Постанова № 23736212, 24.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 48/351

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській областіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 рокуу справі№ 48/351 Господарського суду міста Києваза позовомВасильківської міської ради Київської областідо Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській областіпроскасування рішення про накладення штрафуза участю представників: позивачаОСОБА_4, дов. від 30.01.2012р.відповідачаОСОБА_5, дов. від 18.04.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Васильківська міська рада Київської області звернулася до господарського суду з позовом про скасування рішення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про накладення штрафу у сфері містобудування від 22.06.2011 року згідно з постановою № 49 від 22.06.2011 року, посилаючись на порушення відповідачем вимог пункту 4 Положення про порядок накладення штрафів у сфері містобудування, відсутність порушень законодавства при здійсненні позивачем ремонту внутрішніх приміщень, що не відповідає поняттю містобудівної діяльності в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", контроль за здійсненням якої належить до компетенції відповідача.

Відповідач відхилив позовні вимоги, зазначивши, що приміщення Виконавчого комітету Васильківської міської ради після проведення робіт з капітального ремонту експлуатується без прийняття його в установленому порядку в експлуатацію, що є порушенням вимог статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; постанову про накладення штрафу прийнято на підставі розгляду протоколу № 52-11 від 26.05.2011 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року (суддя Бойко Р.В.) замінено відповідача - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, ідентифікаційний код 35670785, правонаступником - Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, ідентифікаційний код 37783132; позов задоволено повністю; скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування № 49 від 22.06.2011 року; стягнуто з відповідача на користь позивача 321 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 року (судді: Майданевич А.Г. -головуючий, Гаврилюк О.М., Мальченко А.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення у даній справі, позов залишити без розгляду.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами частини 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", неправильне дослідження та не надання належної оцінки доказам, внаслідок чого визнано встановленими недоведені обставини справи; будівельні роботи з капітального ремонту всупереч вимог законодавства були проведені без погодженої в установленому порядку проектної документації та без реєстрації декларації про початок будівельних робіт.

Позивач відхилив доводи касаційної скарги, зазначивши про законність та обґрунтованість судових рішень.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.04.2012 року Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було відстрочено сплату судового збору в розмірі 751,10 грн. до розгляду касаційної скарги по справі; уповноважений представник відповідача не надав суду доказів сплати судового збору, наполягаючи водночас на розгляді касаційної скарги по суті. За таких обставин судова колегія вважає за можливе відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочити сплату судового збору за подану касаційну скаргу до прийняття судового рішення у даній справі.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі договору підряду від 05.04.2011 року, укладеного Васильківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сельта", проектно-кошторисної документації, до договору, акта приймання виконаних будівельних робіт від 19.05.2011 року підрядником на замовлення міської ради було виконано на замовлення міської ради будівельні роботи, що полягають, зокрема, у монтажу нових дверних блоків, заміні світильників, вимикачів, розеток.

27.05.2011 року головним державним інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Плющем О.С. на підставі вимоги Васильківської міжрайонної прокуратури № 1883 від 25.05.2011 року було проведено перевірку додержання вимог містобудівного законодавства під час проведення будівельних робіт з капітального ремонту приміщень Виконавчого комітету Васильківської міської ради за адресою Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 56, замовником якого є Васильківська міська рада, про що складено акт від 27.05.2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення Васильківською міською радою статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: експлуатація приміщення Виконавчого комітету Васильківської міської ради після проведення будівельних робіт з капітального ремонту без прийняття об'єкта в установленому законодавством порядку, про що 26.05.2011 року складено протокол № 52-11 про правопорушення у сфері містобудування.

22.06.2011 року першим заступником начальника Інспекції Стародубцем О.М. було розглянуто справу про правопорушення у сфері містобудування Васильківською міською радою та на підставі протоколу № 52-11 від 13.06.2011 року, припису № 52-11 від 13.06.2011 року вирішено накласти на Васильківську міську раду штраф у розмірі 23 170,91 грн. за експлуатацію приміщення після проведення будівельних робіт без прийняття в експлуатацію в установленому порядку; вказана постанова отримана позивачем 24.06.2011 року за вх. № 753/01-16, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з оцінки наявних у матеріалах справи доказів (договору підряду № 74 від 05.04.2011 року, укладеного для здійснення ремонту, проектно-кошторисної документації до вказаного договору, акта приймання виконаних будівельних робіт від 19.05.2011 року та акта Інспекції від 27.05.2011 року), як таких, що не доводять проведення підрядником на замовлення Васильківської міської ради таких ремонтних робіт, які відповідають поняттю капітального ремонту, таким чином, відсутні правові підстави для обов'язковості введення приміщення міської ради в експлуатацію після здійснення поточного ремонту, який не відноситься до будівництва в розумінні положень Закону України "Про архітектурну діяльність", сама по собі відображена в предметі договору підряду назва ремонтних робіт -капітальний ремонт - не є підставою вважати фактично проведений ремонт капітальним.

За підпунктом 6 пункту 4 Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.11.2007 року № 317 (далі -Положення) інспекції відповідно до покладених на них завдань проводять у встановленому порядку перевірки: відповідності виконання будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням; своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт та іншої виконавчої документації; наявності у виконавця будівельних робіт у передбачених законодавством випадках сертифікатів на будівельні матеріали, вироби і конструкції; додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Відповідно до підпункту 12 пункту 5 Положення інспекції державного архітектурно-будівельного контролю мають право складати протоколи та розглядати справи про правопорушення, пов'язані з недодержанням екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд, недодержанням державних стандартів, норм і правил під час проектування і будівництва, а також самовільним будівництвом будинків або споруд відповідно до статті 244-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування".

За частинами 1, 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, що здійснюють державний нагляд за додержанням підприємствами вимог містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, будівельних норм, державних стандартів, норм і правил при здійсненні проектування, будівельних робіт, виготовленні будівельних матеріалів, виробів і конструкцій; тобто, відповідач є органом, уповноваженим державою на здійснення контролю за додержанням вимог законодавства у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Частиною 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" передбачено, що підприємства, їх об'єднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема, експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями - у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт.

Таким чином, із викладених вище норм вбачається, що законодавцем встановлюється обов'язковість введення в експлуатацію об'єкту після закінчення його будівництва та передбачається відповідна відповідальність за використання такого об'єкту після закінчення його будівництва без введення його в експлуатацію. Тобто, обов'язковість введення об'єкту в експлуатацію пов'язується з виконанням на ньому будівельних робіт (будівництва).

За змістом статей 1, 4 Закону України "Про архітектурну діяльність", пунктом 2 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 року № 45, пунктом 1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466, будівництвом є нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та капітальний ремонт об'єктів будівництва; при цьому капітальним ремонтом є комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або відновленням несучих або огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об'єкта та його техніко-економічних показників.

За листом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003 року № 7/7-401 "Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів" капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта; капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності). Водночас комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання, є поточним ремонтом. Поточний ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт або реконструкцію; якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються, як такі, що належать до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі).

Таким чином, судами вірно визначено, що саме капітальний ремонт будівлі (будинку), на відміну від поточного ремонту, є одним із видів будівництва, за наслідками проведення якого відповідний об'єкт будівництва згідно з положеннями статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підлягає обов'язковому введенню в експлуатацію, та надано оцінку змісту здійснених будівельних робіт, як таких, що не передбачають заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, покращання планування будівлі.

Також судами взято до уваги, що, відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є протокол, складений уповноваженою на те особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки, тобто, підставою для складення протоколу про правопорушення у сфері містобудування є встановлення наявності такого порушення під час проведення перевірки, що фіксується у відповідному акті. Пунктом 7 Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244, визначено, що рішення посадової особи інспекції про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на підприємство штрафу за правопорушення у сфері містобудування

Натомість судами встановлено, що із тексту наявного протоколу № 52-11 про правопорушення у сфері містобудування, вбачається, що такий протокол складений 26.05.2011 року за наслідками перевірки, яка була проведена 27.05.2011 року, що також відображено в акті Інспекції від 27.05.2011 року; тобто, вказаний протокол про правопорушення у сфері містобудування від 26.05.2011 року було складено до встановлення наявності такого правопорушення, а саме проведення перевірки 27.05.2011 року, справу про правопорушення у сфері містобудування Васильківською міською радою розглянуто на підставі протоколу № 52-11 від 13.06.2011 року, припису № 52-11 від 13.06.2011 року а тому є обґрунтовані сумніви у законності такого протоколу та прийнятого за наслідками його розгляду рішення.

Підставою для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, в тому числі стосовно його форми, строків прийняття, можуть бути підставою для визнання такого акта недійсним, якщо відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта, чи у випадках, прямо встановлених законодавством.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу, в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України з'ясували всебічно, повно та об'єктивно у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, вірно застосували положення наведеного вище законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшовши законних та обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги не відповідають матеріалам справи та положенням наведеного законодавства, що підлягало застосуванню у спірних правовідносинах; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті відстроченого судового збору слід віднести на Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, стягнувши з неї до Державного бюджету України 751,10 грн. судових витрат.

Керуючись статтями 43, 49, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2011р. у справі №48/351 Господарського суду м. Києва та рішення Господарського суду м.Києва від 19.09.2011р. залишити без змін.

Стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (03680, м. Київ, вул. І.Клименка, 5/2, код ЄДРПОУ 37783132) на користь державного бюджету України 751,10грн. судового збору за перегляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач