Ухвала суду № 23739594, 19.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2012 р. м. Київ К-18702/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

при секретарі Подолянко Р.О.

за участю представника відповідача Бабич Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2008

у справі №2-а-1890/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Вин»

до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Вин»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Бізнес Вин») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту -відповідач, Білгород-Дністровська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.09.2007 №0000662301/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2007, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2008, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем з 05.09.2007 по 11.09.2007 була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Бізнес Вин»з питань взаєморозрахунків з ПП «Глорія» за період з 01.07.2005 по 01.10.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 14.09.2007 № 3547/2320-33080423

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 п. 9.8 ст. 9 п. 10.6 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2007 №0000662301/0, яким позивачу визначено податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 970983, 00 грн., штрафних санкцій - 485491, 50 грн., а всього 1456474,50 грн.

Перевіркою було встановлено, що між позивачем і ПП «Глорія»укладалися договори купівлі-продажу обладнання і транспортних послуг, за якими сторони виконали свої зобов'язання і за якими позивач перерахував на розрахункові рахунки ПП «Глорія»грошові кошти на загальну суму 5 849 899,80 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 970 983,00 грн.

На суму ПДВ у розмірі 970 983,00 грн. ПП «Глорія»виписало позивачу податкову накладну, яку позивач включив до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22.03.2007 по справі №2а-33/07 визнано недійсним статут ПП «Глорія»з моменту його реєстрації (з 26.11.2003) та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість ПП «Глорія»з моменту його видачі (з 09.03.2004).

Задовольняючи позов суди виходили з того, що лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Також, суди взяли до уваги і той факт, що у період здійснення господарських операцій з позивачем, ПП «Глорія»знаходилася у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій і мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість і тому, надані цим підприємством позивачу накладні являлися підставою для включення вказаних в них сум до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до пп. «а» пп. 7.2.1, абз. 1, 3 пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(станом на момент здійснення господарських операцій) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 1.7. ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час здійснення спірних правовідносин) реєстрація діє до дати її анулювання.

Як встановлено судами, позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість сплачені у вартості придбаних товарів, що підтверджується податковими накладними; дані про припинення юридичної особи, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача під час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних відсутні.

Отже, позивач мав всі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що підтверджується податковими накладними, виписаними ПП «Глорія», тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова

Суддя О.І. Степашко