Постанова № 23737453, 24.04.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/1149/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Соломко І.І.,

за участю секретаря - Розмовенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття, -

В С Т А Н О В И В :

27.03.2012 року позивач, Чернігівський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Чернігівський міський центр зайнятості) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 2159,95грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що гр. ОСОБА_1 подала до Чернігівського міського центру зайнятості заяву про надання їй статусу безробітного не повідомив про останнє місце роботи - ТОВ «Фоззі-Фуд», де вона працювала та була звільнена за прогули згідно пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України. Неповідомлення гр. ОСОБА_1 про своє працевлаштування та про підстави звільнення вплинуло на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Так, статус безробітної та виплата допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 були призначені як незастрахованій особі, яка вперше шукає роботу і на яку поширюються додаткові гарантії працевлаштування згідно Закону України «Про зайнятість населення». Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку про надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, особам, звільненим з останнього місця роботи з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується та починається з 91 календарного дня. ОСОБА_1 отримала допомогу до початку встановленого Законом строку, а тому відповідно до статті 36 зазначеного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до вимог чинного законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Сума незаконно отриманого матеріального забезпечення в розмірі 2159,95 грн. відповідачем у добровільному порядку не повернута.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що при зверненні до Чернігівського центру занятості вона не приховувала, той факт, що після закінчення Чернігівського училища за спеціальністю «касир в банківських закладах» в червні 2011 року, на протязі червня, липня та серпня 2011 року самостійно намагалась працевлаштуватись. З цією метою, вона 19.07.2011 року дійсно звернулась до ТОВ « Фоззі-Фуд» (мережа магазинів Сільпо) про прийняття на роботу. Під час співбесіди в зазначеному магазині її повідомили, що остаточне рішення про прийняття на роботу, буде прийнято лише після проходження стажування протягом тижня, на що вона погодилась. В період з 20.07.2011 року по 24.07.2011 року проходила стажування на посаді касира в торговельному залі, де ознайомлювалась з умовами, порядком та організацією роботи в магазині, але до самостійної роботи не була допущена. Під час проходження стажування на четвертий день, а саме 24.07.2011 року вона повідомила адміністратора та старшого касира, що відмовляється від проходження подальшого стажування і відповідно працевлаштування. Ця розмова відбулась в вечірній час в присутності начальника зміни охорони. Підставою такого рішення була нестача грошових коштів при обліку каси. Сам факт нестачі, жодним чином не фіксувався, але при закінченні зміни працівник мусив з особистого гаманця компенсувати розмір нестачі грошових коштів, теж саме почали вимагати і від неї ( стажера ). Саме під час з'ясувань обставин, щодо компенсації нестачі вона дізналась, що жодного наказу про прийняття її на роботу не було, особисто про це ніхто не повідомляв і не ознайомлював. За таких обставин відповідач вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.08.2011 року до Чернігівського міського центру зайнятості як така, що вперше шукає роботу, звернулась громадянка ОСОБА_1 На підставі поданих гр.ОСОБА_1 документів, вона була зареєстрована як незастрахована особа, яка вперше шукає роботу. Достовірність поданих відомостей гр.ОСОБА_1 засвідчила власним підписом на заяві(а.с.9).

У зв'язку з відсутністю підходящої роботи та на підставі особистої заяви відповідача, Чернігівським міським центром зайнятості відповідно до пункту 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю.

ОСОБА_1 перебувала на обліку як безробітна з 18.08.2011 року по 03.02.2012 року та отримувала соціальні послуги і забезпечення відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Пунктом 2 частини 5 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а також підпунктом 1 пункту 2.7 та підпункту 2 пункту 5.3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року(далі-порядок) передбачено, що особам, звільненим з останнього місця роботи з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується та починається з 91 календарного дня.

Враховуючи вищевказані норми, безробітна ОСОБА_1 повинна була отримувати виплати лише через 90 днів після надання їй статусу безробітної.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення

Відповідно до пункту 1.2 Порядку допомога по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Відповідно до пункту 3 Порядку перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли: подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; особа, яка одержує допомогу по безробіттю та не може бути працевлаштована у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, виявила бажання отримати залишок належної їй допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7, 8 Порядку перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. У разі неповернення коштів у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Так, позивачем було проведено перевірку, за результатами якої позивачем складено акт № 95 від 03.02.2012 року про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» (а.с.11).

В акті зазначено, що ОСОБА_1 на день реєстрації як безробітної в Чернігівському міському центрі зайнятості не повідомила про останнє місце роботи, а саме ТОВ «Фоззі-Фуд», де вона працювала та була звільнена за прогули згідно пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України. У своїх поясненнях, викладених в Акті №95 від 03.02.2012 року, безробітна підтвердила факт перебування в трудових відносинах з ТОВ «Фоззі-Фуд».

Суд також бере до уваги докази, які надіслані на запит суду ТОВ «Фоззі-Фуд», а саме : заяву ОСОБА_1 про прийняття на посаду (за професією) касир торгового залу відділу каси магазину від 20.07.2011 року, наказ про прийняття на роботу відповідача від 21.07.2011 року №195/МЧ175 К та наказ про припинення трудового договору від 26.09.2011 року №270/МЧ175 к, з якими відповідач ознайомлена, про що свідчить її підпис(а.с.33-35).

Крім того, звільнення відповідача 15.08.2011 року за прогули на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України підтверджується записом в трудовій книжці, копія якої міститься в матеріалах справи(а.с.15).

Відповідно до довідки від 06.02.2012 року № 06/754, сума матеріального забезпечення, а саме допомоги по безробіттю за період з 18.08.2011 року по 03.02.2012 року складає 2159,95 грн. (а.с.10).

17.02.2012 року позивачем видано наказ «Про повернення коштів гр. ОСОБА_1.» № 75 (а.с.12).

Листом № 05/1018 від 17.02.2012 року Чернігівським міським центром зайнятості на адресу відповідача направлена вимога про повернення коштів в розмірі 2159,95 грн., але на даний час вказана сума не надходила(а.с.13).

Згідно з частиною 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки гр. ОСОБА_1 відомості до Чернігівському міському центру зайнятості про останнє місце роботи не подала, що вплинуло на умови виплати їй допомоги по безробіттю, в добровільному порядку суму виплаченого забезпечення в розмірі 2159, 59 грн. не повернула, тому вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Чернігівського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 2159,95 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Чернігівського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Чернігівського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37171300901002 в ГУДК у Чернігівській області, МФО 853592, код 21395273) кошти незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 2159 (дві тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн. 95 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Соломко І.І.