Постанова № 23781247, 20.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 р. Справа № 2а-11550/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача - Янковського В.В.

представника відповідача - Караульної Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 р. по справі № 2а-11550/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Редис"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Редис" (далі -ТОВ "Редис"), звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі -ДПІ у Київському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення -рішення.

В позовній заяві просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 04.04.2011року №0002052301 в частині донарахування штрафних санкцій в сумі 24398,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Вказує, що фіскальні звітні чеки друкувались щоденно, належним чином зберігались, були пред'явлені ДПІ під час перевірки і наявні в матеріалах справи. Друкування Z- звітів після 00.00 годин наступного дня зумовлено цілодобовим режимом роботи кафе, друкування Z- звітів завжди здійснювалось після закінчення робочого часу обслуговуючого персоналу кафе, і тому в деякі дні друкування здійснювалось після півночі.

Крім того, висновки податкового органу в частині проведення позивачем реалізації товарів, які не обліковані у встановленому законодавством порядку, на загальну суму 7949,00 грн., є необґрунтованими, оскільки всі первинні документи на товар, що знаходиться на реалізації в кафе „Тартуга", зберігаються в бухгалтерії ТОВ "РЕДИС"та підтверджуються наявними товарно-транспортними накладними та видатковими накладними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 04.04.2011 року №0002052301 в частині донарахування штрафних санкцій в сумі 24398,00 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ у Київському районі м. Харкова подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність в діях позивача порушення вимог діючого законодавства. Апелянт зазначив, що співробітниками контролюючого органу спірна перевірка була проведена у межах та на підставі діючого законодавства. Встановлені під час проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого податкового законодавства підтверджується матеріалами справи. В зв'язку з чим, прийняте податковим органом, на підставі висновків перевірки, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені податковим органом порушення позивачем вимог діючого податкового законодавства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому прийняте на підставі зазначених порушень, рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є незаконним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів з даним висновком суду не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС -України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 14.03.2011 року співробітниками ДПА у Харківській області проведено перевірку кафе за адресою м. Харків, вул. Академіка Проскури - 1 „б", що належить ТОВ "РЕДИС", за результатами якої складено Акт №1907/20/40/23/37094335.

На підставі даного Акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.11р. №0002052301, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24400 грн. із них в тому числі за порушення п.9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95 (далі -Закон України № 265/95) в сумі 8500,00 грн; за порушення п.12 ст. 3 Закону №265/95 в сумі 15898,00 грн.

Перевіряючи правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів дійшла висновку.

Згідно зі ст. 15 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 № 265/95-ВР (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Статтею 16 вказаного Закону (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) передбачено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Щодо встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку.

Судом встановлено, що підставою висновку ДПІ щодо порушення здійснення щоденного друкування фіскальних звітних чеків (Z- звіти) є те, що ТОВ "РЕДИС"у деякі дні перевіряємого періоду друкувало фіскальні звітні чеки (Z- звіти ) після 00-00 годин наступного дня.

Відповідно до п.9 ст. 3 Закону України № 265/95 (в редакції, що діяла на час проведення перевірки), суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Денним звітом, відповідно до ст. 2 цього Закону (в редакції, що діяла на час проведення перевірки), є документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року № 199 затверджено Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування (далі по тексту -Вимоги), дія яких поширюється на реєстратори розрахункових операцій (далі -реєстратор), що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг) та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), крім тих реєстраторів, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі продажу іноземної валюти.

Згідно із визначенням, наведеним в абз. 11 п.2 зазначених Вимог, Z-звіт -є денним звітом з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.

В абзаці 15 пункту 2 Вимог наводиться визначення зміни роботи реєстратора розрахункових операцій, відповідно до якого зміна -це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

При цьому, у додатку до Вимог міститься примітка, згідно якої підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів зазначає, що фіскалізація підсумкових даних повинна бути проведена за період, що не перевищує тривалість зміни роботи реєстратора розрахункових операцій, тобто в межах 24 годин.

З вищевикладеного випливає, що Z-звіт є щоденною звітністю реєстратора розрахункових операцій і повинен бути роздрукований того ж дня, підсумок коштів за який він відображає, а саме 04.12.2009 року.

Посилання позивача на відсутність в діях складу порушення, оскільки фіскальні звітні чеки друкувались щоденно, належним чином зберігались, були пред'явлені ДПІ під час перевірки і наявні в матеріалах справи, а друкування Z- звітів після 00.00 годин наступного дня зумовлено цілодобовим режимом роботи кафе, друкування Z- звітів завжди здійснювалось після закінчення робочого часу обслуговуючого персоналу кафе, і тому в деякі дні друкування здійснювалось після півночі, колегія суддів вважає необґрунтованими в зв'язку із помилковим ототожненням позивачем обчислення підсумку розрахунків із роздрукуванням Z -звіту.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог п.9 ст. 3 Закону України № 265/95 (в редакції, що діяла на час проведення перевірки), в зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо встановленого під час проведеної перевірки порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, а саме: відсутність накладних на товар, що знаходиться у реалізації на суму 7949,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до опису фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, які знаходились в реалізації, їх загальна сума склала 7949,00 грн.

Згідно із п. 12 ст.3 Закону України № 265/95-ВР (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно ст. 6 Закону України № 265/95-ВР (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 (далі -Закон України № 996) національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 1 Закону України № 996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно із п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України 02.11.1999 року за № 751/4044, для цілей бухгалтерського обліку до запасів включаються товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Відповідно до п. п. 8, 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Запаси"придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з таких фактичних витрат на придбання товару (оплата вартості товару за договором, транспортні витрати та таке інше).

Пунктом 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Запаси"передбачено, що при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за методами, одним з яких є ціна продажу.

Згідно п. 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Запаси"оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.

Колегія суддів зазначає, що до документів, які є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Саме ці документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Співробітником позивача, під час проведеної перевірки накладних, або інших документів, які б підтверджували факт оприбуткування товару, за місцем реалізації,надано не було.

Посилання позивача на ту обставину, що всі первинні документи на товар, що знаходиться на реалізації в кафе „Тартуга", зберігаються в бухгалтерії ТОВ "РЕДИС"та надані до суду першої інстанції, колегія суддів вважає такими, що не спростовує висновків податкового органу, оскільки дані документи на перевірку не надавалися, що підтверджується переліком документів долучених до акту.

В матеріалах справи наявна розписка, яка підписана уповноваженою особою ТОВ "Редис" та підтверджує інформацію щодо залишків запасів товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п.5 ст. 17 Закону України № 265/95 (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) визначено, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну.

Виходячи із зазначеного колегія суддів дійшла висновку про правомірність визначення позивачу суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем вимог діючого податкового законодавства, та як наслідок винесення оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Висновки суду першої інстанції про неправомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення через відсутність в діях позивача порушення вимог законодавства, колегія суддів вважає помилковими з вище зазначених підстав.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем в порушення вище зазначених вимог, не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені під час проведеної перевірки порушення ним вимог діючого законодавства.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 р. по справі № 2а-11550/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Редис" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст постанови виготовлений 26.03.2012 р.