Ухвала суду № 23737754, 05.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/27852/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Маринчак Н.Є.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 05.04.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011

у справі № 2а-6182/09/0470

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Криворізький хлібокомбінат

№ 1"

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому

Розі

про скасування актів

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Криворізький хлібокомбінат № 1" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про скасування актів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань відображення в податковому обліку експортних операцій на адресу VINTON CORPORATION A.V.V. за період з 01.04.2006 по 31.05.2006 та складено акт № 1042/234/00381516 від 15.12.2008.

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004122301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання податку додану вартість на суму 740132 грн.: основний платіж 493421 грн., штрафні санкції 246711 грн.

Позивачем, в межах апеляційного узгодження, на адресу відповідача було подано скаргу № 10 від 08.01.2009р. про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004122301/0 від 31.12.2008 року.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 6.1.1. п. 6.1. ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", позивачем неправомірно застосовано нульову ставку податку на додану вартість до вартості експортованого товару.

Оскільки, вантажна митна декларація позивача містить неправдиву інформацію щодо компанії-нерезидента Corporation A.V.V.(06.03.2006 року, за даними Податкової та Митної Адміністрації Міністерства Фінансів Королівства Нідерландів, компанія-нерезидент була ліквідована) - покупця товару, на адресу якого експортовано продукцію за договором комісії, що укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Тім-Трейд".

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що вантажну митну декларацію не можна вважати належним чином оформленою, а тому, не можна визнати такою, що дає виключні підстави для підтвердження фактичного здійснення експортної операції.

Судами попередніх інстанцій досліджено: ВМД № 802000001/6/003031 від 21.04.2006, ВМД № 802000001/6/003032 від 21.04.2006, ВМД № 802000001/6/003988 від 25.05.2006, ВМД № 802000001/6/003989 від 25.05.2006, ВМД № 802000001/6/003424 від 05.05.2006, договору комісії № 17/04-06-3 від 17.04.2006, додаткової угоди №1 до договору комісії № 17/04-06-03, додаткової угоди № 2 до договору комісії № 17/04-06-03, договору комісії № 28/04-06 від 28.04.2006, додаткової угоди № 1 до договору комісії № 28/04-6, додаткової угоди № 2 до договору комісії № 28/04-6, додаткової угоди № 3 до договору комісії № 28/04-6, скарги № 10 від 08.01.2009.

Договори поставки укладалися позивачем через комісіонера.

На виконання умов договору комісіонер розрахувався з комітентом в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

За змістом пп. 6.2.4 п. 6.2 цієї ж статті Закону у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

Статтями 259, 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, які переміщуються через митний кордон України, і обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Відповідно до статті 274 Митного кодексу України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

При цьому нормами Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та її виписки особою, що має на це право.

Податковим органом не прийнято до уваги ту обставину, що бюджетне відшкодування у позивача виникло не з операцій купівлі-продажу товарів на митній території України, а з експорту товариством виготовленої їм продукції за межі митної території України.

Таким чином, при експорті готової продукції за межи митної території України позивач повинен сплатити податок на додану вартість у розмірі 0 %, тобто не нараховувати та й не сплачувати цей податок.

Крім того, відповідачем до матеріалів податкової перевірки не було додано жодного належного доказу, що доводив би відсутність правоздатності у компанії Corporation A.V.V.

Подальший ланцюг постачальників не може впливати на право відкритого акціонерного товариства „Криворізький хлібокомбінат № 1" на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість при експорті продукції, бо відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності фірм-контрагентів, не може нести відповідальності за їх можливі протиправні дії.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 у справі № 2а-6182/09/0470 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 у справі № 2а-6182/09/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович Н.Є. Маринчак

Суддя М.О. Федоров