Ухвала суду № 23732638, 25.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р.Справа № 1609/2а-8447/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 06.10.2011р. по справі № 1609/2а-8447/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтава

про визнання дій протиправними, зобов"язання здійснити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, 05.10.11 р. звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом про захист порушених прав у сфері публічних правовідносин. Ухвалою суду першої інстанції від 06.10.10 р. вказаний адміністративний позов залишений без розгляду.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу з підстави порушення норм процесуального права та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на викладені в апеляційній скарзі доводи.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано клопотання про поновлення процесуальних строків для звернення до адміністративного суду, що зумовило застосування судом наслідків, передбачених ст.100 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Зокрема, з прохальної частини адміністративного позову по даній справі вбачається, що позивач просить визнати, що строк, передбачений процесуальним законом для звернення з позовом до адміністративного суду не був ним пропущений. Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції недостатньо уважно дослідив вказану частину позовної заяви і у зв'язку з цим дійшов хибного висновку про відсутність відповідного клопотання від зацікавленої особи.

Відповідно ч. 1 ст. 100 КАС України, у редікції чинній на момент постановлення окскаржуваної ухвали, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Таким чином, за умови наявності клопотання адміністративний суд вправі залишити без розгляду адміністратративний позов вцілому або в частині позовних вимог не інакше, як в результаті розгляду клопотання про поновлення строків на звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, щодо посилання апелянта на безпідставність поширення на спірні правовідносини по даній справі строків звернення до суду з позовом колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 199, ст.ст. 202, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 06.10.2011р. по справі № 1609/2а-8447/11 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтава про визнання дій протиправними, зобов"язання здійснити певні дії направити до суду 1 інстанції вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає..

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В.