Рішення № 23712721, 17.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" квітня 2012 р. Справа № 12/037-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

секретар: Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства «Торговий Дім ПОЛЯКОВ»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в розмірі 2 403,86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність №68 від 23.02.2012 року);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного підприємства «Торговий Дім ПОЛЯКОВ»(далі -позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 2 403,86 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №2734 від 12.09.2011 року, згідно з якими позивач зобов'язувався поставити відповідачу алкогольні напої (далі - товар), а відповідач зобов'язувалась вказаний товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

Відповідач товар, поставлений позивачем, не оплатила.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 794,02 грн. основного боргу, три проценти річних у розмірі 141,22 грн., пеню в сумі 109,83 грн. та 358,79 грн. штрафу.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2012 року та призначено до розгляду 04 квітня 2012 року.

04 квітня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, витребуваних ухвалою суду документів не надала, про причини неявки суд не повідомила.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 17 квітня 2012 року.

Як вбачається із свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ВОО№280101, долученого до матеріалів справи представником позивача, місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що відповідач була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

17 квітня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Враховуючи те, що відповідач була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

12 вересня 2011 року між приватним підприємством «Торговий Дім ПОЛЯКОВ»(далі -позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -відповідач) був укладений договір поставки №2734 (далі -договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу алкогольні напої (далі - товар), а відповідач зобов'язувалась вказаний товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 793,82 грн., що підтверджується видатковими накладними №КК-0268037 та №КК-0268666 від 23.09.2011 року, №КК-0274770 від 30.09.2011 року, а відповідач вказаний товар прийняла, проте не оплатила.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 794,02 грн. основного боргу, три проценти річних у розмірі 141,22 грн., пеню в сумі 109,83 грн. та 358,79 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, що підтверджують оплату боргу перед позивачем або спростовують доводи представника позивача, суду не надала.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 793,82 грн.

Представник позивача документів, що підтверджують наявність боргу відповідача перед позивачем у сумі 0,20 грн., суду не надав. Відтак, стягненню з відповідача підлягає основний борг у сумі 1 793,82 грн.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 109,83 грн. та 358,79 грн. штрафу.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що відповідач здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок позивача, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу позивача, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу україни).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що при порушенні відповідачем п. 4.2 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 року, крім цього, збитки від інфляції та 20% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Так, суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

08.10.2011 року до 14.10.2011 року, суму боргу в розмірі 714,18 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 2,12 грн.;

15.10.2011 року до 07.03.2012 року, суму боргу в розмірі 1 793,82 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 110,46 грн.,

а разом 112,58 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем пеня визначена в розмірі 109,83 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Частиною 1 ст. 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності -договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, яка не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 5.4 договору, при порушенні відповідачем умов п. 4.2 договору на строк 45 днів, на відповідача покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20% від простроченої суми.

Суд вважає, що розмір штрафу, враховуючи заборгованість у розмірі 1 793,82 грн., а також розмір штрафу -20%, становить 358,76 грн., які підлягають стягненню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 141,22 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось раніше, умовами договору був встановлений інший розмір процентів річних, а саме -20.

Прострочення платежу з:

08.10.2011 року до 14.10.2011 року складає 7 днів, тому три проценти річних у розмірі 20% від суми 714,18 грн. становлять 2,74 грн.;

15.10.2011 року до 07.03.2011 року складає 145 днів, тому три проценти річних у розмірі 20% від суми 1 793,82 грн. становлять 142,52 грн.,

а разом 145,26 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем три проценти річних визначені в розмірі 141,22 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, абз. 1 ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. ч. 2, 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 49, ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства «Торговий Дім ПОЛЯКОВ»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 2 403,86 грн. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства «Торговий Дім ПОЛЯКОВ»(м. Черкаси, вул. Чехова, 41, код 32268131) 1 793,82 грн. (одну тисячу сімсот дев'яносто три грн. 82 коп.) основного боргу; три проценти річних у розмірі 141,22 грн. (сто сорок одна грн. 22 коп.); пеню в сумі 109,83 грн. (сто дев'ять грн. 83 коп.); 358,76 грн. (триста п'ятдесят вісім грн. 76 коп.) штрафу; 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.) витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 20.04.2012 року.

Суддя С. Грабець