Рішення № 23712859, 23.04.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.12 Справа № 29пн/5014/684/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

«Логрус -Кемікл», м. Рубіжне Луганської

області,

до відповідача: Попаснянської міської ради,

м. Попасна Луганської області,

третя особа, яка не

заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні

відповідача: Комунальне підприємство

«Попаснянське районне

бюро технічної інвентаризації»,

м. Попасна Луганської області,

про визнання права власності на об'єкт

нерухомості.

Суддя Якушенко Р.Є.,

секретар судового засідання: Опренко М.В.,

в присутності представників

сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю

№ 06/04/12 від 06.04.2012;

від відповідача: повноважний представник у судове засідання

не прибув;

від третьої особи: повноважний представник у судове засідання

не прибув.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: 15.03.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Логрус - Кемікл»(далі -ТОВ «Логрус - Кемікл», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 12.03.2012 № 1203ЛК до Попаснянської міської ради (далі -Попаснянської міськради, відповідача у справі) з вимогою визнати за позивачем право власності на об'єкт нерухомості -будівлю контрольно -пропускної будки, інвентарний № 013843, цех № 328, розташованої у с. Вовчеярівка Попаснянського району Луганської області, зареєстрований Комунальним підприємством «Попаснянське районне бюро технічної інвентаризації»у с. Вовчеярівка Попаснянського району Луганської області як нежитлова будівля (сторожовий будиночок) під літерою «А-1»за Товариством з обмеженою відповідальністю «Логрус - Кемікл», ідентифікаційний код 31767686, позивачем у справі.

Позивач з посиланням на норми статей 179-181 Господарського кодексу України (далі -ГК України), статей 203, 209, 210, 391, 392, 657 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) обґрунтовує вимоги правомірним набуттям права власності на нерухоме майно, що є предметом спору, за договором купівлі -продажу цілісного майнового комплексу від 30.04.2004 зареєстрований в реєстрі за № 1210, укладеного між ВАТ «Краситель»та ТОВ «Логрус - Кемікл», позивачем у справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Попаснянська міська рада, відповідач у справі, надала відзив на позов № 02/07-620 від 06.04.2012, в якому просить провадження в частині розгляду позовних вимог до Попаснянської міської ради припинити, у зв'язку з відсутністю спору між позивачем та Попаснянською міською радою.

На обґрунтування доводів вказав, що відповідач у справі не є стороною договору купівлі -продажу цілісного майнового комплексу від 30.04.2004 зареєстрованого в реєстрі за № 1210, укладеного між позивачем у справі та ВАТ «Краситель», не є правонаступником ВАТ «Краситель»стосовно прав та обов'язків за вказаним договором, не має правових підстав для оспорювання або визнання цього договору внаслідок допущеної сторонами за договором помилки при складанні додатку до цього договору, тому Попаснянська міська рада не може бути відповідачем у даній справі.

Позивач у позові не зазначив які його права чи законні інтереси порушено відповідачем, не наводить фактів порушення або оспорювання його прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Рішення по справі жодним чином не може вплинути на права та обов'язки Попаснянської міської ради.

Комунальне підприємство «Попаснянське бюро технічної інвентаризації»(далі -КП «Попаснянське БТІ») третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, надало лист від 05.04.2012 № 96/04, в якому зазначило, що на нерухоме майно -будівлю контрольно -пропускної будки згідно технічного паспорту БТІ -нежитлова будівля (сторожовий будиночок) було проведено технічну інвентаризацію у 2003 році за заявою ВАТ «Краситель».

Право власності на цей об'єкт нерухомого майна ні за ким не зареєстровано. Із заявою про реєстрацію права власності також ніхто не звертався.

Відсутні також відомості про адресу цього майна, що стане перешкодою в разі необхідності зареєструвати право власності на спірне нерухоме майно, оскільки згідно пункту 3.11 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 № 7/5, витяг про державну реєстрацію прав повинен містити адресу об'єкта, права що до якого підлягають державній реєстрації.

Третя особа просить розглянути справу без участі його представника.

При з'ясуванні фактичних обставин, дослідженням поданих сторонами доказів, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача у справі, суд

В С Т А Н О В И В:

30.04.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Логрус -Кемікл», позивач у справі, та Відкритим акціонерним товариством «Краситель»було укладено договір купівлі -продажу цілісного майнового комплексу, який було посвідчено приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 1210 (а.с.6-8).

Відповідно до умов пункту 1.1 цього договору ВАТ «Краситель»за підсумками конкурсу з продажу цілісного майнового комплексу ВАТ «Краситель»(протокол № 2 засідання конкурсної комісії від 25.03.2004) та на підставі рішення комітету кредиторів ВАТ «Краситель»(протокол № 2 від 16.04.2004) зобов'язався передати у власність позивачу цілісний майновий комплекс ВАТ «Краситель»(далі - ЦМК), юридична адреса якого: м. рубіжне, пл. Хіміків, 2, у складі майна згідно з додатками №№ 1-11, а позивач зобов'язався сплатити за вказаний ЦМК ціну продажу, прийняти по акту прийому -передачі ЦМК і виконати умови, передбачені цим договором.

Згідно підпункту 1.2.1 договору об'єкти нерухомого майна (додаток № 1 -невід'ємна частина цього Договору), які належать ВАТ «Краситель»на підставі: розпорядження Представника Президента України в Луганській області «Про створення відкритого акціонерного товариства «Краситель» № 209 від 02.06.1994, наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області № 949 від 19.12.2002 «Про затвердження переліку нерухомого майна», Переліку нерухомого майна до цього наказу, переданого у власність відкритому акціонерному товариству «Краситель»; наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області № 212 від 19.04.2004 «Про внесення змін до переліку нерухомого майна», Переліку нерухомого майна до цього наказу, переданого у власність відкритому акціонерному товариству «Краситель».

Балансова вартість об'єктів нерухомого майна станом на час вчинення спірного правочину складає 9 698 448, 60 грн. (дев'ять мільйонів шістсот дев'яносто вісім тисяч чотириста сорок вісім гривень 60 коп.) без ПДВ (абз.2 підпункт 1.2.1 договору).

Серед об'єктів нерухомого майна, переданих у власність ВАТ «Краситель», визначених переліком нерухомого майна до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області № 949 від 19.12.2002 під № 387 визначалася «Будівля контрольно -пропускної будки в селі Фугаровка, інвентарний № 34456»(зворот а.с.18).

Згідно абз.3 підпункту 1.2.1 договору об'єкти нерухомого майна розташовані на земельних ділянках, переданих ВАТ «Краситель»для виробничих потреб на праві постійного користування землею на підставі Державних актів на право постійного користування землею, в тому числі серії I -ЛГ № 003067, виданий відповідно до рішення Вовчеярівської селищної ради народних депутатів від 14.04.1998 за № 36 на земельну ділянку розміром 10,8103 га ВАТ «Краситель»згідно з планом землекористування для розміщення полігону складування промислових відходів і під'їзної автодороги до нього. Даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2 (а.с.23-26).

Пунктом 3.1. встановлено, що Договір вчинено сторонами за суму 30 000 000, 00 грн. (тридцять мільйонів) гривень, в т.ч. ПДВ - 5 000 000, 00 грн. (п'ять мільйонів) гривень, які позивач сплатив ВАТ «Краситель»до підписання Договору згідно платіжного доручення № 576 від 30.04.2004 року (а.с.29,30).

За умовами пунктів 4.1, 4.2, 4.3 договору, передача ЦМК здійснюється ВАТ «Краситель» позивачу в 10-денний термін після нотаріального посвідчення цього договору. Передача ЦМК ВАТ «Краситель» і прийняття цього об'єкта позивачем засвідчується актом прийому-передачі ЦМК, який підписується сторонами та засвідчується їх печатками. Право власності на нерухоме майно виникає у позивача з моменту державної реєстрації.

Відповідно до акту прийому-передачі від 30.04.2004 до Договору (а.с.а.с.27-28) у складі цілісного майнового комплексу позивачу було передано, зокрема і спірне майно -будівлю контрольно-пропускної будки інвентарний № 013843, цех № 328, розташованої у селищі Вовчеярівка за ціною 1284,76 грн.

23.09.2011 позивач звернувся до КП «Попаснянське БТІ», третій особі у справі, із запитом щодо переліку об'єктів нерухомого майна, що розташовані на території Попаснянського району та зареєстровані за позивачем.

На це звернення позивачем була отримана відповідь (лист від 23.09.2011 № 194/11), в якій повідомлялось, що право власності на об'єкти нерухомого майна в Попаснянському районі за ТОВ «Логрус - Кемікл»(код ЄДРПОУ 31767686) не зареєстроване (а.с.35).

На думку позивача, перешкодою для реєстрації права власності на «Будівлю контрольно-пропускної будки інвентарний № 013843, цех № 328, розташованої у селищі Вовчеярівка» виявилася помилка, допущена сторонами при складані додатку № 1 до договору «Перелік об'єктів нерухомого майна, переданих у власність ТОВ «Логрус - Кемікл»за договором купівлі -продажу ЦИК від 30.04.2001 за реєстровим № 1210», в якому не зазначений спірний об'єкт нерухомого майна.

Позивач зазначив, що право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за ВАТ «Краситель», яке на даний час є припиненим. Згідно даних інвентаризаційної справи на об'єкт, розташований у Луганській області, с. Вовчеярівка, зазначений об'єкт нерухомості зареєстрований за літ. А-1 та має найменування «Нежитлова будівля (сторожовий будиночок)».

Позивач, посилаючись на фактичну належність йому спірного майна, що підтверджується продажем «Будівлі контрольно -пропускної будки, інвентарний № 013843, цех № 328, розташованої у с. Вовчеярівка»у складі ЦМК за договором купівлі -продажу цілісного майнового комплексу від 30.04.2004 зареєстрований в реєстрі за № 1210, укладеного між ним та ВАТ «Краситель», вважає, що є всі підстави для визнання права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Разом із тим, підстави пред'явлення позову саме до Попаснянської міської ради позивачем не визначені.

Відповідач у справі просить провадження в частині розгляду позовних вимог до нього припинити, у зв'язку з відсутністю спору між ними.

КП «Попаснянське БТІ», третя особа у справі, подало відзив на позов, в якому надало вищезазначені пояснення по справі.

Встановивши фактичні обставини, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов висновку про необгрунтованість вимог позивача з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зі змісту цієї норми вбачається, що закон визначає як необхідну умову для реалізації особою свого права на захист певного матеріального права те, щоб вказане право було предметом порушення, невизнання або оспорювання зі сторони іншого суб'єкта спірних відносин. При цьому, у справах про захист цивільного права суб'єкт, дії якого призвели до необхідності судового захисту, має виступати у якості відповідача у справі, оскільки право на захист виникає саме у зв'язку з його діями у спірних правовідносинах.

Відповідачем у такому спорі може бути особа, від якої відповідне право перейшло до позивача або особа, яка може претендувати на таке право.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Як встановлено статтями 317, 328 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном; право власності придбавається з підстав, не заборонених законом, у тому числі на підставі угод; право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не витікає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у позовній заяві зазначив підставою виникнення у нього права власності на «Будівлю контрольно -пропускної будки, інвентарний № 013843, цех № 328, розташованої у с. Вовчеярівка»є те, що вказаний об'єкт був придбаний у складі ЦМК за договором купівлі -продажу цілісного майнового комплексу від 30.04.2004 зареєстрований в реєстрі за № 1210, укладеного між ним та ВАТ «Краситель».

В чому полягає порушення відповідачем права власності позивача на зазначене у позові майно, позивач не зазначив ні в позові, ні під час судового розгляду справи.

Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.02.2002 за № 157/6445 встановлено, що органи місцевого самоврядування оформлюють право власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності лише з підстав, зазначених у пункті 8 вказаного Тимчасового положення.

Тимчасовим положенням органи місцевого самоврядування наділені правом приймати рішення про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Цивільний кодекс України (частина 2 статті 331) з державною реєстрацією права власності пов'язує виникнення цього права.

Проте, позивач не надав доказів звернення до відповідача з вимогою про оформлення права власності.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності у випадках, якщо, по-перше, його право оспорюється, по-друге, його право не визнається, по-третє, у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Цей перелік підстав є вичерпним, за наявності хоча б однієї з цих підстав особа може пред'явити позов про визнання свого права власності.

З огляду на вказане, відповідачем за таким позовом повинна бути особа, яка оспорює або не визнає право власності позивача.

Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно діючого законодавства є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Позивач не навів суду фактів та не надав доказів звернення до суду з огляду на оспорення права власності позивача зі сторони відповідача, його майнових претензій на це майно.

Встановивши, що відповідач не оспорює право власності на об'єкти нерухомості (спірне майно), суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вказана правова позиція також міститься в постановах Верховного Суду України від 12.09.2011 №№ 16/55, 6/315, від 10.10.2011 № 11/191, від 03.10.2011 № 9/217, від 10.10.2011 № 30/119.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1 609 грн. 50 коп. слід покласти на нього.

Керуючись статтями 43, 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення -27.04.2012.

Суддя Р.Є. Якушенко