Ухвала суду № 23719653, 01.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 р.Справа № 2а-1287/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2011р. по справі № 2а-1287/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податковіх повідомлень-рішеннь,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-скасувати податкові повідомлення-рішення №0000022300/0 від 26.01.2010 року та № 0000032300/0 від 26.01.2010 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 29.09.2010 року по 08.12.2010 року відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка діяльності ТОВ «Капітал Агро ТПК»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки складений акт від 15.12.2010 року № 1503/23/35858829, в якому встановлено порушення:

- пункту 4.1 статті 4 та пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 1 406 038грн., у тому числі: за 9 місяців 2009 року на суму 325 973 грн., за 2009 рік на суму 337 014 грн., за півріччя 2010 року на суму 1 069 024 грн.;

- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 та підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 269 606 грн., в тому числі по періодах: за липень 2009 року заниження на суму 78343 грн.; за серпень 2009 року завищено на суму 84287 грн., за вересень 2009 року заниження на суму 266 717 грн., за жовтень 2009 року на суму 8 833 грн.

26.01.2010 року Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області були складені податкові повідомлення рішення № 0000022300/0 від 26.01.2010 року на суму 358 079 грн., з якої 269 606 грн. основний платіж з податку на додану вартість та 88 473 грн. штрафна (фінансова) санкція, та №0000032300/0 від 26.01.2010 року на суму 1 757 548 грн., з яких 1 406 038 грн. основний платіж з податку на прибуток підприємств та 351 510 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з необгрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи за порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000022300/0 від 26.01.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 358079 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем вказаних норм закону грунтуються на тому, що позивачем не підтверджено документально реальності господарських операцій з ПП "ЕлітАгроТранс" за якими позивач сформував податковий кредит за липень, серпень, вересень, жовтень 2009 року.

Також, за порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032300/0 від 26.01.2010 року про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1757548.

Висновки відповідача про порушення позивачем вказаних норм закону грунтуються на тому, що позивачем не підтверджено документально реальності господарських операцій з ПП "ЕлітАгроТранс",ТОВ "Дари Землі", ТОВ "Балакліяпродукт" за якими позивач сформував валові витрати за 9 місяців 2009 р., за 2009 рік, за півріччя 2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновками відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України "Про податок на додану вартість", згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Системно аналізуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання -платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Таким чином, з аналізу підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України Про оподаткування прибутку підприємств, згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч. 2 ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, які повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства України та які мають відповідну юридичну силу та доказовість.

Підставою для формування податкового кредиту відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, оформлена належним чином.

Витрати для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем документально правомірність формування валових витрат за господарськими операціями з ПП "ЕлітАгроТранс", ТОВ "Дари Землі", ТОВ "Балакліяпродукт" та податкового кредиту по господарським операціям з ПП "ЕлітАгроТранс" за спірні періоди не підтверджено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ПП "ЕлітАгроТранс",ТОВ "Дари Землі", ТОВ "Балакліяпродукт" є обгрунтованими.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2011р. по справі № 2а-1287/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис)Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.