Ухвала суду № 23784364, 11.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2012 р.Справа № 2-а-911/11/1470

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Коваленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бандурський олійноекстраційний завод»до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2011 року ТОВ «Бандурський олійноекстраційний завод»звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення -рішення №0000442301/0 від 20.09.2010 року про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010р. на суму 1 823 005 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року адміністративний позов ТОВ «Бандурський олійноекстраційний завод»задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення -рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції №0000442301/0 від 20.09.2010 року в сумі зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на 1734093,25грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Бандурський олійноекстраційний завод»судовий збір в сумі 3,23грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, начальник Первомайської ОДПІ 05.10.2011р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Бандурський олійноекстраційний завод»відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, виступ представника позивача, який заперечував проти її задоволення та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Бандурський олійноекстраційний завод»зареєстровано 25.03.2003 року в Первомайській райдержадміністрації, є платником ПДВ з 08.04.2003р. та перебуває на обліку, як платник податків у Первомайської ОДПІ.

В період з 13.09.2010р. по 17.09.

2010р. Первомайською ОДПІ було проведено невиїздну документальну перевірку ТОВ «Бандурський олійноекстракційний завод»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалася в період з 01.05.2010р. по 30.06.2010р.

За результатами вказаної перевірки, перевіряючими було складено Акт перевірки №1337/07/32390305 від 19.07.2010 року, в якому відображено, що через порушення пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ДПВ на суму 1 823 005 грн. (а.с.10-20).

Так, при проведені перевірки перевіряючими встановлено наступні порушення:

- акти виконаних робіт, що підтверджують фактичне виконання робіт за договором будівельного підряду ТОВ «Будівельне управління №77»оформлені неналежним чином (т.б. на актах виконаних робіт факсимільний підпис і печатка генпідрядника) відповідно податкових накладних на суму ПДВ - 1 160 294,31 грн.;

- з постачальником ТОВ «Інфоком»відсутня сплата за виконані роботи, вказані в додатку 17 до Акту перевірки. Роботи (зборка шаф) виконані на підставі видаткової накладної №РН 0000293 від 24.05.2010 року на суму 2 163 797,04 грн., видаткової накладної №РН 0000275 від 13.05.2010 року на суму 3 002 652.86 грн. без актів виконаних робіт відповідно податкових накладних на суму ПДВ - 662 710,22 грн.

Таким чином, відповідачем встановлено, що підприємством завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за податковий період - червень 2010 року на суму 1 823 005 грн. (а.с. 19).

Одразу ж, після підписання акту перевірки, директором та головним бухгалтером ТОВ «Бандурський олійноекстраційний завод»на ім'я начальника ОДПІ була подано змістовну пояснювальну записку щодо необґрунтованості висновків перевіряючи.

Однак, не зважаючи на вказане, за наслідками даної перевірки та на підставі вищезазначеного акту, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №000442301/0 від 20.09.2010 року (а.с.9), яке оскаржено позивачем до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд 1-ї інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є частково протиправним, а представники ОДПІ, в свою чергу, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не довели належними і беззаперечними доказами, що спірні акти виконаних робіт оформлені неналежним чином, а вказана у податковій накладній №301 від 11.05.2010р. сума ПДВ вже раніше заявлялася позивачем до відшкодування у попередніх минулих періодах.

Колегія суддів апеляційного суду цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими і правильними, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 від 03.04.1997р., сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 цього ж Закону №168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до с податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п.п.7.8.1 п 7.8 ст.7 вказаного Закону, податковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до вимог п.7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу подати декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, відображається у податковій декларації.

Як слідує з приписів п.7.7.5, п.7.7 ст.7 цього ж Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушені норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірне нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначень суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Так, судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що між Позивачем - ТОВ «Бандурський олійноекстраційний завод»та ТОВ «Будівельне управління №77»29.07.2009 року було укладено договір генерального підряду № 77 (а.с.33-44) на проведення будівництва Бандурського олійноекстракційного заводу. 30.07.2009 року сторонами була укладена додаткова угода до договору генерального підряду, умовами якої передбачалося застосування факсимільного відтворення підпису генерального директора ТОВ «БУ № 77»ОСОБА_1 при підписанні ділових документів, пов'язаних з реалізацією генпідрядником покладених на нього завдань по будівництву Бандурського олійноекстракційного заводу (а.с. 45-46 ).

Як видно з матеріалів справи, в судовому засіданні суду 1-ї інстанції представник відповідача, яка особисто приймала участь в перевірці, пояснила, що під час проведення перевірки позивачем дійсно надавався вказана Договір генерального підряду та додаткова угода до нього, але в неї викликало сумніви не тільки факсимільний підпис керівника генпідрядника, але й відбитки печатки ТОВ «БУ-77», оскільки вони відрізнялися одна від іншої, а від так, вона вважає, що Акти виконаних робіт за червень 2010 року не можуть бути достовірним підтвердженням сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

Однак, разом з тим, представником позивача було надано до суду 1-ї інстанції копію листа ТОВ «БУ-77»та його оригінал, для огляду, вих. №09/09-01/СУ-ДН від 09.09.2010 року, яким генпідрядник сповіщає, що з 09.09.2010 року змінилося керівництво ТОВ «БУ-77», а також вступає в дію печатка нового зразка. (а.с. 318-321).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зазначено, що первинний документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку встановленому Законом, іншими актами цивільного законодавства (п.2.5.Пложення).

Також, як слідує з приписів ч.3 ст.207 Цивільного кодексу України, використання при здійсненні операцій факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, еле ктронно-цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою угодою сторін, в якій повинні міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених вище нормативно-правових актів, судова колегія приходить до аналогічного, що і окружний суд, висновку про те, що позивачем, в даному конкретному випадку, було правомірно і законно оформлено Акти виконаних робіт за період-червень 2010 року. Отже, сума - 1160294,31 грн., відповідно, також законно була включена до податкового кредиту та підлягає бюджетному відшкодуванню. При цьому, слід зазначити, що згідно діючого законодавства, використання факсимільного підпису та печатки при підписанні господарських угод ні яким чином не може вплинути на порядок формування податкового кредиту.

Окрім того, як встановлено по справі, між позивачем та ТОВ «Інфоком»було укладено декілька договорів купівлі-продажу обладнання, а також були укладені договори з постачальником на надання послуг щодо виконання робіт по програмному забезпеченню поставленого обладнання.

На підтвердження цих господарських операцій постачальником були видані податкові накладні: №288 від 07.05.2010 року (на виконання договору №210/044 від 28.04.2010р.); №301 від 11.05.2010 року (на виконання договору №409/137 від 11.05.2010р.); №352 від 31.05.2010 року (на виконання договору №110/034 від 13.05.2010р.).

Ці три податкові накладні за результатами даної спірної перевірки були визнані перевіряючими не дійсними та суми ПДВ за цими накладними були зняті з бюджетного відшкодування (а.с.19).

Так, з матеріалів справи, письмових заперечень та пояснень представників відповідача вбачається, що податкову накладну №288 від 07.05.2010р. на суму ПДВ 55613 грн. (а.с.296) податковим органом не було прийнято до уваги для бюджетного відшкодування, оскільки вона, станом на червень 2010 року була безтоварною, так як у перевіряємий період (т.б. червень 2010р.) товар по цій накладній на підприємство не надходив, а фактично був отриманий підприємством лише у липні 2010 року, згідно видаткової накладної №РН-0000453 від 19.07.2010р. (а.с.298-299), а оплачений товар по цій податковій накладній був також у липні 2010 року.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п.п.7.7.2 (абз."а") ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів (послуг).

У даному ж випадку апеляційний суд, як і суд 1-ї інстанції критично оцінює позицію Позивача щодо посилання на п.п.7.5.1 вказаного Закону щодо виникнення права платника податку на податковий кредит з моменту здійснення першої події або отримання податкової накладної, оскільки ця норма Закону визначає момент виникнення права на формування податкового кредиту, а не право на отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія погоджується із висновком окружного суду про те, що податковим органом законно було знято з позивача бюджетне відшкодування по податковій накладній №288 від 07.05.2010р. на суму 55 613 грн.

Далі, як видно з матеріалів справи, податкову ж накладну №352 від 31.05.2010 року співробітниками ОДПІ при перевірці не було взято до уваги на підставі того, що у графі „5" цієї накладної зазначено, що ТОВ «Інфоком»надавалися послуги і Акт виконаних робіт на ці послуги відсутній. В зв'язку із цим, ОДПІ вважає, що первинні документи повинні заповнюватися без помилок та у відповідності до вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік».

В судовому засідання суду 1-ї інстанції, представник позивача на зазначене вище пояснив, що графа „5" була заповнена помилково і що це фактично не було надання послуг, а було виключно постачання товарів та програмного забезпечення.

Однак, оцінивши надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що окружний суд прийшов до цілком правомірного висновку про те, що органами ОДПІ законно не була прийнята до уваги податкова накладна №352 від 13.05.2010 року, в результаті чого була зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 33 298,75 грн., оскільки відповідно до запису самої податкової накладної, окрім постачання обладнання (товару) постачальником було надане позивачу програмне забезпечення в рамках проекту, що підтверджується рахунком - фактурою №802 від 27.08.2010р. та видатковою накладною від 30.08.2010р. (а.с.288-289). Також судова колегія погоджується і з тим висновком суду 1-ї інстанції, що запис у первинних документах „програмне забезпечення" це дійсно є послуга по встановленню програмного забезпечення на придбане обладнання.

При цьому, слід зазначити, що рішення окружного суду в цій частині ні ким із сторін не оскаржено.

Далі, як встановлено з матеріалів справи, податковим органом також не було прийнято до уваги й податкову накладну №301 від 23.11.2009 року на суму ПДВ 573798,47 грн., оскільки така сума ПДВ, на думку відповідачів, вже була заявлена позивачем на відшкодування у попередніх минулих періодах.

Однак, разом з тим, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не може погодитися з такою позицією відповідача, оскільки, виходячи з фактичних обставин та матеріалів справи вбачається, що договір, на виконання якого видана податкова накладна №301, укладався 23.11.2009 року (а.с.74-80) і, відповідно до умов цього договору, загальна сума договору складає 16 674 814,38 грн. З моменту укладення даного договору, позивач отримує обладнання частками по передоплаті. Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ «Інфоком», на момент перевірки (т.б. станом на червень 2010 року), ця спірна податкова накладна №301 від 11.05.2010 року не входила до оплати у попередні періоди, та і не могла бути пред'явлена до бюджетного відшкодування (а.с.317).

З урахуванням зазначеного та приписів ч.2 ст.71 КАС України, окружний суд, на думку судової колегії, прийшов до цілком обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в даному випадку, належним чином не довів, що суми ПДВ по податковій накладній №301 були заявлені та отримані позивачем у попередніх періодах.

При цьому, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п/п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п/п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до вимог п/п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість "датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з приписами п/п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. А згідно пп.7.2.3 цього ж Закону - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

До того ж, судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що дійсність вказаних вище договорів, їх реальне виконання сторонами, а також сплата позивачем і його безпосередніми контрагентами ПДВ, повністю підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. До цього часу дані договори ні ким не оскаржені та не визнані в судовому порядку недійсними. Також, не має в матеріалах справи і відомостей про порушення за даними фактами («підробки документів») або відносно посадових осіб цих підприємств кримінальних справ.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтереси держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь в процесі прийняття рішення.

З урахуванням зазначеного та на підставі встановлених в судових засіданнях фактичних даних (обставин), колегія суддів приходить до висновку про те, що приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення №0000442301/0 від 20.09.2010 року в частині зменшення ТОВ «Бандурський олійноекстраційний завод»бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010р. на суму 1734093,25грн., податкова інспекція діяла не на підставі закону та необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття законного рішення, зв'язку з чим, позовні вимоги про скасування цих податкових повідомлень-рішень дійсно підлягають частковому задоволенню, як і було правильно встановлено судом 1-ї інстанції.

Також ще слід вказати, що відповідно до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, не зважаючи ці вимоги КАС України, відповідач (т.б. ОДПІ), який є суб'єктом владних повноважень, в даному конкретному випадку, свою позицію суду не довів та належним чином її не обґрунтував.

Таким чином, проаналізувавши норми чинного законодавства та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що при здійсненні перевірки і при ухваленні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач діяв з порушенням діючого законодавства та не в межах наданих повноважень, правомірність своїх дій та рішень не довів, в зв'язку із чим, у суду 1-ї інстанції були усі законні підстави для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж у апеляційних скаргах відповідачів доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу начальника Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.