Рішення № 23719619, 19.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р. Справа № 5023/527/12

вх. № 527/12

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 17-02/12 від 17.02.2012 р.

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 5 від 14.02.2012 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Негін", м. Київ

до ТОВ фірма "Грона", м. Харків

про стягнення 180745,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Негін" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грона" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів у сумі: 154887,50 грн. основного боргу; 15788,47 грн. пені; 4570,76 грн. - 3% річних; 5498,65 грн. інфляційних нарахувань, на підставі договору поставки № 22/11 від 22.11.2010 р., укладеного між сторонами. В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідач зобов'язань по оплаті отриманих товарів не виконав належним чином, провівши лише частковий розрахунок на суму 840000,00 грн.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому вказував, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю. Проте відповідач у відзиві зазначав, що видана ТОВ "Негін" податкова накладна № 23 від 17 березня 2011 року на суму податку на додану вартість у розмірі 165814,58 гривень не була йому надана, у зв'язку з чим останній не скористався правом на податковий кредит. Згідно до інформації Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на обліку в якій на той час перебувало ТОВ Фірма "Грона", діяльність ТОВ "Негін" має ознаки фіктивної. Зокрема згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ "Негін" 23 серпня 2011 року до ЄДР внесена інформація щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою. Також, відповідач вказував, що анулювання реєстрації ТОВ "Негін", як платника податку на додану вартість, фактично позбавляє ТОВ Фірма "Грона" права на податковий кредит з податку на додану вартість, сума якого за останньою податковою накладною № 23 від 17 березня 2011 року становить 165814,58 гривень. Крім того, у відзиві відповідач посилався на обставини викладені у постанові Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі № 2-а/1970/1812/11 та постанові Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2011 року по справі № 4-2612/11.

Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 19.04.2012 р. за вх. № Д432/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 03.04.2012 р. була витребувана від позивача копія податкової декларації ТОВ «Негін» з ПДВ за березень 2011 року з додатком № 5, докази їх надання до відповідного податкового органу та докази проведення розрахунків з бюджетом з ПДВ за березень 2011 року.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 19.04.2012 р. за вх. № 8442, на виконання вимог суду надав відповідні копії документів згідно заяви, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 19.04.2012 р. за вх. № 4187, надав додаткові пояснення, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) 22.11.2010 р. було укладено договір поставки № 22/11 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності заявкою відповідача, поставити товар, а відповідач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній.

Відповідно до п. 2.1. договору товар поставляється відповідачу згідно його заявки (рахунку - фактуру постачальника).

Відповідно до п. 2.2. договору номенклатура товару, його кількість, ціна за одиницю товару та загальна кількість зазначені у відповідних видаткових накладних, які с невід'ємною частиною цього договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару, що постачається.

Згідно п. 3.1. договору товар поставляється позивачем у відповідності з заявкою відповідача за виставленим позивачем рахунком (рахунком-фактури).

Згідно п. 4.1. договору ціна на товар є договірною та зазначається у рахунку-фактурі та накладних на товар. Ціна товару з округленням до цілих копійок зазначається у накладних та при кожній наступній поставці.

Відповідно до п. 5.1. договору оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється протягом 2-х (двох) календарних днів з моменту фактичної поставки товару.

Згідно п. 6.1. договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі позивача та підписання накладної.

Відповідно до п. 6.5. договору поставка вважається завершеною з моменту передачі товару відповідачу у власність, що посвідчується видатковою накладною та необхідними товаросупровідними документами, зазначеними у цьому договорі.

Відповідно до п. 8.2. договору за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню в сумі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день такого прострочення.

Відповідно до п. 10.1. договору договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010 р., а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків. Якщо жодна із сторін не заявить письмово, документом, підписаним уповноваженим представником сторони, про припинення дії договору за один місяць до закінчення строку його дії, то дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік.

Пунктом 14.4. договору було передбачено, що позивач та відповідач мають статус платника податку на прибуток на загальних підставах (25%).

Відповідно до п. 11.2. договору у разі недосягнення згоди між сторонами спір передається на розгляд господарського суду.

17 березня 2011 року позивач передав у власність відповідача товар за договором на загальну вартість 994887,50 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 17/03 від 17 березня 2011 року та довіреністю № 304 від 17.03.2011 року.

Однак, відповідач не повністю здійснив оплату поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 154887,50грн.

Проте суд зазначає, що доказів сплати вказаної суми відповідачем позивачу в матеріалах справи не міститься.

Разом з цим суд зазначає, що посилання відповідача зазначені у відзиві не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки доводи відповідача щодо відсутності можливості скористатися правом на податковий кредит є недоведеними. Більше того, на підставі виданої відповідачу податкової накладної № 23 від 17.03.2011 року позивач за березень 2011 року задекларував зобов'язання з податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Фірма «Грона» у розмірі 165814,58 грн. та сплатив дану суму податку до бюджету, що підтверджується додатком 5 до податкової декларації ТОВ «Негін» з ПДВ за березень 2011 року. На дату виникнення заборгованості та на дату поставки товару позивач зареєстрований у встановленому законом порядку у Єдиному державному peєстрі підприємств та організацій України, що підтверджується установчими документами позивача та Спеціальним витягом з ЄДР. Щодо посилань відповідача на обставини викладені у постанові Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі № 2-а/1970/1812/11 та постанові Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2011 року по справі № 4-2612/11 суд зазначає, що ці посилання не стосуються предмету спору по справі та вони не можуть бути прийняти судом до уваги.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу у розмірі 154887,50 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи умови п. 8.2. договору щодо нарахування пені, господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума пені у розмірі 15788,47 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, перевіривши розрахунки позивача 3% річних та інфляційних, суд приходить до висновку, що сума 3% річних у розмірі 4570,76 грн. та сума інфляційних у розмірі 5498,65 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 3615,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Грона» (61001, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 20, код ЄДРПОУ 21178239, р/р № 26008721183734 КРД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Негін» (03151, м. Київ, вул. Керченська, буд. 7/7, код ЄДРПОУ 35415793) 154887,50 грн. основного боргу; 15788,47 грн. пені; 4570,76 грн. 3% річних; 5498,65 грн. інфляційних та 3615,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 24.04.2012 р.