Постанова № 23713334, 26.04.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р.Справа № 5024/859/2011Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів В.Т. Пироговського (на підставі розпорядження голови суду №317 від 26.04.2012р.), ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання -Д.Л. Підгурському,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: ОСОБА_3,

від третьої особи: не з'явився,

від ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсоні: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк»

на рішення господарського суду Херсонської області від 26.03.2012р. про відмову у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі № 5024/859/2011

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4

до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк»в особі Херсонської філії ПАТ «Марфін Банк»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Великолепетиський маслозавод»

за участю Відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні

про стягнення 573 900 грн. 68 коп.,

встановив:

У травні 2011р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася з позовом до ПАТ «Марфін Банк»в особі Херсонської філії ПАТ «Марфін Банк»про застосування наслідків недійсності угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006р., а саме стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 573 900,68 грн. (т.1, а.с.2-3).

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що рішенням господарського суду Херсонської області від 21.09.2010р. у справі №14/202-ПД-09, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р., визнано недійсною укладену між сторонами угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006р., за якою позивачем перераховано відповідачу 573 900,68 грн., а тому останній зобов'язаний повернути дані кошти позивачу.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.06.2011р. позов задоволено з тих мотивів, що у відповідності до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, у зв'язку з чим сплачені позивачем кошти за недійсним договором підлягають стягненню з відповідача (т.1, а.с.88-89).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2011р. зазначене рішення суду скасовано (т.1, а.с.141-145).

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2011р. скасовано постанову суду апеляційної інстанції, а рішення господарського суду Херсонської області від 14.06.2011р. залишено без змін (т.2, а.с.31-36).

05.01.2012р. на підставі рішення господарського суду від 14.06.2011р., яке набрало сили 22.12.2011р., господарським судом Херсонської області видано наказ на примусове виконання рішення (т.2, а.с.45).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 01.03.2012р. відмовлено у задоволенні скарги ПАТ «Марфін Банк»на дії Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні (т.2, а.с.69-70).

14.03.2012р. ПАТ «Марфін Банк»звернулося до господарського суду Херсонської області із заявою про визнання наказу від 05.01.2012р. таким, що не підлягає виконанню. Також заявник просив до розгляду справи зупинити стягнення за цим наказом, витребувати його у виконавчої служби та припинити відкрите Відділом ДВС Суворовського РУЮ у м.Херсоні виконавче провадження №31478833 (т.2, а.с.75-76). Мотивуючи заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, банк послався на те, що вимоги позивача про стягнення 573 900,68 грн., які були предметом спору у даній справі, погашені ухвалою господарського суду Херсонської області від 11.08.2009р. у справі №12/73-Б-08 про банкрутство ВАТ «Великолепетиський маслозавод»за рахунок вартості заставного майна останнього, а стягнення на підставі наказу господарського суду від 05.01.2012р. унеможливить повернення стягнутої суми з первісного боржника -ВАТ «Великолепетиський маслозавод», оскільки ухвалою господарського суду Херсонської області від 03.03.2012р. провадження у справі про банкрутство маслозаводу припинено.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 26.03.2012р. відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Марфін Банк»про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, з тих підстав, що наведеними в заяві обставинами відповідач обґрунтовував свої заперечення проти позову під час вирішення даного спору по суті і ці обставини не були прийняті судом до уваги (т.2, а.с.102).

Не погодившись з ухвалою суду, ПАТ «Марфін Банк»звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу скасувати, заяву про визнання наказу від 05.01.2012р. таким, що не підлягає виконанню, задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент прийняття оскаржуваної ухвали суду від 26.03.2012р. суду були відомі нововиявлені обставини по справі, оскільки банком додані відповідні судові рішення у справі про банкрутство ВАТ «Великолепетиський маслозавод», а тому суд, з урахуванням доданих доказів, мав оцінити їх у сукупності та надати їм належну правову оцінку, задовольнивши заяву банку про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Зокрема, скаржник зазначив, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 28.02.2012р. у справі №12/73-Б-08 відмовлено у задоволенні заяви банку про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Херсонської області від 11.08.2009р., якою відмовлено у задоволенні заяви банку про включення до реєстру вимог кредиторів його грошових вимог до ВАТ «Великолепетиський маслозавод»у розмірі 1 674 443,30 грн. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 03.03.2012р. у справі №12/73-Б-08 провадження у справі про банкрутство ВАТ «Великолепетиський маслозавод»припинено та ухвалено вважати його таким, що не має боргів. Вказаними ухвалами підтверджено, що грошові вимоги позивача, які були предметом розгляду у даній справі, повністю погашені і у позивача відсутнє право вимагати від банку повернення 573 900,68грн., стягнутих на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 14.06.2011р.

У запереченнях на апеляційну скаргу (вх.№1130/12/Д2 від 26.04.2012р.) позивач просив ухвалу господарського суду від 26.03.2012р. залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на те, що вищеназвані ухвали у справі №12/73-Б-08 про банкрутство ВАТ «Великолепетиський маслозавод»не є нововиявленими обставинами в силу вимог статті 112 Господарського процесуального кодексу України та не можуть бути підставами для визнання наказу від 05.01.2012р. таким, що не підлягає виконанню.

26.04.2012р. від представника скаржника надійшло письмове клопотання (вх.№1130/12/Д1) про залучення до матеріалів справи витребуваних ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2012р. доказів направлення копії апеляційної скарги ВАТ «Великолепетиський маслозавод»та Відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні. Також в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України скаржник просив залучити до матеріалів справи копії меморіального ордеру №19-67 від 12.04.2012р. та платіжної вимоги №19-67 від 06.04.2012р., які, як пояснив в судовому засіданні апеляційної інстанції представник банку, підтверджують фактичне виконання наказу від 05.01.2012р. згідно із судовим рішенням господарського суду Херсонської області від 14.06.2011р. Зазначене клопотання скаржника судовою колегією задоволено та залучено вищезазначені документи до матеріалів справи.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, обґрунтовуючи заперечення проти позову ФОП ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006р., а саме: стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 573 900,68грн., посилався на те, що вимоги позивача про стягнення вказаної суми задоволені в ході розгляду справи №12/73-Б-08 про банкрутство ВАТ «Великолепетиський маслозавод»за рахунок вартості заставного майна останнього.

При цьому, ним було надано ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.08.2009р. у справі №12/73-Б-08 про банкрутство ВАТ «Великолепетиський маслозавод», якою відмовлено у задоволенні заяви банку про включення до реєстру вимог кредиторів його грошових вимог до ВАТ «Великолепетиський маслозавод»у розмірі 1 674 443,30 грн., у тому числі 573 900,68грн., що становлять заборгованість ВАТ «Великолепетиський маслозавод»перед відповідачем за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005р. (т.1, а.с.24-26).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.06.2011р. встановлено, що вказану заборгованість у розмірі 573 900,68грн. ФОП ОСОБА_4 сплатила банку згідно із угодою про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006р., яка в подальшому рішенням господарського суду Херсонської області від 21.09.2010р. у справі №14/202-ПД-09, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р., визнана недійсною. Визнання цієї угоди недійсною в судовому порядку стало підставою для задоволення рішенням від 14.06.2011р. позовних вимог ФОП ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності угоди згідно із статтею 216 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 573 900,68 грн.

Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення господарського суду Херсонської області від 14.06.2011р. та скасовуючи постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2011р., в своїй постанові від 22.12.2011р. зазначив, що з огляду на відсутність клопотання заінтересованої сторони (відповідача) про вихід суду за межі позовних вимог у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, а також доказів звернення відповідача із зустрічним позовом у відповідності до статті 60 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не мав права відмовляти в задоволенні позову у даній справі з підстав наявності у позивача обов'язку повернути відповідачу все отримане за недійсною угодою. Водночас, відповідач не позбавлений можливості захистити своє порушене право шляхом звернення до суду з окремим самостійним позовом про застосування наслідків недійсності правочину шляхом, зокрема, повернення виконаного за недійсним правочином або відшкодування збитків.

Отже, доводи скаржника стосовно задоволення вимог позивача в рамках справи про банкрутство ВАТ «Великолепетиський маслозавод»вже досліджувалися при розгляді даної справи по суті і їм була надана належна правова оцінка.

Зазначення скаржником в якості нововиявлених обставин ухвал господарського суду Херсонської області від 28.02.2012р. та від 03.03.2012р. у справі №12/73-Б-08, якими відповідно відмовлено у задоволенні заяви банку про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Херсонської області від 11.08.2009р. та провадження у справі про банкрутство ВАТ «Великолепетиський маслозавод»припинено (т.2, а.с.77-78, 81-83), судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки визнання обставин нововиявленими здійснюється в окремій судовій процедурі, передбаченою розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів частин 2, 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. У разі якщо наказ було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Враховуючи вищевикладене, наведені скаржником обставини у розумінні статті 117 Господарського процесуального кодексу України не є підставами для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу господарського суду Херсонської області від 26.03.2012р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 105, 106 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 26.03.2012р. про відмову у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у справі № 5024/859/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя В.Т. Пироговський

Суддя В.Б. Туренко

Повний текст постанови підписано 27.04.2012р.