Ухвала суду № 23736263, 26.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"26" квітня 2012 р. Справа № 30/40пд Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. -головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.розглянув касаційну скаргу ТзОВ "Зерноторгівельна компанія"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05 липня 2011 рокуу справі№ 30/40пд господарського суду Донецької областіза позовомКомпанії "LAUFFER S.A."доТзОВ "Азовська продовольча компанія"провизнання договору недійснимВ С Т А Н О В И В:

Касаційна скарга від 22.03.2012 р. № 02/1419 (вх. ВГСУ № 8233/2012 від 25.04.2012 р.) підлягає поверненню з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Тобто, в касаційній скарзі наводяться конкретні норми матеріального чи процесуального права з обґрунтовуванням суті їх порушення чи неправильного застосування.

В касаційній скарзі скаржник вважає, що суд не з'ясував подальшу долю предмету правочину, визнаного недійсним. не встановив осіб, прав та обов'язків яких стосуються судові рішення, наводить норму ст. 216 ЦК України за якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю, зазначає, що він несе несприятливі наслідки.

Касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що доведення скаржником порушення своїх прав не визнається таким, що відповідає вимогам ч.4 ст. 111 ГПК України, оскільки скаржником не викладена суть порушення конкретних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а саме відносини, що виникли з правочину, вчиненого за дорученням, та в чому полягає порушення прав скаржника саме у спірних правовідносинах, яким чином процесуальні порушення, які полягають у незалученні скаржника до участі у справі впливає на суть застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та яким чином ці правовідносини стосуються скаржника.

Без доведення суті порушення відповідних норм матеріального права, яких скаржником не вказано, суд касаційної інстанції не може здійснити перевірку правильного застосування цих норм.

Скаржником наводиться норма ст. 216 ЦК України щодо наслідків недійсного правочину, однак не зазначено, які висновки суду свідчать про застосування наслідків недійсного правочину саме відносно скаржника, оскільки такі наслідки можуть бути застосовані судом стосовно сторони оспорюваного правочину, якою скаржник не виступає.

Посилання скаржника на норми ст.ст. 1115, 1119, 11110 ГПК України стосуються повноважень суду касаційної інстанції, а, тому не визнається таким, що доводить суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом, оскільки ці норми процесуального права не застосовуються судами першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція дійшла висновку, що скаржником не обґрунтовано суть неправильного застосування чи порушення або не застосування господарськими судами норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на суть застосування яких норм права, впливають обставини, які намагається довести скаржник, що дає підстави вбачати не виконання вимог ст. 111 ГПК України.

Формальне посилання на норми права не визнається касаційною інстанцією як виконання вимог ст. 111 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності зазначити суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту шостого частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо, зокрема, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини третьої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення зазначеної обставини скаржник має право повторно подати скаргу в загальному порядку.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

До касаційної скарги долучено платіжне доручення № 29 від 20.03.2012 р., як доказ сплати 751 грн. 10 коп. судового збору, які підлягають поверненню скаржнику.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 86, 107-109, п. 6 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ТзОВ "Зерноторгівельна компанія" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05 липня 2011 року у справі № 30/40пд господарського суду Донецької області не приймати до розгляду і повернути.

Повернути ТзОВ "Зерноторгівельна компанія" з Державного бюджету України, рахунок № 31211254700007, банк -ГУ ДКСУ у м. Києві, банк -ГУ ДКСУ у м. Києві, одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код банку -820019, код за ЄДРПОУ-38004897, 751 (сімсот п'ятдесят одну) грн. 10 коп. судового збору.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун