Ухвала суду № 23786231, 03.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5838/11

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства "АРТ і Ко" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Іноземне підприємство "АРТ і Ко" звернулось в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002752310 від 19.12.2011 року, яким підприємству збільшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 389062 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій податкового органу щодо визначення сум податкового зобов'язання на підставі висновку про безпідставне включення підприємством до складу витрат транспортних послуг, які не підтверджені первинними документами.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року задоволений: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0002752310 від 19.12.2011 року.

Не погоджуючись з зазначеними судовим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у м. Вінниці звернулась до Вінницького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання призначене на 03 квітня 2012 року учасники процесу не з'явилися, хоча про час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені завчасно і належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 199, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи працівниками ДПІ у м. Вінниці, згідно направлень № № 3591/23, 3592/23, 3593/23, 3594/23 від 24.10.2011 року, в період з 24.10.2011 року по 11.11.2011 року, проведено планову виїзну перевірку ІП "АРТ і Ко" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.03.2005 року по 30.06.2011 року. Термін проведення перевірки продовжувався з 07.11.2011 року по 11.11.2011 року на підставі наказу ДПІ у м. Вінниці № 4775 від 04.11.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 4488/2301/33449113 від 18.11.2011 року, яким було встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 389062 грн.

Даний висновок податковим органом зроблений в зв'язку з тим, що підприємством безпідставно включено до складу "Витрати на придбання товарів" (рядок 04.1 Декларації з податку на прибуток) витрати на придбання транспортних послуг, які відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат, оскільки не підтверджені необхідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підставі вказаного акту, ДПІ у м. Вінниці 19.12.2011 року прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002752310, яким підприємству збільшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 389062 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ІП "АРТ і Ко" та скасовуючи податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0002752310 від 19.12.2011 р., виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є протиправними та суперечить вказаному Закону.

Причиною нарахування податкового зобов'язання податковим повідомленням рішенням, стали висновки відповідача виходячи з наступного.

ІП "АРТ і Ко" та ТОВ "Фавор" уклали договір від 27.05.2010 року про будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Плеханова у м. Вінниці (т. 1 а.с. 42-47). Цього ж дня сторонами укладено договір підряду № 270510 на виконання робіт спеціалізованою та вантажною технікою (т. 1 а.с. 54). Договір укладено терміном до 31.12.2010 року. Предметом даного договору є підйомні, навантажувально-розвантажувальні та інші роботи, вивіз ґрунту та будівельного сміття, підвіз будівельних матеріалів, облаштування та обладнання на умовах, передбачених даним договором. Аналогічний договір з аналогічним предметом укладено між сторонами 04.01.2011 року (т. 1 а.с. 56). Виконання умов вказаних договорів сторони оформили актами виконаних робіт № ОУ- 0000128 від 30.07.2010 року, № ОУ-0000142 від 31.08.2010 року, № ОУ-0000163 від 30.09.2010 року, № ОУ-0000196 від 30.10.2010 року, № ОУ 0000197 від 30.10.2010 року, № ОУ 0000212 від 30.11.2010 року, № ОУ-0000 213 від 30.11.2010 року, № ОУ-0000235 від 30.12.2010 року, № ОУ-0000005 від 31.01.2011 року, № ОУ-0000006 від 31.01.2011 року, № ОУ-0000017 від 28.02.2011 року, № ОУ-0000029 від 31.03.2011 року та № ОУ-000030 від 31.03.2011 року. У вказаних актах повністю відображені виконані ТОВ "Фавор" роботи, в тому числі і доставка придбаних ІП "АРТ і Ко" будматеріалів на будмайданчик для будівництва багатоповерхового будинку.

При перевірці відповідач не брав до уваги первинні документи по операціях ІП "АРТ і Ко" з ТОВ "Фавор", оскільки останні не містили інформацію про надання транспортних послуг, витрати по яким віднесені до складу валових витрат.

В результаті дослідження судом першої інстанції вищевказаних документів встановлено, що вони відповідають вимогам, що ставляться до первинних документів у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яка передбачає, що вони мають фіксувати факти здійснення господарських операцій, повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тому, судом першої інстанції прийнято до уваги акти виконаних робіт, як доказ фактичних витрат здійснених позивачем, оскільки вони складені на виконання вимог відповідних договорів та засвідчують фактичне їх виконання.

Згідно п.п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем витрат у перевіряємому періоді до складу валових витрат, відповідно до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є правильним та таким, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві.

Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції й щодо безпідставності невизнання відповідачем витрат на транспортні послуги, оскільки право покупця на включення до складу валових витрат вартості робіт по транспортуванню будматеріалів чинним законодавством не ставиться у залежність від того, ким саме із сторін договору здійснювалось їх надання. При цьому жодним законодавчим актом не передбачено обов'язковість транспортування саме покупцем придбаного товару.

З урахуванням викладеного, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності прийнятого Державною податковою інспекцією у м. Вінниці податкового повідомлення-рішення № 0002752310 від 19.12.2011 р., а відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

Положенням частини 1 статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2012 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий /підпис/ Залімський І. Г.

Судді /підпис/ Білоус О.В.

/підпис/ Курко О. П.