Рішення № 23760563, 25.04.2012, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу: 25.04.2012

Справа № 2-2968/11

Номер провадження 2/818/561/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 року

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.

при секретарі Якимової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського районного суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства „ОСОБА_3 Аваль в особі Запорізької обласної філії, Орендного підприємства Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на спільне майно подружжя, визнання недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства „ОСОБА_3 Аваль в особі Запорізької обласної філії, Орендного підприємства Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на спільне майно подружжя, визнання недійсним договору іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16 лютого 1993 року уклала шлюб з ОСОБА_2, який зареєстровано у Іджеванському відділі реєстрації актів цивільного стану Вірменії. Після цього вона переїхала на постійне проживання в Україну. В 1996 році разом з чоловіком придбала у власність квартиру № 129, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 72. В інтересах сімї договір купівлі-продажу нерухомості № 4046.К від 17 вересня 1996 року, який зареєстровано Запорізькою товарною біржею нерухомості, був укладений відповідачем ОСОБА_2 В зазначеній квартирі проживає сімєю в складі чотирьох чоловік до цього часу. З листа ТОВ «Гаста»від 23.12.2008 року позивачка дізналась про укладення її чоловіком з ВАТ «ОСОБА_3 Аваль»договору від 20.03.2006 року № 014/17-44/662-37 про надання кредиту та договору іпотеки від 20 березня 2006 року. За цим договором предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 Радянської України у м. Запоріжжі. Оскільки ОСОБА_4 не надавала згоди на укладення договору іпотеки, він на її думку є незаконним.

Позивач просить суд визнати за нею право спільної сумісної власності з ОСОБА_2 на квартиру № 129, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 72, з моменту придбання вказаної квартири подружжям, а саме з 17 вересня 1996 року. Визнати недійсним договір іпотеки від 20 березня 2006 року між Акціонерним почтово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», та ОСОБА_2, за яким предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 Радянської України у м. Запоріжжі, що посвідчений 20 березня 2006 року приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 913, та зобовязати Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації внести відповідні зміни до реєстраційних документів щодо прав власності на квартиру АДРЕСА_1 Радянської України у м. Запоріжжі, вказавши співвласниками даного обєкту нерухомості ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

В судове засіданні позивач не з'явився, однак надала суду заяву про розгляд справи у відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, завчасно повідомлявся про день та час розгляду цивільної справи, надав суду письмове пояснення, в яких зазначає, що дійсно в 1993 році уклав шлюб з позивачкою. З 1994 року проживає в місті Запоріжжі. Перебуваючи в шлюбі, в 1996 році уклав договір купівлі-продажу квартири № 129, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 72. В ній мешкає і в даний час разом із дружиною та двома неповнолітніми синами. В 2006 році він підписав з ВАТ «ОСОБА_3 Аваль»документи, в суть яких не вникав, оскільки довіряв своєму знайомому, на прохання якого оформлялись кредитні документи, та в звязку з тим, що вони були вчинені українською мовою, якою він не володіє. Свою дружину він не інформував про підписання документів. Позовні вимоги позивача визнає.

Представник відповідача ПАТ «ОСОБА_3 Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у відсутність, позовні вимоги позивача не визнає, надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що 26 березня 2006 року між банком та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено договір від 20.03.2006 року № 014/17-44/662-37, за яким позичальнику було надано кредит у розмірі 47 000,00 доларів США зі сплатою 15 % річних. Зобовязання позичальника за кредитом було забезпечене заставою нерухомості (квартира, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 72АДРЕСА_2). Під час укладення договору іпотеки нотаріусом було встановлено особу ОСОБА_2 та оформлено письмову заяву від його імені, в якій зазначено, що він не перебуває в шлюбі, а майно, що є предметом іпотеки є його особистою власністю. То ж на час укладення договору іпотеки не було перешкод для його підписання. Також зазначає, що за своєю природою договори іпотеки не є правочином щодо розпорядження майна, а ст. 369 ЦК України вимагає згоди співвласників лише на вчинення правочину щодо розпорядження майном. В задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Відповідач ОП «ЗМБТІ» у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, завчасно повідомлявся про день та час розгляду цивільної справи.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши всі надані докази в їх сукупності суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичної особи, поданою згідно вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 16 лютого 1993 року позивачка уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2, який зареєстровано у Іджеванському відділі реєстрації актів цивільного стану Вірменії, про що вчинено відповідний запис за № 20 в книзі реєстрації таких актів. Це підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІV-СЛ № 265115 від 14.04.1996 року. Про це в паспорті на імя ОСОБА_4 серії Х-СЛ № 741240, який видано 30.07.1997 року ОВС Іджеванського міськрайвиконкому Арменії, зроблено відмітку про укладення шлюбу з ОСОБА_2 Така ж відмітка міститься і паспорті на імя її чоловіка ОСОБА_2 серії Х-СЛ № 604385, який видано 14.02.1986 року тим же уповноваженим органом. В цих паспортах уповноваженими органами України вчинялись відмітки щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в Україні.

В 1996 році між ОСОБА_2 та продавцями ОСОБА_6, ОСОБА_7В і ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу № 4046.К від 17 вересня 1996 року квартири № 129, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 72. Цей договір був зареєстрований Запорізькою товарною біржею нерухомості. Дійсність цього договору було підтверджено Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.12.2005 року у справі № 2-4880. На підставі вказаного договору купівлі-продажу право власності на квартиру було зареєстроване Запорізьким ОП «ЗМБТІ»за ОСОБА_2

Доводи позивачки про фактичне проживання сімї в Україні підтверджені відповідними даними зазначених вище паспортів. Вперше в місті Запоріжжі ОСОБА_4 зареєстрована 30.09.1994 року за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 19, про що зазначено в її паспорті. ОСОБА_2 вперше в Україні зареєстрований 30.03.1994 року за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 93-б, про що також зазначено в його паспорті. Право на постійне проживання в Україні позивачки підтверджене Посвідкою на постійне місце проживання іноземців та осіб без громадянства на її імя від 11 січня 2006 року серії ЗП № 1653, в якому зареєстровано місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 Радянської України, 72АДРЕСА_2. Право на постійне проживання в Україні ОСОБА_2 підтверджене Посвідкою на постійне місце проживання іноземців та осіб без громадянства на його імя від 11 січня 2006 року серії ЗП № 1654, в якому зареєстровано це ж місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 Радянської України, 72АДРЕСА_2. За адресою спірної квартири подружжя зареєстровано 10.09.1999 року.

Згідно із ст. 60, ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Оскільки спірна квартира, право власності на яку оформлено на ОСОБА_2, придбана подружжям за час шлюбу, доводи позивачки про визнання за нею права спільної сумісної власності на кв. № 129 у місті Запоріжжі, вул. Сорок років Радянської України, 72 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Заперечень з цього приводу відповідачами не надано.

26 березня 2006 року між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль»та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено договір від 20.03.2006 року № 014/17-44/662-37, за яким позичальнику було надано кредит у розмірі 47000,00 доларів США зі сплатою 15 % річних. Зобовязання позичальника за кредитом було забезпечене заставою нерухомості. Між тими ж сторонами на забезпечення виконання умов кредитного договору 20 березня 2006 року укладено договір іпотеки, який посвідчено 20 березня 2006 року приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 913. Предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 72АДРЕСА_2. Договори про надання кредиту та про іпотеку не містять відомостей, чи будь яких додатків, які б свідчили про погодження позивачки на укладення відповідних договорів її чоловіком.

Статтею 63 Сімейного кодексу України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження спільним майном.

Згідно ст. 65 Сімейного кодексу України дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є обєктом права спільної власності подружжя, за взаємною згодою.

Статтею 67 Сімейного кодексу України визначено, що дружина та чоловік мають право укладати договір застави лише щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності і лише після визначення та виділу її в натурі.

Статтею 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна.

Доводи відповідача ПАТ «ОСОБА_3 Аваль»не спростовують доводи позивачки про порушення оскаржуваним договором іпотеки її прав та зазначені вище висновки суду.

Враховуючи викладене, в даному випадку наявні підстави для визнання договору іпотеки від 26 березня 2006 року недійсним на підставі ст. 203, 215 ЦК України як такого, що суперечить вимогам закону та укладений особою поза межами своїх прав.

У звязку з чим, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання право спільної сумісної власності квартири № 129, розташованої за адресою м. Запоріжжя, вул.. Сорок років Радянської України, 72 та визнання недійсним договору іпотеки від 20.03.2006 року підлягаючими задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, усі адміністративні справи, щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат, непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, - розглядаються місцевим загальним судам, як адміністративними судами.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 стосуються щодо зобовязання Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації внести відповідні зміни до реєстраційних документів щодо прав власності на квартиру АДРЕСА_1 Радянської України у м. Запоріжжі, вказавши співвласниками даного обєкту нерухомості ОСОБА_2 та ОСОБА_4, тобто містяться вимоги, які слід розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства, в цій частині вимог позивача слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституцією України, ст. 60, 63, 65, 67, 70 Сімейного кодексу України, ст. 575 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 63, 208, 209, 213-215 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства „ОСОБА_3 Аваль в особі Запорізької обласної філії, Орендного підприємства Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на спільне майно подружжя, визнання недійсним договору іпотеки - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право спільної сумісної власності з ОСОБА_2 на квартиру № 129, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 72, з моменту придбання вказаної квартири подружжям, а саме з 17 вересня 1996 року.

Визнати недійсним договір іпотеки від 20 березня 2006 року між Акціонерним почтово-пенсійним банком «Аваль»(правонаступником якого є ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», ЄДРПОУ 14305909) та ОСОБА_2, за яким предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 Радянської України у м. Запоріжжі, що посвідчений 20 березня 2006 року приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 913.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Орджонікідзевського

районного суду м. Запоріжжя :ОСОБА_9