Постанова № 23716678, 23.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 квітня 2012 р. № 2-а- 3871/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ортопрот" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ТОВ "Ортопрот" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції від 29.11.2011 року № 0010242340, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказано перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що у відповідності до Податкового кодексу України позивачу було визначене податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Харківської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "Ортопрот" з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість по операціям з ТОВ "Ерітаж" за квітень-травень 2011 р. та з ПП "Овд-Трейд" за липень 2011 р., за результатами якої 15.11.2011 р. було складено акт перевірки № 2583/234/19470004, де були зафіксовані порушення вимог п. 198.1, 198.3, 198.6, ст. 198, п. 200.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку відповідача, товариством було занижено податок на додану вартість на загальну суму 213410,10 грн., а також позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "Ерітаж", ПП "ОВД-Трейд" та встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0010242340, згідно з якими позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання.

Із зазначеним рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, у вищевказаному акті перевірки фахівці відповідного податкового органу посилаються на дві обставини, які, на їх думку, підтверджують порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- відсутність під час проведення невиїзної перевірки у органу державної податкової служби деяких документів по господарським відносинам позивача з ТОВ "Ерітаж" , а також відсутність документів, які підтверджують реальність господарських відносин з ПП "ОВД-Трейд", які не були надані ТОВ "Ортопрот" до перевірки;

- податкова інформація про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Ерітаж", яка викладена в акті перевірки Харківської ОДПІ № 1429/180/37263358 від 05.07.2011 року, а також про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ПП "ОВД-Трейд" за липень місяць 2011 року, яка викладена в акті про неможливість проведення зустрічної звірки № 536/2305/37091177 від 22.09.2011р., складеному ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, на що суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 85.4, 85.6 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. У разі відмови платника податків надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.

В акті перевірки ТОВ "Ортопрот" № 2583/234/19470004 від 15.11.2011 р. відсутнє будь-яке посилання про витребування під час проведення невиїзної перевірки будь-яких документів, а також відсутнє посилання на факт відмови представників товариства надати ці документи, акт про відмову у наданні документів податковим органом також не складався.

Отже, будь-які первинні документи, які підтверджують взаємовідносини позивача з вищевказаними контрагентами, під час проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "Ортопрот" фахівці Харківської ОДПІ не витребували.

Отже, суд зазначає, що висновок про порушення ТОВ "Ортопрот" умов формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Ерітаж" та ПП "ОВД-Трейд" з огляду на відсутність відповідних документів є передчасним та не підтвердженим відповідними доказами.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктами 201.10 та 201.11 Податкового кодексу України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Так, на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій позивача з ТОВ "Ерітаж" та ПП "ОВД-Трейд" ці контрагенти у встановленому порядку були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, взяті податковим органом на облік як платники податків, та були зареєстровані як платники податку на додану вартість, ТОВ "Ортопрот" у свою чергу має належним чином оформлені договори, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарчих відносин між даними підприємствами.

Як вбачається зі змісту акту перевірки № 2583/234/19470004 від 15.11.2011 року, при її проведенні фахівцями Харківської ОДПІ були досліджені первинні документи, які підтверджують фінансово-господарські відносини позивача з ТОВ "Ерітаж" в квітні-травні 2011 року, а саме, документи, які підтверджують факти укладання договорів позивача з ТОВ "Ерітаж", факти отримання товарів та послуг, які були придбані ТОВ "Ортопрот" за цими договорами, факти здійснення розрахунків за поставлені товари (послуги).

Як вбачається з матеріалів справи, правомірність формування позивачем податкового кредиту за цими операціями підтверджена наданими на перевірку, належним чином оформленими, податковими накладними. А тому посилання представника відповідача на відсутність у них зазначення посадової особи, яка їх підписала, безпідставні, оскільки в даному випадку податкові накладні мають такі реквізити, як прізвище, підпис, особи , що їх підписала, та печатку підприємства.

Суд також звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати іншим платником податків податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Що стосується твердження відповідача про те, що у результаті порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого позивачем неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та зазначеними в акті контрагентами, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та його контрагентами - з другої сторони, недійсними.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що право органів державної податкової служби на проведення зустрічних звірок платників податків, а також порядок дій при проведенні зустрічних звірок ї оформлення їх результатів унормовано ст. 73 Податкового кодексу України.

Згідно з п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Таким чином, Податковий кодекс України наділяє посадових осіб органів державної податкової служби правом складати за результатами проведення зустрічних звірок лише довідки.

Право на складання будь-яких актів про неможливість проведення зустрічної звірки не передбачено Податковим кодексом України, а також "Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1232.

Отже, дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова по оформленню результатів зустрічної звірки щодо ПП "ОВД-Трейд", які полягають у складанні акту про неможливість проведення зустрічної звірки № 536/2305/37091177 від 22.09.2011 р. виходять за межі повноважень, наданих органам державної податкової служби, а тому, цей акт, який взято було відповідачем за основу при проведенні невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Ортопрот" по операціям із даним контрагентом від 15.11.2011 року не може вважатися належним доказом в розумінні положень ст. 70 КАСУ.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона - ХОДПІ не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачеві підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі у сумі 32,19 грн. за рахунок Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції від 29.11.2011 року № 0010242340, прийняте відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Ортопрот".

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ортопрот" судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 32,19 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 24.04.2012 року.

Суддя Самойлова В.В.