Постанова № 23716685, 18.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 квітня 2012 р. № 2-а- 67/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І,С.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю представників сторін:

позивача - Черняков С.М.,

відповідача - Онищенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові; 3-ї особи на стороні позивача , які не заявляють самостійних вимог - ТОВ "ПФК Кубера-Трейд", ТОВ "ПК Транстрейд Україна", ТОВ "Дніпротрансінвест" про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 21.09.2011 року № 0001240840, № 0001250840 та стягнути судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце недотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, надав аналогічні обставинам справи пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що у відповідності до Податкового кодексу України позивачу було визначено відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень- рішень.

Представники 3-х осіб в судове засідання не прибули, хоча відповідно до ст. 35 КАС України були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Суд вважає заможливим розглянути справу за відсутністю 3-х осіб за наявними в ній документами.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом було встановлено, що на підставі наказу від 25.08.2011 р. №672, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові), згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI проведено документальну невиїзну перевірку Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (далі - ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів") з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток на підставі отриманих зустрічних звірок по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) за період січень-лютий 2011 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 29.08.2011 року №1946/40-028/01056362 року на підставі якого СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові прийняті податкові повідомлення рішення від 21.09.2011 року №0001240840 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1481700,00 грн. та застосування штрафу в розмірі 1 грн. та від 21.09.2011р. №0001250840 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1218750,00 грн. та застосування штрафу в розмірі 1 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження в порядку п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України.

07.09.2011 року позивач звернувся із запереченнями на акт перевірки від 29.08.2011 року №1946/40-028/01056362 року до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові. 16.09.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові надала відповідь №12663/10/40-037, якою висновки до акту перевірки залишено без змін.

Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Як вбачається з матеріалів справи та наданих пояснень в судовому засіданні, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугував викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про те, що в результаті порушення п. 5.1 п.п. 5.2.1 п.5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем було занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на суму 1218750 грн. та в порушення п. 198.1 , п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем було встановлено завищення податкового кредиту за лютий 2011 р. на загальну суму 2387835,12 грн. по придбанню у постачальників ТОВ "ПФК Кубера-Трейд" на суму 388315,01 грн., ТОВ "ПК Транстрейд Україна" на суму 585000,00 грн., ТОВ "Дніпротрансінвест" на суму 1003300,10 грн., ТОВ "ПФК "Укрспецсталь" на суму 411220,01 грн.

Відповідно до акту перевірки, вищезазначений висновок податкового органу був зроблений на підставі того, що позивачем не було додержано вимоги статей ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, 626, 629, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" із контрагентами постачальниками ТОВ "ПФК Кубера-Трейд", ТОВ "ПК Транстрейд Україна", ТОВ "Дніпротрансінвест", ТОВ "ПФК "Укрспецсталь".

Згідно з п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та ТОВ "ПФК Кубера-Трейд" 02.08.2010 р. було укладено договір поставки № 273 П-ЦВСВ (ВЗК-10267) ю, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ "ПФК Кубера-Трейд" зобов'язується поставити та передати у власність покупцю - ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" товари, зазначені у Спеціфікації № 1, яка надана до матеріалів справи , а покупець прийняти та оплатити такий товар.

ТОВ "ПФК Кубера-Трейд" виконало умови договору належним чином, про що свідчить видаткова накладна, яка надана до матеріалів справи, та яка була підписана обома сторонами. Сторони претензій одна до одної не мали.

На виконання умов договору № 273 П-ЦВСВ (ВЗК-10267) ю ТОВ "ПФК Кубера-Трейд" виписало на адресу ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" податкову накладну №4 від 16.02.2011 року на загальну суму 204235,58 грн. в тому числі ПДВ 34039,26 грн.

Позивачем було перераховано на користь ТОВ "ПФК Кубера-Трейд" грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується платіжними дорученнями.

Між ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та ТОВ "ПФК Кубера-Трейд" 15.02.2011 р. було укладено договір поставки № 55 П-ЦВСВ (ВМТЗ-11.83) ю, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ "ПФК Кубера-Трейд" зобов'язується у 2011 році поставити покупцю - ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" товари, зазначені у Спеціфікації № 1, яка надана до матеріалів справи , а покупець прийняти та оплатити такий товар.

ТОВ "ПФК Кубера-Трейд" виконало умови договору належним чином, про що свідчить видаткові накладні, які надані до матеріалів справи, та які були підписані обома сторонами. Сторони претензій одна до одної не мали.

На виконання умов договору № 55 П-ЦВСВ (ВМТЗ-11.83) ю ТОВ "ПФК Кубера-Трейд" виписало на адресу ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" податкові накладні №1 від 15.02.2011 року на загальну суму 153791,08 грн. в тому числі ПДВ 25631,85 грн., №2 від 15.02.2011 року на загальну суму 151703,82 грн. в тому числі ПДВ 25283,97 грн., №3 від 15.02.2011 року на загальну суму 151679,58 грн. в тому числі ПДВ 151679,58 грн.

Позивачем було перераховано на користь ТОВ "ПФК Кубера-Трейд" грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується платіжними дорученнями.

Між ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та ТОВ "ПФК Кубера-Трейд" 16.02.2011 р. було укладено договір поставки № 121 П-ЦВСВ (ВЗК-11.102) ю, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ "ПФК Кубера-Трейд" зобов'язується у 2011 році поставити покупцю - ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" товари, зазначені у Спеціфікації № 1, яка надана до матеріалів справи , а покупець прийняти та оплатити такий товар.

ТОВ "ПФК Кубера-Трейд" виконало умови договору належним чином, про що свідчать видаткові накладні, які надані до матеріалів справи, та які були підписані обома сторонами. Сторони претензій одна до одної не мали.

На виконання умов договору № 121 П-ЦВСВ (ВЗК-11.102) ю ТОВ "ПФК Кубера-Трейд" виписало на адресу ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" податкові накладні №6 від 25.02.2011 року на загальну суму 834240,00 грн. в тому числі ПДВ 139040,00 грн. та № 7 від 28.02.2011 р. на загальну суму 834240,00, в тому числі ПДВ 139040,00 грн.

Позивачем було перераховано на користь ТОВ "ПФК Кубера-Трейд" грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується платіжними дорученнями.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та ТОВ "Дніпротрансінвест" було укладено договір поставки №154 П-ЦВСВ (ВЗК-10.150) ю, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ "Дніпротрансінвест" зобов'язується поставити та передати у власність покупцю - ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" товари, зазначені у Спеціфікації № 1, яка надана до матеріалів справи , а покупець прийняти та оплатити такий товар.

Між вказаними сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 30.12.2010 р.

ТОВ "Дніпротрансінвест" виконало умови договору належним чином, про що свідчать видаткові накладні, які надані до матеріалів справи, та які були підписані обома сторонами. Сторони претензій одна до одної не мали.

На виконання умов договору №154 П-ЦВСВ (ВЗК-10.150) ю ТОВ "Дніпротрансінвест" виписало на адресу ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" податкові накладні, які надані до матеріалів справи.

Позивачем було перераховано на користь ТОВ "Дніпротрансінвест" грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується платіжними дорученнями.

Між ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та ТОВ "Дніпротрансінвест" було укладено договір поставки №152 П-ЦВСВ (ВЗК-10.151) ю, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ "Дніпротрансінвест" зобов'язується поставити та передати у власність покупцю - ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" товари, зазначені у Спеціфікації № 1, яка надана до матеріалів справи , а покупець прийняти та оплатити такий товар.

Між вказаними сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 10.06.2010 р.

ТОВ "Дніпротрансінвест" виконало умови договору належним чином, про що свідчать видаткова накладна, яка надана до матеріалів справи, та яка була підписана обома сторонами. Сторони претензій одна до одної не мали.

На виконання умов договору №152 П-ЦВСВ (ВЗК-10.151) ю ТОВ "Дніпротрансінвест" виписало на адресу ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" податкову накладну, яку надана до матеріалів справи.

Позивачем було перераховано на користь ТОВ "Дніпротрансінвест" грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується платіжними дорученнями.

Між ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та ТОВ "Дніпротрансінвест" було укладено договір поставки №155 П-ЦВСВ (ВЗК-10.153) ю, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ "Дніпротрансінвест" зобов'язується поставити та передати у власність покупцю - ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" товари, зазначені у Спеціфікації № 1, яка надана до матеріалів справи , а покупець прийняти та оплатити такий товар.

Між вказаними сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 30.12.2010 р.

ТОВ "Дніпротрансінвест" виконало умови договору належним чином, про що свідчать видаткові накладні, які надані до матеріалів справи, та які були підписані обома сторонами. Сторони претензій одна до одної не мали.

На виконання умов договору №155 П-ЦВСВ (ВЗК-10.153) ю ТОВ "Дніпротрансінвест" виписало на адресу ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" податкові накладні, які надані до матеріалів справи.

Позивачем було перераховано на користь ТОВ "Дніпротрансінвест" грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується платіжними дорученнями.

Між ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та ТОВ "Дніпротрансінвест" було укладено договір поставки №177 П-ЦВСВ (ВМТЗ-10.168) ю, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ "Дніпротрансінвест" зобов'язується поставити та передати у власність покупцю - ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" товари, зазначені у Спеціфікації № 1, яка надана до матеріалів справи , а покупець прийняти та оплатити такий товар.

ТОВ "Дніпротрансінвест" виконало умови договору належним чином, про що свідчать видаткові накладні, які надані до матеріалів справи, та які були підписані обома сторонами. Сторони претензій одна до одної не мали.

На виконання умов договору №177 П-ЦВСВ (ВМТЗ-10.168) ю ТОВ "Дніпротрансінвест" виписало на адресу ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" податкові накладні, які надані до матеріалів справи.

Позивачем було перераховано на користь ТОВ "Дніпротрансінвест" грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується платіжним дорученням.

Між ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та ТОВ "Дніпротрансінвест" було укладено договір поставки №128 П-ЦВСВ (ВМТЗ-11.107) ю, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ "Дніпротрансінвест" зобов'язується поставити та передати у власність покупцю - ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" товари, зазначені у Спеціфікації № 1, яка надана до матеріалів справи , а покупець прийняти та оплатити такий товар.

ТОВ "Дніпротрансінвест" виконало умови договору належним чином, про що свідчать видаткові накладні, які надані до матеріалів справи, та які були підписані обома сторонами. Сторони претензій одна до одної не мали.

На виконання умов договору №128 П-ЦВСВ (ВМТЗ-11.107) ю ТОВ "Дніпротрансінвест" виписало на адресу ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" податкові накладні, які надані до матеріалів справи.

Позивачем було перераховано на користь ТОВ "Дніпротрансінвест" грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується платіжним дорученням.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та ТОВ "ПФК "Укрспецсталь" було укладено договір поставки №420 П-ЦВСВ (ВМТЗ-10.382) ю, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ "ПФК "Укрспецсталь" зобов'язується поставити та передати у власність покупцю - ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" товари, зазначені у Спеціфікації № 1, яка надана до матеріалів справи , а покупець прийняти та оплатити такий товар.

Між вказаними сторонами було укладено додаткову угоду № 1.

ТОВ "ПФК "Укрспецсталь" виконало умови договору належним чином, про що свідчать видаткові накладні, які надані до матеріалів справи, та які були підписані обома сторонами. Сторони претензій одна до одної не мали.

На виконання умов договору №420 П-ЦВСВ (ВМТЗ-10.382) ю ТОВ "ПФК "Укрспецсталь" виписало на адресу ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" податкові накладні, які надані до матеріалів справи.

Позивачем було перераховано на користь ТОВ "ПФК "Укрспецсталь" грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується платіжними дорученнями.

Разом з цим суд зазначає, що факт виконання вищезазначеного договору №420 П-ЦВСВ (ВМТЗ-10.382) ю підтверджується товарно -транспортними накладними та витягу з журналу реєстрації автотранспорту заїзду та виїзду інших підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та ТОВ "ПК "Транстрейд Україна" було укладено договір поставки №519 П-ЦВСВ (ВКЗ-10.487) ю, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ "ПК "Транстрейд Україна" зобов'язується поставити та передати у власність покупцю - ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" товари, зазначені у Спеціфікації № 1, яка надана до матеріалів справи , а покупець прийняти та оплатити такий товар.

ТОВ "ПК "Транстрейд Україна" виконало умови договору належним чином, про що свідчать видаткові накладні, які надані до матеріалів справи, та які були підписані обома сторонами. Сторони претензій одна до одної не мали.

На виконання умов договору №№519 П-ЦВСВ (ВКЗ-10.487) ю ТОВ "ПК "Транстрейд Україна" виписало на адресу ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" податкові накладні, які надані до матеріалів справи.

Позивачем було перераховано на користь ТОВ "ПК "Транстрейд Україна" грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується платіжними дорученнями.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2011 року.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими субєктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Зауважень щодо оформлення первинної документації по взаємовідносинам позивача з контрагентами ТОВ "ПФК Кубера-Трейд", ТОВ "ПК Транстрейд Україна", ТОВ "Дніпротрансінвест", ТОВ "ПФК "Укрспецсталь" в тому числі, податкових накладних, контролюючим органом у акті перевірки не наведено.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладной.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

При судовому розгляді підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податковою кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Суд зазначає, що на підставі вищезазначеного, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, за загальнодоступною інформацією, на момент складання податкових накладних, контрагенти позивача були офіційно зареєстровані платниками ПДВ та мали право складання податкових накладних.

Що стосується висновку, який міститься в акті перевірки, щодо порушення позивачем вимог п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.п. 5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позовної заяви та наданих позивачем суду документів договорів, видаткових накладних, податкової накладної, усі товари (роботи, послуги), були використані позивачем у його господарської діяльності з митою отримання прибутку. Виконані роботи були прийняті згідно видаткових накладних, на адресу замовника була виписана відповідна податкова накладна.

Доказів того, що придбані роботи не були використані в господарської діяльності позивача, відповідачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України суду не надано.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем документально підтверджено використання у своєї господарської діяльності усіх товарів (робіт, послуг).

Разом з цим суд зазначає, що розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотиві актів складених податковими органами за наслідками перевірок контрагентів позивача - ТОВ "ПФК Кубера-Трейд", ТОВ "ПК Транстрейд Україна", ТОВ "Дніпротрансінвест", ТОВ "ПФК "Укрспецсталь", де відображене судження зокрема, відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у коли операції здійснюють через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ Фірма ВІК до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обовязковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності реального виконання робіт, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" п. 198.1 , п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 5.1 п.п. 5.2.1 п.5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень Податкового кодексу України та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при справлянні ПДВ та податку на прибуток.

На підставі вищенаведених обставин справи та приписів закону, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті без врахування всіх обставин та з порушенням норм чинного законодавства України, а отже вони є такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні й такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на корить сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні неню документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові; 3-ї особи на стороні позивача , які не заявляють самостійних вимог - ТОВ "ПФК Кубера-Трейд", ТОВ "ПК Транстрейд Україна", ТОВ "Дніпротрансінвест" про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 21.09.2011 року № 0001240840 та № 0001250840.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (64660, Харківська область, м. ЛОзова, смт. Панютине, вул. Леніна, 5, код 01056362, рахунок № 26001036555 в Харківській філії АБ "Експрес-Банк" МФО 350716) судовий збір в розмірі 28,23 (двадцять вісім гривень 23 коп.) .

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 23 квітня 2012 року.

Суддя І.С.Чалий