Ухвала суду № 23739572, 26.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2012 р. м. Київ К-26695/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є, Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області (далі -ДПІ)

на постанову господарського суду Київської області від 06.03.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2009

у справі № 22-а-18141/08

за позовом приватного підприємства «Восход-України»(далі -Підприємство)

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 06.03.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2009, позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 22.11.2007 № 0000992301/2/2467 в частині донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 41144 грн. за основним платежем та 20571,60 грн. за штрафними санкціями, а також податкові повідомлення-рішення від 22.11.2007 № 0001002301/2/2468 та № 0011262301/2/2466. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з відсутності підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит та на формування валових витрат внаслідок скасування державної реєстрації його контрагента після здійснення господарської операції. Крім того, за висновком судів, податковий орган незаконно зменшив сформований за правилом першої події податковий кредит позивача внаслідок списання придбаного товару в зв'язку з його пошкодженням.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Основним мотивом касаційної скарги зазначено, що первинні документи, підписані невідомою особою, не можуть бути підставою для податкового обліку платника.

Справу розглянуто у письмовому провадженні відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2007, оформлену актом від 27.07.2007 № 1299/23-1-14279843. В ході цієї перевірки було виявлено факт формування позивачем у вересні, жовтні 2005 року валових витрат та податкового кредиту за наслідками здійснення операції з придбання борошна у товариства з обмеженою відповідальністю «Фо-Рест», тоді як в подальшому реєстрацію цього товариства було скасовано в судовому порядку внаслідок її здійснення на невстановлену особу (рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22.01.2007 у справі № 2а-59/07). Крім того, за висновком податкового органу, з огляду на списання Підприємством товару (зерна) з причин його пошкодження жуком довгоносиком позивач повинен був сторнувати податковий кредит на відповідну суму, позаяк цей товар не є таким, що був використаний у господарській діяльності. Названі обставини (з урахуванням результатів оскарження позивачем первісних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку) стали підставою для донарахування Підприємству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 41144 грн. за основним платежем та 20571,60 грн. за штрафними санкціями за податковим повідомленням-рішенням від 22.11.2007 № 0000992301/2/2467, для визначення Підприємству 3512,10 грн. штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 22.11.2007 № 0011262301/2/2466, а також для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 41244,75 грн. за основним платежем та 20622,37 грн. за штрафними санкціями відповідно до податкового повідомлення-рішення від 22.11.2007 № 0001002301/2/2468.

Зі змісту до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), за яким податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також з аналізу пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, випливає, що визначальною умовою формування валових витрат та податкового кредиту підприємства є факт здійснення господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка характеризується реальними змінами майнового стану платника та підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.

За умови дотримання цих вимог, як вірно зазначили суди, визнання недійсними установчих документів юридичної особи (постачальника позивача) та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні та інші первинні документи.

Не можна визнати обґрунтованим і позбавлення позивача права на податковий кредит за наслідками списання придбаного ним товару внаслідок пошкодження. Адже факт придбання зерна позивачем не з комерційною метою податковим органом не встановлено, тоді як правовою підставою віднесення сум ПДВ у складі вартості придбаного товару до податкового кредиту є саме намір платника використати товар у господарських операціях. Втрата ж майна у зв'язку з його псуванням є звичайним ризиком господарської діяльності та не може розглядатися як його використання поза межами такої діяльності.

З урахуванням викладеного попередні судові інстанції цілком правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Київської області від 06.03.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2009 у справі № 22-а-18141/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко