Вирок № 23774488, 03.05.2012, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 2518/464/12

Провадження №1/2518/44/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2012 року

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Шляхова В. І.

за участю секретарів Нерус Н. І., Прохоренко А. В.,

прокурорів Софієнка В. В., Лепської Н. П.,

представника цивільного позивача ОСОБА_1,

підсудного ОСОБА_2

та його захисника-адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Ріпки кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, на утриманні 1 позашлюбна дитина, непрацюючого, невійськовозобовязаного, судимого: - 21.07.1988 року Семенівським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 140 КК України до 1 року позбавлення волі; -13.10.1992 року Хустським районним судом Закарпатської області за ч. 1 ст. 215 КК України до 1 року позбавлення волі; -17.08.1995 року Хустським районним судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 140 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна; -15.07.1998 року Хустським районним судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 140 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 23.06.2000 року Хустським районним судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна, від подальшого відбування покарання звільнений на підставі ст. 4 Закону України «Про амністію»від 11.05.2000 року; -17.05.2005 року Хустським районним судом за ч. 2 ст. 296 КК України до 2 років позбавлення волі; постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 21.04.2008 року оголошений в розшук за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4 на вул. Центральна, 154, Хустського району, Закарпатської області, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, на час вчинення злочину проживав в ІНФОРМАЦІЯ_6,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

встановив:

В ніч з 16 серпня 2011 року на 17 серпня 2011 року, ОСОБА_2, будучи раніше судимим та маючи незняті і непогашені судимості за вчинення умисних злочинів, з метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом пошкодження шиферної крівлі ангару зберігання зернових культур та відриву деревяної дошки в стіні хліву товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (далі ТОВ ім. Шевченка), в с. Т. Шевченка Ріпкинського району Чернігівської області на вул. Тарасевича, 1-б, за невстановленою досудовим слідством черговістю, проник всередину зазначених виробничих приміщень, звідки таємно викрав 80 метрів електрокабелю високої напруги 4х4, вартістю, з урахуванням зносу, 16 грн. 80 коп. за 1 метр погонний, який зєднував між собою зернокидач ЗМ-60 №15209 та електророзподільний щит, чим спричинив ТОВ ім. Шевченка матеріальні збитки на загальну суму 1344 грн. 00 коп.

Допитаний у судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому злочині не визнав та просив виправдати його, зазначивши що знав про те, що перебуває у розшуку через інший злочин, тож привласнивши імя ОСОБА_4, в с. Т. Шевченка переховувся від правоохоронців, сумлінно працював в ТОВ ім. Шевченка, від керівництва зауважень не мав. У пошуках кращої долі неодноразово виїждав з села і того ранку, коли викрали кабель, також з цією метою виїхав з села. Співмешканка народила йому дитину, знову завагітніла, тому змінили місце проживання. Досудове слідство проведене поверхово і однобічно з обвинувальним ухилом, без урахування, що місцеві жителі його обмовляють, адже він приїжджий, а місцеві «усі свої»і він заважав службовцям ТОВ розкрадати майно товариства. Через викладені вище підстави заявлений ТОВ ім. Шевченка цивільний позов не визнає у повному обсязі.

Між тим, не зважаючи на заперечення підсудним вини у предявленому обвинуваченні, обставини вчинення ним злочину достовірно встановлені судом, підтверджені показаннями свідків, іншими перевіреними судом доказами, в тому числі й матеріалами досудового слідства.

Так, допитаний в якості свідка директор ТОВ ім. Шевченка ОСОБА_5 показав суду, що підсудного знає як ОСОБА_4. Той приїхав в село з дружиною у 2010 році, на день працівників сільського господарства, як сказав з с. Червоний Ріг Семенівського району, просився на роботу, бо не мав ні грошей ні майна. Оскільки ОСОБА_4 сказав, що пізніше привезе документи, то взяв його на роботу з іспитовим строком в 1 місяць, ТОВ видало йому гумові чоботи і спецодяг. ОСОБА_4 працював сумлінно, фактично жив на роботі, тому щоб допомогти людині, домовився в магазині і ОСОБА_4 давали товар з подальшою його оплатою із зарплати, виняйли йому житло, безкоштовно завезли дрова. Оскільки ОСОБА_4 документи так і не надав, а його дружина завагітнила, то продовжував працювати неофіційно, -офіційно працевлаштованою в ТОВ рахувалася його дружина. Влітку з ТОВ викрали 8 м. кабелю, тоді підозра була на ОСОБА_4, до якого приїздила біла легкова машина, що купувала металобрухт. 17 серпня 2011 року, десь о 07 год. зателефонував комірник, повідомив що викрали кабель, про це повідомив до міліції. Шукав кабель, виявили сліди від чобіт в ангарі, такі сліди були і на землі, по них дійшли до хвіртки будинку де жив ОСОБА_4. Його вдома не було, жінка сказала, що кудись поїхав. У будинку були вилучені чоботи, протектор співпадав з виявленими слідами. Підсудного характеризує як дуже непорядну людину, яка вміє видавати себе за іншу особу, створювати собі позитивний образ. Викрадений кабель ТОВ купило десь два роки тому на базарі в м. Чернігові за готівкові кошти, про що було складено відповідний акт.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 показав, що в ТОВ ім. Шевченка десь з 2004-2005 років працює комірником, є матеріально-відповідальною особою, за ним рахувався і викрадений кабель. Цей кабель ТОВ ім. Шевченка купило у 2010 році, замість викраденого. 17 серпня 2011 року, о 07 годині він прийшов на роботу, де, виявив що кабель, через який було підключено зернокидач, викрадено, про що повідомив директору. Був понятим і бачив, що для здійснення крадіжки в ангарі, в шиферній крівлі, злодій виламав кусок шиферу, а в хліві, де був електрощит, зі стіни відірвав дошку. В хліві на пилу, залишилися сліди низу гумових чобіт, з яких працівники міліції за допомогою гіпсу зробили зліпки. Зовні хліву з тієї сторони де була відірвана дошка, на землі теж виявили аналогічні сліди, по них група дісталася до хвіртки будинку де жив ОСОБА_4. Більше слідів, що вели б далі будинку, чи у зворотному напрямку виявлено не було. Ці сліди вдалося виявити завдяки тому, що вночі пройшов невеликий дощ і тому їх було видно. В його присутності та присутності іншого понятого, з дозволу дружини ОСОБА_4 працівники міліції оглянули її будинок та в кладовці виявили гумові чоботи 43 розміру, які були мокрими, вимитими. Жінка пояснила що це чоботи ОСОБА_4, сказала що ОСОБА_4 зранку поїхав в Прилуки, намагалася зателефонувати йому, але той відключив свій телефон. Ці показання суд перевірив оголошенням показань свідка на досудовому слідстві (т. 1 а.с. 226-227), які є узгодженими і свідком підтверджені.

Аналогічні показання надав в суді свідок ОСОБА_7, який підтвердив свої показання на досудовому слідстві про те, що огляд місця вчинення злочину було проведено в його присутності як понятого та обставини, що викладені у протоколі його допиту повністю відповідають дійсності (т. 1 а.с. 228).

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що в якості понятого був присутнім при огляді будинку в якому жив підсудний. Свідок підтвердив, що за обставин викладених у відповідному протоколі, з чулану будинку були вилучені мокрі «в росі»гумові чоботи десь 42-43 розміру.

В суді свідок ОСОБА_9 показав, що підсудного знає як ОСОБА_10, той з дружиною мешкав по сусідству. Одного разу ОСОБА_10 запропонував йому відсвяткувати народження сина і тоді ж пропонував, що він буде красти металеві речі, з тим щоб свідок власною машиною возив викрадене і здавав на пункти прийому брухту. Відмовився, пояснив що чесна людина і не хоче «займатися криміналом». Після цього уникав спілкування з ОСОБА_10.

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що деякий час працював з підсудним охоронцем тваринницької ферми в ТОВ ім. Шевченка. Тоді керівництво товариства до нього зауважень по роботі не мало.

Через хворобу свідка ОСОБА_12, зі згоди учасників, суд оголосив його показання дані на досудовому слідсті, з яких убачається, що у 2011 році, в якому місяці не памятає, сусід, якого знає як ОСОБА_10, який приїхав зі своєю жінкою ОСОБА_13 з Волинської області, коли він збирався міняти стаціонарний телефон, пропонував придбати у нього кабель електроживлення, який, знаходиться на його власній свинофермі в с. Малинівка Ріпкинського району, але свідок відмовився. В подальшому біля місцевого магазину спілкувався з односельцями, та дізнався що в с. Малинівка діючої свиноферми нема, отже її не міг орендувати ОСОБА_10. Після цього свідок перестав спілкуватися з ОСОБА_10. Памятає, що до того випадку останній пропонував купити у нього свиню, але ОСОБА_12 відмовився, тому що ОСОБА_10 викликав у нього підозри. ОСОБА_10 з дружиною в село приїхали восени 2010 року, він постійно розказував несінітниці з приводу його колишніх місць роботи. Після того, як з ангару ТОВ ім. Шевченка вдруге було вчинено крадіжку кабелю електроживлення, ОСОБА_10 із села зник. Через деякий час з села виїхала і його дружина з дитиною (т. 1 а.с.166).

Підсудний пояснив суду, що його співмешканка, ОСОБА_13 до суду не може зявитися, адже є матірю-одиначкою, виховує малолітню дитину та вагітна. Ці причини неявки свідка суд визнає поважними і за згодою учасників дослідив показання свідка, що нею дані на стадії досудового слідства 19 грудня 2011 року, з яких убачається, що про обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_2 злочину свідку нічого не відомо. Вона проживала в ІНФОРМАЦІЯ_7. Шість років тому сімя свідка з ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8 остаточно розпалася, але шлюб між ними не розірвано, та почала співмешкати з ОСОБА_2, якому повністю довіряла. У жовтні 2010 року ОСОБА_2, -підсудним по справі, переїхали до с. Чорний Ріг Семенівського району Чернігівської області, де працювали в агрофірмі ТТ «Чорний Ріг». Приблизно через рік по тому переїхали до с. Т. Шевченка, Ріпкинського району, де їх з ОСОБА_2 забезпечили житлом та роботою в ТОВ «Т.Шевченка». Зі співмешканцем вирішили, що ОСОБА_2 буде представлятись її чоловіком і буде називати себе ОСОБА_10. Для цього свідок повідомила підсудному всі анкетні дані свого справжнього подружжя. Василь документів, які б підтверджували його особистість, ніколи не показував і у травні 2011 року, через відсутність документів, з роботи в товаристві його було звільнено. 16. 08. 2011 року сімєю спати лягли піздно. Десь о 04,30 год. 17. 08. 2011 р. прокинулась та побачила, що ОСОБА_2 кудись збирається. Їй він повідомив, що поїде в м. Чернігів, а потім в м. Прилуки. Він взяв велику дорожню сумку і десь о 06 годині пішов з будинку. Того ж дня до неї додому приїхали працівники міліції, розпитували про її співмешканця. Відчувши підозри щодо ОСОБА_2 зателефонувала йому. На запитання, що сталось, ОСОБА_2 відповів, що якщо свідок буде багато знати, менше проживе. На початку вересня 2011 року приїхав ОСОБА_2. Свідок, забравши речі першої необхідності, з ним та дитиною виїхали до м. Чернігова, де ОСОБА_2 працював на якійсь металобазі, за цей час, через дорожнечу житла,змінили 2 квартири (т. 1 а. с. 129 130).

Представник цивільного позивача заявлені вимоги у суді підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Його пояснення зводяться до того, що передані в розпорядження суду документи, які підтверджують вартість викраденого кабелю, відповідають дійсності та є обєктивними, інакше засновники мали б претензії до керівництва ТОВ.

У порядку дослідження письмових доказів судом досліджені матеріали виконання доручення слідчого,- а саме матеріали впізнання особи ОСОБА_14, яка серед предявлених на належним чином оформленій таблиці фотознімків упізнала підсудного, як свого сина, ОСОБА_2 та дані в цьому порядку показання свідка, згідно яких підсудний, - її син якого вона виростила як й двох доньок. Востаннє сина бачила перед „пасхальними святами у 2008 році. Куди він потім поїхав і з ким, вона не знає по сьогоднішній день, так як син їй нічого не казав. Причини того, чого він виїхав, вона теж не знає. У зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 ніколи не перебував. Знає що той співмешкав з багатьма жінками, неодноразово відбував покарання у колоніях. Про осіб на імя ОСОБА_10 і ОСОБА_13 свідок чує вперше, як і про Семенівський район Чернігівської області. Родичів там ніколи ніяких не мала і не має зараз (т. 1 а.с.123-127).

З тих же підстав суд дослідив показання ОСОБА_10, який пояснив слідчому, що ОСОБА_2 не знає, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, травм голови не мав. В психічному відношенні рахує себе здоровим, спиртними напоями не зловживає, працевлаштований. Проживає з матір`ю та вітчимом. ОСОБА_13 його колишня дружина. Після розлучення з ОСОБА_13 стосунків з нею не підтримував виявив відсутність свого паспорта громадянина України. Вважає, що паспорт забрала колишня дружина ОСОБА_13 ОСОБА_10 заперечив виїзд межі Волинської області за останній рік (т. 1 а.с. 139).

Суд визнає показання свідків послідовними та взаємодоповнюючими, вони повністю узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, а тому суд кладе їх в підставу винесення обвинувального вироку підсудному.

Згідно протоколів огляду місць подій від 17.08.2011: в с. Т. Шевченка по вул. Тарасевича, 1-б, Ріпкинського району, Чернігівської області, ТОВ ім. Шевченка, виявлено пошкодження шиферної крівлі ангару зберігання зернових культур та відриву деревяної дошки в стіні хліву, зернокидач знеструмлено шляхом перекусу кабелю живлення, від електророзподільного щита кабель також перекушено, сам кабель відсутній, виявлені сліди низу взуття, з яких вилучено один гіпсовий зліпок; з будинку в с. Т. Шевченка по вул. Зеленій, 10, Ріпкинського району, Чернігівської області, вилучено гумові чоботи, що належать ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 4-11; 16-18).

Вилучене визнано речовими доказами і було предметом застосування спеціальних знань, - за висновком експерта № 45 від 12.12.2011 р., слід низу взуття розміром 132х96мм, зафіксований в гіпсовому зліпку, вилученому 17.08.2011 р. при ОМП в приміщенні ангару по вул. Тарасевича, 1-б, в с. Т. Шевченка, Ріпкинського району, придатний для ідентифікації і залишений низом підошви гумового чобота на праву ногу, вилученого 17.08.2011 при ОМП в приміщенні по вул. Зеленій, 10, в с. Т.Шевченка, Ріпкинського району, де під прізвищем ОСОБА_10 проживав підсудний (т. 1 а.с. 22-23; 46-51). Експертний висновок є науково-обгрунтований і не викливає сумніву, він перевірений судом шляхом огляду речових доказів та у відповідності до копії відомості на видачу спецодягу по ТОВ ім.Шевченка,- 23.11.2010р. ОСОБА_10 отримав костюм і чоботи (т. 1 а.с. 222).

Кількість та вартість викраденого підтверджена належними документами ТОВ ім. Шевченка: - довідкою про балансову вартість викраденого кабелю електроживлення та довідкою про суму його зносу (т. 1 а.с. 20, 220). Придбання ТОВ ім. Шевченка кабелю електроживлення підтверджено актом від 15. 05. 2010 р. про придбання 80 м кабелю високої напруги (т. 1 а.с. 221).

Аналіз перевірених пояснень підсудного щодо невизнання вини, в сукупності з іншими, також перевіреними доказами, свідчить про те, що на судовому слідстві, як і на досудовому, показання ним дані лише з метою уникнення покарання, в звязку з чим суд ставиться до них критично, адже вони не знайшли свого підтвердження, повністю спростовані сукупністю вищевикладених доказів, в звязку з чим суд розглядає дані в суді показання підсудного лише як версію захисту, яка не базується на зібраних доказах. Маючи рецидивне минуле він постійно змінював показання на свою користь, і як тільки йому предявлялися нові зібрані докази, знову їх змінював як під прізвищем ОСОБА_10 так і під власним, останнє також заперечував незважаючи на його підтвердження наслідками перевірки за спецобліками ОВС, обмовляв інших осіб у вчиненні інкримінованого йому злочину, від чого відмовився на судовому слідстві, у той же час достеменно встановлено, що свідки не мали жодних підстав для обмови підсудного, показання дали будучи попередженими про відповідальність передбачену ст. 384 КК України.

Так, під час судового слідства свідок, засуджений в іншій справі, ОСОБА_15 пояснив, що на досудовому слідстві обмовив підсудного, бо був пяний, вказує що згоден за це нести кримінальну відповідальність, але прокурор про це не клопотав перед судом. У звязку з цим, суд дослідив його показання дані на досудовому слідстві 01.12.2011 р. за місцем проживання та 27.12.2011 р. в ІТТ, з яких убачається, що про вчинення злочину він дізнався десь в середині серпня 2011 року, до вчинення цього злочину свідок не причетний і хто міг вчинити злочин йому не відомо. Приїзжого на імя ОСОБА_10, що заїкаїться, охарактеризував як особу схильну до брехні, хвалька й фантазера. Після того, як з ТОВ ім. Шевченка було викрадено електрокабель, ОСОБА_10 взагалі зник із села (т. 1 а.с. 71). У грудні 2011 року телефоном, через близьких свідка, на нього вийшла дружина ОСОБА_10, - ОСОБА_13, повідомила про потребу зустрічі того ж вечора. У визначений час на місті зустрічі нікого не побачив, то ж пішов додому, але десь через 1 км. його наздогнав білий мікроавтобус, в якому пасажирами були ОСОБА_13 з малою дитиною, остання сказала що йому потрібно повернутися на місце зустрічі, що свідок і зробив. Там зустрів ОСОБА_10, який пригостив свідка горілкою. Випивши та закусивши, ОСОБА_10 повідомив, що знає про засудження свідка до покарання яке належить відбувати реально, у місцях позбавлення волі вони мають спільного знайомого, тому настійливо пропонував свідку написати явку з повинною про те, що крадіжку електрокабелю буцімто вчинив саме свідок. За це обіцяв грошову винагороду і підтримку в місцях позбавлення волі. Зробив вигляд що погодився, але в подальшому домовленість реалізована не була, адже ОСОБА_10 не дав номеру свого телефону і сам на звязок більше не виходив (т. 1 а.с. 135-136).

Оголошені показання свідка судом перевірені й визнані достовірними, через що суд визнає їх належним і допустимим доказом, - зокрема, з дослідженої судом кримінальної справи № 2518/1-118/11 відносно ОСОБА_15 вбачається, що вирок, яким йому визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 1 місяць, набрав чинності 24 жовтня 2011 року (а.с. 43-44, 47). На виконання вироку ОСОБА_15 було поміщено до ІТТ 24 грудня 2011 р., де 27 грудня 2011 року його і було додатково допитано (а.с. б/н), що спростовує його тверження про перебування на час допиту в стані алкогольного спяніння; згідно показань в суді свідка ОСОБА_16, племінниці свідка, яка підсудного знає тільки наочно, на початку грудня 2011 року, на мобільний телефон, яким користується разом з матірю, зателефонувала жінка яка назвалася Наташею, просила запросити до телефону Льошу ОСОБА_15 (дядька). Свідок вважала що телефонує колишня дружина дядька, тому відмовилася, бо дядька живе окремо, тоді ОСОБА_13 почала погрожувати. Наступного дня пішла до ОСОБА_15, повідомила про дзвінок і передала йому телефон. Той поспілкувався і сказав що то не його колишня дружина телефонувала, з ним хтось хоче зустрітися. Через декілька днів дядька докладно розповів що зустріч відбулася з ОСОБА_10, який просив дядька «взяти на себе»ще й крадіжку кабелю електроживлення, за що обіцяв дядькові гроші як на волі, так і під час відбування покарання. Як свідок, слідчий Сірий О. О. в суді показав, що 27 грудня 2011 року на час допиту ОСОБА_15 був тверезий і показання дав добровільно, про відомі йому обставини повідомляв вільно та докладно. Таким чином, суд дійшов висновку, що свідок ОСОБА_15 змінив свої показання не внаслідок причини на яку вказував в суді, а через вплив підсудного з яким одночасно тимчасово утримується в одному слідчому ізоляторі. Так, 17 січня 2012 року, після обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту, на очній ставці ОСОБА_15 і ОСОБА_2 стверджували що не мають підстав обмовляти один одного та свідок відмовився від подальшої очної ставки, при цьому не вказував що обмовив ОСОБА_2 через спяніння.

Суд дійшов висновку про те, що до даних які характеризують особу ОСОБА_2 слідчим безпідставно зазначено притягнення до адміністративної відповідальності 30.08.2011 4-м взводом ОБ ДПС УДАІ в Чернігівській області за ст.130-1 КУпАП; 31.08.2011 4-м взводом ОБ ДПС УДАІ в Чернігівській області за ст.130-1 КУпАП, оскільки у 2011 році судом було розглянуто одну справу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно підсудного під прізвищем ОСОБА_10, що ним вчинене після інкримінованого злочину, а саме 31. 08. 2011 р. (т. 1 а.с. 89, т. 2 а.с. 25). Не знайшли свого підтвердження й твердження підсудного про встановлення йому інвалідності, 2 група, отримання через це пенсії за рахунок якої він утримує двох неповнолітніх дітей від шлюбів, один з яких було зареєстровано в Росії а другий в Угорщині, адже за відповіддю управління Пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі він на обліку в управлінні не перебуває і пенсію по інвалідності не отримує (т. 2 а.с. 23), до того ж матір підсудного заперечує реєстрацію ОСОБА_2 шлюбу. Підсудний вказував на недопустимість в якості доказу його зявлення (від імені ОСОБА_17 - несудимої особи) із зізнанням до ОВС (т. 1 а.с. 54), з якої убачається, що у невизначений час 30. 11. 2011 р. він зізнався у вчиненні цієї крадіжки, посилаючись на порушення права на захист, яке ОВС належало реалізувати шляхом надання йому захисника, як це передбачено п. 2) ч. 1 ст. 45 КПК України, - участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства є обов'язковою у справах про злочини осіб, які через свої фізичні вади не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад. За ст. 96 КПК України явка з повинною - це особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявником органу дізнання, дізнавачу, слідчому, про злочин, вчинений чи підготовлюваний ним, до порушення проти нього кримінальної справи. Якщо кримінальну справу вже порушено за наявністю ознак злочину, таке повідомлення заявником має бути зроблене до винесення постанови про притягнення його як обвинуваченого. Письмова заява про явку з повинною має бути підписана заявником і посадовою особою органу дізнання, дізнавачем, слідчим, якими прийнята заява, із зазначенням на заяві дати її прийняття. Викладене свідчить про те, що підсудним явка з повинною складена добровільно зовсім з іншою метою, - уникнення покарання за вчинене, при цьому ОВС про свої фізичні вади він не заявляв, до зявлення із зізнанням в ОВС захисника собі не обрав, про це не вказував під час її написання, отже в працівників ОВС не було підстав не зареєструвати зявлення особи із зізнанням. Того ж дня, після порушення кримінальної справи відносно особи, о 20.20 год ОСОБА_2 був затриманий як ОСОБА_10 в порядку ст. 115 КПК України, йому було надано захисника і допитано як підозрюваного. Внаслідок затримання і під час допиту ОСОБА_2 повідомляв правду, - ОСОБА_10 крадіжку не вчинював, при цьому слідчому він повідомляв анкетні дані особи непричетної до вчиненого злочину. У звязку з цим суд відмовив слідчому у задоволенні подання про обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді взяття під варту (т. 1 а.с. 57 68; 76; 82), що дозволило ОСОБА_2 ще певний час уникати слідства та суду, неправомірно впливати на свідка ОСОБА_15 за уникнення відповідальності через вчинений злочин (т. 1 а.с. 78 80; 100 103). Встановлене свідчить що на досудовому слідстві ОСОБА_2 своєчасно була надана юридична допомога захисника і про відсутність підстав для задоволення клопотання підсудного та підтвердження вище викладеного висновку суду про доведеність вини ОСОБА_2 в інкримінованому злочині.

Разом з тим, під час прийняття вказаної явки із зізнанням невстановленими досудовим слідством працівниками ОВС не було виконано приписів ст. 96 КПК України, про що, як й про наявність у базі «Армор»відомостей що не відповідають дійсності, належить повідомити прокурору для вжиття заходів реагування після проведення відповідної перевірки.

Внаслідок проведеного слідства на суді у межах предявленого обвинувачення, яке прокурором не змінювалося, доведена вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого - він вчинив крадіжку чужого майна, що було поєднане з проникненням до приміщення, тому підлягає покаранню за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначаючи покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості ним вчиненого умисного злочину і наявні дані про особу ОСОБА_2, який за висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи №39 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, мав емоційно нестабільний розлад особистості (F60.3 за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду), у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не знаходився, за своїм психічним станом тоді він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час теперішнього судово-психіатричного експертного дослідження у нього виявлений емоційно нестабільний розлад особистості, за психічним станом він може вірно сприймати обставини, які мають значення для справи, та давати про них правдиві показання. За психічним станом не показане застосування примусових заходів медичного характеру (а.с.143-146), перебуває на обліку лікаря психіатра через психопатію збудливого типу, у лікаря- наколога на обліку не перебуває, за місцем реєстрації характеризується негативно, за місцем проживання на час вчинення злочину характеризується посередньо, через засудженість невійськовозобовязаний, неодружений але має на утриманні позашлюбну дитину, співмешканка вагітна, не працює, до адміністративної відповідальності не притягувався але неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, за постановою суду перебуває у державному розшуку за ч. 1 ст. 122 КК України (т. 1 а.с. 95; 174 180; 183 187; 189- 196; 198 201).

Обставин, що помякшують покарання ОСОБА_2 по справі не встановлено, обставиною, що обтяжує покарання підсудного, є рецидів злочинів.

Через викладене підстави для застосування до ОСОБА_2 ст. 69 та ст. 75 КК України відсутні, їх застосування не відповідають особі засудженого та меті покарання. Виправлення підсудного і попередження нових злочинів, без ізоляції ОСОБА_2 від суспільства неможливе, отже йому належить призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк у межах санції за тяжкий умисно вчинений злочин. За таких обставин обраний ОСОБА_2 запобіжний захід,-утримання під вартою, належить залишити без змін, до строку відбуття ним покарання належить зарахувати час його затримання в порядку ст. 115 КПК України і подальше утримання під вартою по справі (т. 1 а.с. 59- 62; 100-103; 113; 217; 261).

Судові витрати органами досудового слідства підставно понесені на експертні дослідження речових доказів, їх розміри підтверджені належним розрахунком, тому їх відшкодування належить покласти на засудженого (т. 1 а.с. 52).

Речовими доказами належить розпорядитися у відповідності ст. 81 КПК України (т. 1 а.с. 22; 221).

Заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження в суді належними доказами, тому підлягають задоволенню в повному обсязі (т. 1 а.с. 20; 220- 221; 258).

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком сили залишити без змін, - утримання під вартою в Чернігівському СІЗО.

До строку відбуття покарання ОСОБА_2 зарахувати строк його затримання по справі в порядку ст. 115 КПК України з 30 листопада 2011 року по 02 грудня 2011 року та з 12 грудня 2011 року по 14 грудня 2011 року і подальше утримання під вартою з 14 грудня 2011 року (реквізити т. 1 а.с. 59- 62; 100-103; 113; 217; 261).

На відшкодування понесених по справі судових витрат стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний № облікової картки платника податків не встановлено, 243 (двісті сорок три) гривні 13 коп. в доход держави (реквізити т. 1 а.с. 52).

Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка задовольнити повністю та з ОСОБА_2, реєстраційний № облікової картки платника податків не встановлено, на відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди стягнути 1 344 (одна тисяча триста сорок чотири) грн. 00 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (код 03796761, МФО 353553, р/р 26007301102094 у Ріпкинському відділення ВАТ «Ощадний банк України»(реквізити т. 1 а.с. 174; 258).

Речові докази, - гіпсовий зліпок та пару гумових чобіт,- знищити (реквізити т. 1 а.с. 22; 221).

На вирок протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим з моменту отримання його копії, може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд.

Суддя В. І. Шляхов