Ухвала суду № 23782865, 25.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 р. Справа № 27608/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участі секретаря судового засідання Курдобі Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркарпатсервіс» до Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області, головного управління Державного казначейства України у Львівській області про визнання нечинними та скасування наказів, податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

В січні 2010 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркарпатсервіс» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області, головного управління Державного казначейства України у Львівській області, в якому просив визнати нечинними та скасувати накази Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області про проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркарпатсервіс» від 21.07.2009 р. №106 та від 28.07.2009 р. №111; визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області щодо проведення позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркарпатсервіс з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 р.; визнати нечинним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0000202351/0 від 13.08.2009 р., винесене Державною податковою інспекцією у Сколівському районі Львівської області, яким товариству з обмеженою відповідальністю Інтеркарпатсервіс зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 28333 грн.; визнати протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області щодо неподання у Головне управління державного казначейства України у Львівській області висновків на відшкодування товариством з обмеженою відповідальністю Інтеркарпатсервіс бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно податкової декларації за квітень 2009 р. на суму 149069 грн.; стягнути з державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркарпатсервіс заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість на загальну суму 149069 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області щодо проведення позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркарпатсервіс з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 р. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області №0000202351/0 від 13.08.2009 р. Стягнено з державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркарпатсервіс 52 480 грн. 00 коп. заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить таку скасувати в визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області №0000202351/0 від 13.08.2009 р., стягнення з державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркарпатсервіс (82660, Львівська обл., Сколівський район, смт. Славсько, вул. Устияновича, 155А; ЄДРПОУ 33285708) 52 480 грн. 00 коп. заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість та стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркарпатсервіс 1706,60 грн. судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що подання платником декларації з відємним значенням податку на додану вартість що перевищує 100000 грн. є підставою для проведення позапланової перевірки. У квітні 2009 р. декларацією, поданою 20.05.2009 р. за вх. №7181 позивач заявив до відшкодування 317300 грн., а 21.07.2009 р. було прийнято рішення про проведення перевірки. По операціях з ТзОВ ТПК Бумеранг були відсутні акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, натомість, були складені сторонами акти у довільній формі, що не можуть підтверджувати придбання позивачем зазначених в них робіт. Внаслідок цього позивачем було завищено податковий кредит на загальну суму 28333,33 грн. по податкових накладних №143 від 31.10.2006 р. на суму 12000 грн. ( у т. ч. ПДВ 2000 грн.), №145 від 30.11.2006 р. на суму 70000 грн. (в т.ч. ПДВ 11666,67 грн.); №150 від 31.10.2006 р. на суму 88000 грн. (в т. ч. ПДВ 14666,67 грн.). По деклараціях за березень квітень 2009 р. в р. 26 позивач помилково подвійно відніс суму 1203226 грн. З заявлених позивачем до відшкодування 1520526 грн. було відшкодовано 1155933 грн. та зменшено заявлену суму згідно податкових повідомлень рішень на 159572 грн. Залишок невідшкодованої суми становить 205021 грн., який не був підтверджений.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень №201/23-0, а 28.07.2009 р. - №211/23-0 працівниками Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркарпатсервіс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень місяць 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 03.08.2009 р. №107/23-0/33285708, відповідно до якого встановлено порушення пп. 7.7.1., 7.4.1., 7.5.1. Закону України Про податок на додану вартість, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень місяць 2009 р. на суму 28333 грн. та неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень місяць 2009 р. на суму 120736 грн., що повязано з неодержаними відповідями на запити по зустрічних перевірках по постачальниках ТзОВ Техномашприлад на суму ПДВ 75000 грн., ТзОВ ВКФ Ряст на суму ПДВ 16667 грн.; ТзОВ СУАП Промтехвод на суму ПДВ 29069 грн.

На підставі зазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення №0000202351/0 від 13.08.2009 р., яким позивачу встановлено завищення бюджетного відшкодування на суму 28333 грн.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції з приводу часткового задоволення заявлених позовних вимог підставним, виходячи з наступного.

Згідно із пп. 7.7.5. Закону України Про податок на додану вартість протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

У квітні 2009 р. декларацією, поданою 20.05.2009 р. за вх. №7108, позивач заявив до відшкодування 317300 грн. податку на додану вартість. Відповідно до наказів Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області №206 від 21.07.2009 р. та №111 від 28.07.2009 р., 21.07.2009 р. відповідачем видано направлення №201/23-0, а 28.07.2009 р. - №211/23-0 та було прийнято рішення про проведення перевірки.

Згідно із п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України Про державну податкову службу в Україні позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності, зокрема, тієї обставини, що платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно із ч. 8 ст. 11-1 вказаного закону позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Жодних доказів наявності передбачених законом підстав для незастосування у даному випадку Державною податковою інспекцією у Сколівському районі Львівської області вказаної норми щодо необхідності отримання судового рішення для проведення позапланової перевірки в ході судового розгляду справи судом не отримано.

Відтак, суд першої інстанції, враховуючи наявність підстав для проведення позапланової перевірки, дійшов вірного висновку, що позовна вимога про визнання нечинними та скасування наказів Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області про проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркарпатсервіс» №106 від 21.07.2009 р. та №111 від 28.07.2009 р. задоволенню не підлягає, так як законодавство не обмежує повноваження Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області видавати такі накази до отримання відповідного судового рішення.

Зі змісту акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що порушення Державна податкова інспекція у Сколівському районі Львівської області вбачає за результатами господарських операцій з ТзОВ Техномашприлад на суму ПДВ 75000 грн., ТзОВ ВКФ Ряст на суму ПДВ 16667 грн.; ТзОВ СУАП Промтехвод на суму ПДВ 29069 грн. Однак, як випливає з договорів, платіжних доручень, податкових накладних, сторонами були фактично виконані взяті на себе зобовязання, а позивачем в ціні товару була сплачена сума податку на додану вартість. Та обставина, що за результатами зустрічних перевірок відповідач не отримав інформації про здійснення зазначених операцій, не передбачена у законодавстві як підстава для недійсності правочину чи господарського зобовязання та не звільняє Державну податкову інспекцію у Сколівському районі Львівської області від обовязку забезпечити бюджетне відшкодування в заявленій по цим операціям сумі.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 31.07.2006 р. між позивачем (замовник), ТзОВ ТПК Бумеранг (виконавець) та ТзОВ ВКФ Ряст (генпідрядник) був укладений договір №31-07/06-В, за яким замовник доручив, а виконавець зобовязався встановити витяжну та припливну систему вентиляції, організувати виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт на обєкті замовника на загальну суму 678342 грн., у т.ч. ПДВ 113057 грн. З матеріалів справи, зокрема, банківських виписок, актів приймання-здавання робіт вбачається, що договір фактично виконувався сторонами. Зазначена обставина, а також факт сплати позивачем податку на додану вартість у ціні робіт не заперечено відповідачем 1 жодними доказами, незважаючи на посилання на недотримання встановленої форми таких актів. Жодних доказів наявності між сторонами договору спорів, повязаних з його виконанням, суду не надано. Позивачу були надані податкові накладні №143 від 31.10.2006 р. на суму 12000 грн. ( у т. ч. ПДВ 2000 грн.), №145 від 30.11.2006 р. на суму 70000 грн. (в т.ч. ПДВ 11666,67 грн.); №150 від 31.10.2006 р. на суму 88000 грн. (в т. ч. ПДВ 14666,67 грн.) на загальну суму ПДВ 28333,33 грн. Загальна сума оплати по вказаних податкових накладних була включена позивачем до сум бюджетного відшкодування.

Посилання апелянта на недотримання позивачем норм Закону України Про податок на додану вартість належними доказами не доведені.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», обєктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Згідно із п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», обєкти оподаткування, визначені ст. 3 Закону, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Пунктом 7.1., пп. 7.2.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну. Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. При цьому, правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». З актів перевірок вбачається та не заперечувалось представниками відповідача-1 у судових засіданнях, що усі перелічені продавці товару зареєстровані платниками податку на додану вартість і мають право надавати покупцю відповідні податкові накладні. Надані продавцями податкові накладні містять усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Належних доказів зворотного суду не надано.

Згідно із п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування платнику податку необхідне відємне значення суми податку та фактична сплата податку в ціні товару (послуг) їх постачальникам у попередніх податкових періодах в розмірі, що підлягає бюджетному відшкодуванню. У звязку з цим, позивачем правомірно визначено суму бюджетного відшкодування у квітні 2009 р. в зазначеному розмірі.

При цьому, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює звязку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Отже, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість», не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів, а тим більше отримання відповідачем 1 про це підтвердження за результатами зустрічних перевірок. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за надходження від продавців товару чи їх контрагентів до державного бюджету суми податку на додану вартість у меншому від сплаченого ним розміру. Про необхідність врахування адміністративними судами вказаних законодавчих вимог зазначає і Вищий адміністративний суд в оглядовому листі № 1776/100/13-08 від 24.10.2008 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)», у п.4 якого зазначено, що вимога щодо наявності надмірної сплати податки на додану вартість стосується того платника податку, яким сума цього податку заявлена до відшкодування. Закон України «Про податок на додану вартість»не повязує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобовязаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобовязань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Отже, податкові органи, у даному випадку, не вправі відмовляти у здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, внаслідок стверджуваного надходження від продавців товару чи їх контрагентів по ланцюгах до державного бюджету суми податку на додану вартість у розмірі, меншому від сплаченого позивачем в ціні товару, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Водночас, заявлена позивачем вимога про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення є взаємовиключною, оскільки нечинний акт не породжує правових наслідків, а відтак, будучи визнаний нечинним, не підлягає скасуванню. Відтак, у частині скасування зазначеного рішення у позові слід відмовити.

Згідно вимог п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.6.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №200/86 від 21.05.2001 року, платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Згідно із пп. 7.7.5. Закону України Про податок на додану вартість, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Жодних доказів виконання Державною податковою інспекцією у Сколівському районі Львівської області свого обовязку та подання у Головне управління державного казначейства України у Львівській області висновків на відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю Інтеркарпатсервіс бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно податкової декларації за квітень 2009 р. на суму 149069 грн. в матеріалах справи не міститься та в ході розгляду справи суду не надано.

Однак, посилання позивача на протиправність таких дій не заслуговує на увагу, враховуючи, що за наслідками перевірки в акті від 03.08.2009 р. №107/23-0/33285708 не було встановлено підстав для надання такого висновку, а безпідставність висновків акту є предметом лише цього спору. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в частині визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області щодо неподання у Головне управління державного казначейства України у Львівській області висновків на відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю Інтеркарпатсервіс бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно податкової декларації за квітень 2009 р. на суму 149069 грн. у позові слід відмовити.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року у справі № 2а-753/10 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя Р.М. Гулид

суддя В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28.04.2012 року