Постанова № 23706301, 25.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2012 р. Справа № 5021/1000/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., судді Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача -не з'явився

відповідача - Линов В.М. (ліквідатор, лиц. НОМЕР_1 від 26.10.2010 р.), ОСОБА_2 (дов. б/н від 05.04.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Федька" Линова Вячеслава Михайловича (вх.№659 С/1-8) на рішення господарського суду Сумської області від 10 травня 2011 р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛБ", м. Ромни, Сумська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Федька", м. Ромни, Сумська область

про визнання договору дійсним та визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "САЛБ", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20.10.2010 р., укладений між ТОВ "Агрофірма ім. Федька" та ТОВ "САЛБ".

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.05.2011 р. по справі № 5021/1000/2011 (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено.

Відповідач, ТОВ "Агрофірма ім. Федька" в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Линова В.М., з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що покладений господарським судом Сумської області в обґрунтування рішення висновок, що на виконання умов договору позивачем було здійснено оплату вартості майна ґрунтується на сфальсифікованих письмових доказах. Просить рішення господарського суду Сумської області скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Від ліквідатора ТОВ "Агрофірма ім. Федька" Линова В.М. на адресу суду 05.04.2012 р. надійшов лист від 27.03.2012 р., в якому він підтверджує скасування доручення від 19.03.2012 р. на ім'я ОСОБА_3 на представництво інтересів ТОВ "Агрофірма ім. Федька", належним чином оформленими документами.

Позивач, ТОВ "САЛБ", вимоги ухвали суду від 20.03.2012 р. не виконав, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надав, свого представника в судове засідання вдруге не направив, про причини нез'явлення суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

23.04.2012 р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшли телеграми від директора ТОВ "САЛБ" та його засновника з проханням перенести розгляд справи в зв'язку з відсутністю юриста до 27.04.2012 р. та неможливістю підготувати відзив та надати додаткові документи, які заочно вплинуть на розгляд справи.

Колегія суддів розглянула зазначене клопотання та враховуючи, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження судом апеляційної інстанції була винесена 23.02.2012 р., розгляд скарги відкладався на 23.04.2012 р., тому у позивача було достатньо часу для надання необхідних документів та доказів, а також враховуючи двомісячний строк розгляду апеляційної скарги, передбачений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про відмову у його задоволенні.

Колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши у судовому засіданні пояснення ліквідатора та представника відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд Сумської області виходив з того, що матеріалами справи підтверджується правомірність набуття позивачем права власності на спірне майно, тому його права та інтереси, пов'язані із захистом права власності на спірні приміщення підлягають судовому захисту шляхом визнання договору купівлі-продажу від 20.10.2010 р. дійсним та шляхом визнання права власності позивача на вказане нерухоме майно.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2010 р. між ТОВ "Агрофірма ім. Федька" (продавець) та ТОВ "САЛБ" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення торгівельного (офісного) центру літ. «А-2», площею 1095,1 кв. м з площадкою площею 796,3 кв. м, розташоване за адресою: м. Ромни, вул. Полтавська, 145 А, яке належить продавцю на підставі рішення господарського суду Сумської області від 16.02.2004 р. по справі №15/48 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25403581 від 24.02.2010 р.

Згідно пункту 2.1 договору передача майна здійснюється продавцем покупцю в триденний термін після повної оплати за нього та підписання нотаріального договору.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Спірний договір не було нотаріально посвідчено та зареєстровано, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Статтею 210 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемний.

В пункті 13 Постанови №9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Пленум Верховного Суду України зазначив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 Цивільного кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

В силу вимог ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Пленум Верховного Суду України в пункті 8 Постанови №9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказав, що згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Отже, договір купівлі-продажу від 20.10.2010 р. не був укладеним і не створював прав та обов'язків для сторін, однак суд першої інстанцій в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не встановив зазначених обставин.

На момент прийняття господарським судом Сумської області оскаржуваного рішення постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 р. у справі №6/90-09, ухвала господарського суду Сумської області від 07.10.2010 р., якою було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - ТОВ "Агрофірма ім. Федька" та припинено провадження у справі №6/90-09 - була скасована. Справа направлена на подальший розгляд до господарського суду Сумської області на стадію ліквідації.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 р. у справі №6/90-09, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р., встановлено, що під час здійснення процедури ліквідації ТОВ "Агрофірма ім. Федька", ліквідатором боржника було повернуто нерухоме майно, а саме: приміщення офісного центру, розташоване за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Полтавська, 145 А.

Згідно статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Статтею 26 Закону визначено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Таким чином, в порушення приписів вищевказаного Закону суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про визнання права власності на спірне приміщення за позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що об'єкт купівлі-продажу за спірним договором є об'єктом незавершеного будівництва.

Згідно статті 5 Закону України "Про основи містобудування", статей 12, 23 Закону України "Про планування та забудову територій", статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво об'єкту нерухомості вимагає розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту його будівництва та отримання дозволів і узгоджень відповідних органів та служб на здійснення будівельних робіт.

Згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №923 від 08.10.2008р., прийняття в експлуатацію полягає у підтвердженні готовності об'єкту нового будівництва та реконструкції до експлуатації. Даний факт встановлюється шляхом видачі Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Відповідно до приписів частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Матеріали справи свідчать, що прийняття в експлуатацію об'єкту купівлі-продажу у встановленому законом порядку не здійснювалось, отже підстави виникнення у нього права власності на це майно відсутні.

Враховуючи те, що інше майно або майнові права у відповідача відсутні, місцевий господарський суд прийняв рішення про відчуження 100% майна боржника.

Частиною 2 статті 98 Цивільного кодексу України рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Однак, як свідчать матеріали справи, рішення зборами учасників ТОВ "Агрофірма ім. Федька" про відчуження всього майна товариства не приймалося.

Проведеною по цивільній справі №2-1019/2009 судовою будівельно-технічною експертизою щодо ринкової вартості нежитлової будівлі офісного центру, загальною площею 1092,3 кв. м, розташованої за адресою: м. Ромни, вул. Полтавська, 145-А, за наслідками якої складено висновок №169-09 (26) від 15.02.2010 р. встановлено, що вірогідна ринкова вартість нежитлової будівлі офісного центру, літ. А-2 по вул. Полтавській, 145-А в м. Ромни на дату оцінки, без ПДВ, складає 2708525 грн. (два мільйони сімсот вісім тисяч п'ятсот двадцять п'ять грн.).

Згідно вимог ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

В порушення даної норми директором ТОВ "Агрофірма ім. Федька" Демченко Б.В. за договором купівлі-продажу від 20.10.2010 р. вказане приміщення було продано ТОВ "САЛБ", засновниками якого є дружина та дочка директора ТОВ "Агрофірма ім. Федька" за 40000 (сорок тисяч) грн., тобто за ціною, яка є набагато меншою від його дійсної ринкової вартості.

Крім того, позивачем не надано належних доказів здійснення оплати вартості майна.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 10.05.2011 р. по справі № 5021/1000/2011 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ліквідатора ТОВ "Агрофірма ім. Федька" Линова В.М. задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 1, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛБ" про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Федька" Линова Вячеслава Михайловича задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 10.05.2011 р. по справі № 5021/1000/2011 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.

Повний текст постанови по справі № 5021/1000/2011 складено та підписано 26.04.2012р.