Ухвала суду № 23707037, 17.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 р. Справа № 122/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Матковської З.М.

при секретарі судового засідання: Міхно І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 року у справі за позовом ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» до ДПІ у м. Львові про визнання рішення недійсним,-

встановила:

У березні року 2010 ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» звернулося з позовом до ДПІ у м. Львові про визнання рішення недійсним.

Позивач зазначав, що в період з 26.01.2010 року по 08.02.2010 року ДПІ у м. Львові проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в жовтні 2009 року за результатами якої складено акт №72/23-4/30823262 від 15.02.2010 року.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342301/0/3955 від 02.03.2010 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 85 921,00 грн.

Вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 року позов задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 02.03.2010 року №0000342301/0/3955 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 85 921,00 грн.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Львові проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в жовтні 2009 року, за результатами якої складено акт № 72/23-4/30823262 від 15.02.2010 року.

В акті перевіряючи ми зроблено висновок про порушення позивачем: п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено суму ПДВ , що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2009 року на суму 20 082,98 грн.; п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено суду бюджетного відшкодування за листопад 2009 року на суму 65 838 грн.; п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань податкового кредиту за листопад 2009 року на суму 7717 грн.

На підставі даного акту ДПІ у м. Львові прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2010 року № 0000342301/0/3955, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 85921,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7. 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином для отримання права на бюджетне відшкодування Законом встановлено наступні додаткові умови: від'ємне значення різниці податкових зобов'язань та податкового кредиту окремого звітного періоду повинно хоча б частково зберегтися за наслідками наступного податкового періоду; таке від'ємне значення повинно бути сплачене постачальником товарів (послуг).

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», звітний (податковий період) - це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додай вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту, суми сплаченої (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податкових накладними.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом І одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп.7.2.8. п.7.2. цієї ж статті платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за Його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної, не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оригінали податкових накладних і реєстрів були в наявності та представлялись позивачем податковому органу при проведенні позапланової виїзної перевірки, що вбачається зі складеного за наслідками перевірки акту № 72/23-4/30823262 від 15.02.2010 року.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (зарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до статті 7.2.6 цього Закону).

Позивачем належними доказами підтверджені всі суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), а тому прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення суд вважає протиправним.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 року у справі №2а-2435/10/1370 - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

З. Матковська

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 19.04.2012 року