Ухвала суду № 23720441, 11.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 р. Справа № 14567/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А., Гуляка В.В.

за участі секретаря судового засідання Румянцевої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Матс» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про стягнення суми бюджетного відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вищезазначеним позовом до суду та просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001472321 від 20.09.2011 року.

В обґрунтування вимог вважає безпідставно виставлення відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував.

Постановою суду від 30.11.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції) Галицькому районі м. Львова№0001472321 від 20.09.2011р.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією подано апеляційну скаргу. Вважають, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просять постанову скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова у період з 31.08.2011р. по 06.09.2011р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Матс» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за квітень 2011 року, про що 07.09.2011р. складено акт №2585/23-2/23275120.

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено у позивача: порушення ведення податкового обліку; неможливість реальною здійснення фінансово-господарських операцій ТзОВ «МАРКЕТ-МАТС» з ТзОВ «ТІКОМ» передбаченому приписами діючого законодавства України за квітень 2011 року:

- порушення ч. 1 ст. 203. 215. п.1 ст. 216 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ «МАРКЕТ-МАТС» з ТзОВ «ТІКОМ» за квітень 2011 року;

- порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3. п.198.6 ст. 198. п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України віл 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) ТзОВ «МАРКЕТ-МАТС» завищено податковий кредит від ТзОВ «ТІКОМ» за квітень 2011 року на суму 161 570. 64 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 161 570. 64 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 20.09.2011р. виставлено податкове повідомлення-рішення №0001472321. яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 161570,64 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Судом встановлено, що позивачем 10 січня 2011 року укладено з ТзОВ «ТІКОМ» Договір № 10/01-1 про поставку запасних частин та комплектуючих виробів.

Па виконання умов вищевказаного договору позивач згідно видаткової накладної від 12.04.2011р. № РН-0000005 отримав запасні частини та комплектуючі вироби всього на суму 969423.84 грн. в тому числі ІІДВ 161 570.64 грн., а ТзОВ «Тіком» виписало позивачу податкову накладну № 1 від 12.04.2011 року.

Оплата придбаного товару позивачем здійснювалася з поточного рахунку, підтвердженням чого є банківські виписки про операції за 18.04.2011 року. 19.07.2011 року, 08.08.2011 року.

Перевезення придбаного товару позивач здійснював власним транспортом згідно товаротранспортної накладної серії ЛАК №109121 від 12.04.2011 року та подорожнього листа серія 05-ААХ №12 від 1 1.04.2011р. (копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ліцензії на право здійснення перевезень, на вимогу суду, позивачем долучено до матеріалів справи).

Факт перевезення придбаного товару додатково підтверджується посвідченням про відрядження працівника позивача та виданою йому довіреністю для отримання товару у ТзОВ «Тіком».

Згідно з ті.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відтак, виграти для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність і Україні» від 16.07.99 № 996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій і податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1. п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському облік затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Судом першої інстанції зазначено, що між позивачем та ТзОВ «Тіком» укладено господарський договір, факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами. Факт здійснення позивачем господарської операції з купівлі-продажу товарів у ТзОВ «Тіком» підтверджується їх подальшим використанням у власній господарській діяльності подальшою реалізацією АО «ВЗЛ-2» республіка Польща (акт прийняття-передачі від 07.07.201 1 р), що також підтвердилось при розгляді у апеляційній інстанції.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єкте господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість які нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

У постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративні справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свої зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негатив: наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та мас необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зокрема, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податкова накладна отримана позивачем від ТзОВ «Тіком оформлена у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містить необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України. В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складань наявної у позивача податкової накладної.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі № 2а-10613/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді М.А. Пліш

В.В. Гуляк