дане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд керується нормами ст. 94 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно платіжного доручення №2611 від 01.03.2012 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

Таким чином, у даному випадку суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати у розмірі 2146,00 грн.

Керуючись ст.ст.158-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «АВІАС» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровськ про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та їх скасування - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровськ №0000018821 від 20.01.2012, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3893900,63 грн. та накладено штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «АВІАС» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст виготовлено 16 квітня 2012 року.

Суддя О.С. Луніна