Ухвала суду № 23739404, 23.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/61592/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю

секретаря Корженкової І.О.

представника відповідача Шилова А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011

у справі № 2а-2761/11/1270

за позовом Приватного підприємства «Луг-Відінформ»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетної заборгованості з ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011, позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ в м.Луганську від 21.03.2011 №0000022360/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2009 року в сумі 454363,58 грн. і по декларації за січень 2010 року в сумі 238720,00 грн., а всього 693363,58 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Луг-Відінформ» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2009 року в сумі 454363,58 грн. і по декларації за січень 2010 року в сумі 238720,00 грн., а всього 693363,58 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Управлінням Державної казначейської служби України в м.Луганську подано заяву про приєднання до касаційної скарги Ленінської МДПІ у м.Луганську.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року та січень 2010 року, за наслідками якої складено акт №95/23-616/33472954 від 21.03.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.1.8 ст.1, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з чим завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по деклараціях за жовтень 2009 року та січень 2010 року на загальну суму 693363,58 грн., оскільки сплата заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість до бюджету не підтверджена по ланцюгу постачання.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022360 від 21.03.2011, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2009 року та січень 2010 року на загальну суму 693363,58 грн.

Виникнення права платника податку на податковий кредит врегульоване підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пов'язується з датою виникнення першої з подій.

Для бюджетного відшкодування необхідною умовою є вимога Закону України «Про податок на додану вартість»щодо фактичної сплати податку, заявленого до бюджетного відшкодування, отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), оскільки встановлення іншого б суперечило самій суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 цього Закону як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що позивачем сплачено податок на додану вартість у ціні придбання -безпосереднім контрагентам, що підтверджується документально належним чином оформленими документами, дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача-1 правових підстав для зменшення розміру бюджетного відшкодування, з підстав не підтвердження надходження податку до бюджету по ланцюгу постачання.

Проведення документальних перевірок на підтвердження заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість випливає з норми пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»та не може бути правовою підставою для відмови позивачеві у бюджетному відшкодуванні.

Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Строки проведення таких перевірок для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування встановленні підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок має реалізовуватись без порушення приписів цього Закону.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко