Рішення № 23705728, 23.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2012 р. Справа № 21/019-12

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія», Київська обл., м. Бровари

про стягнення 2 881 958,55 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №118/10 від 26.12.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №01-56 від 05.01.2012р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.02.2012р. Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі-ДК «Газ України»/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія»(далі-КП «Броваритепловодоенергія»/відповідач) про стягнення 2 881 958,55 грн., з яких: 2 485 927,54 грн. заборгованості за договором №06/10-1242 БО-17 від 14.10.2010р., 193 942,12 грн. пені, 88 062,68 грн. 3% річних та 114 026,21 грн. інфляційних втрат.

Відповідач наявність 2 485 927,54 грн. заборгованості за договором №06/10-1242 БО-17 від 14.10.2010р. визнав, однак просив суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2012р. порушено провадження у справі №21/019-12 та призначено справу до розгляду на 12.03.2012р.

12.03.2012р., 26.03.2012р. та 09.04.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача находили клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначені клопотання судом задоволені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2012р. розгляд даної справи відкладався на 26.03.2012р.

В судових засіданнях 26.04.2012р. та 09.04.2012р. оголошувалась перерва до 09.04.2012р. та 23.04.2012р. відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.10.2010р. між ДК «Газ України»(далі-постачальник) та КП «Броваритепловодоенергія»(далі-покупець) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-1242 БО-17 (далі-Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Відповідно до п. 2.2 додатку №1 від 14.10.2010р. до Договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору, протягом жовтня-грудня 2010 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 6 625 758,71 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Актах приймання-передачі природного газу:

- від 31.10.2010р. на суму 1 468 019,66 грн.,

- від 30.11.2010р. на суму 1 747 248,07 грн.,

- від 31.12.2010р. на суму 3 410 490,98 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником (позивачем) умов Договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, сплативши лише 4 139 831,17 грн., внаслідок чого за ним утворилось 2 485 927,54 грн. заборгованості.

Наявність 2 485 927,54 грн. заборгованості за Договором визнається також і відповідачем у повному обсязі.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 485 927,54 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за грудень 2010 року згідно Договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 173, 265, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 712, 692, 530 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 6.1.1, 4.1 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірних Актів приймання-передачі природного газу без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу, та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі у строки, визначені умовами Договору.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього обов'язку по сплаті 2 485 927,54 грн. заборгованості за Договором у зв'язку з тим, що така заборгованість підлягає реструктуризації судом не приймаються, з огляду на ненадання відповідачем суду доказів, що підтверджують факт внесення змін до Договору щодо проведення розрахунків за ним та/або укладання інших правочинів про реструктуризацію наявної за Договором заборгованості.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково оплатив вартість поставленого газу за спірний період, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та не спростований відповідачем, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2 485 927,54 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за грудень 2010 року згідно Договору підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу (до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), позивач просить суд стягнути з відповідача 193 942,12 грн. пені, нарахованої з 21.08.2011р. по 20.02.2012р. на 2 485 927,54 грн. заборгованості.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 194 242,89 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 193 942,12 грн. пені є обґрунтованою.

Водночас, відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і у ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що виникнення заборгованості за Договором зумовлено скрутним фінансовим становищем, яке викликане значною заборгованістю споживачів відповідача (установ, організацій, що фінансуються з державного бюджету, а також інших суб'єктів господарювання) з оплати послуг з централізованого опалення та підігріву води, що підтверджується довідкою №01-952 від 15.03.2012р. за підписом директора та начальника відділу збуту КП «Броваритепловодоенергія», відповідно до якої загальна сума заборгованості споживачів перед відповідачем з централізованого опалення та підігріву води станом на 01.01.2012р. становить 21 328 578,68 грн.

Крім того, на підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем надано суду:

- баланс КП «Броваритепловодоенергія»станом на 31.12.2011р., відповідно до якого розмір поточних зобов'язань (короткострокових кредитів банків) становить 4 952 000,00 грн., а кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги становить 43 771 000,00 грн.;

- акти звірки взаєморозрахунків зі своїми контрагентами, що підтверджуються наявність дебіторської заборгованості;

- довідку №01-951 від 15.03.2012р., відповідно до якої станом на 12.03.2012р. відповідачем пред'явлено для виконання виконавчих документів по стягненню заборгованості за послуги з теплопостачання на загальну суму 4 273 421,65 грн.

Враховуючи викладене, оцінивши всі доводи та інтереси сторін, а також беручи до уваги той факт, що основним споживачем теплової енергії (газу), що була поставлена відповідачу для опалення, гарячого постачання та інших господарських та технологічних потреб, є населення, яке не здійснювало своєчасних розрахунків за спожиті енергоносії, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача (193 942,12 грн.) на 50% до 96 971,06 грн. в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 16.02.2011р. у справі №07/138-38.1, від 16.01.2011р. у справі №12/64, від 08.02.2012р. у справі №8/033-11.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 88 062,68 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за спірними актами зростаючим підсумком з урахуванням часткових оплат, за періоди:

з 21.11.2010р. по 01.12.2010р. на 1 118 019,66 грн. заборгованості,

з 02.12.2010р. по 02.12.2010р. на 1 113 877,44 грн. заборгованості,

з 03.12.2010р. по 05.12.2010р. на 714 191,44 грн. заборгованості,

з 06.12.2010р. по 09.12.2010р. на 110 859,58 грн. заборгованості,

з 21.12.2010р. по 21.12.2010р. на 1 458 107,65 грн. заборгованості,

з 22.12.2010р. по 26.12.2010р. на 1 108 107,65 грн. заборгованості,

з 27.12.2010р. по 27.12.2010р. на 808 107,65 грн. заборгованості,

з 28.12.2010р. по 28.12.2010р. на 308 107,65 грн. заборгованості,

з 21.01.2011р. по 10.05.2011р. на 3 068 598,63 грн. заборгованості,

з 11.05.2011р. по 11.05.2011р. на 2 771 457,02 грн. заборгованості,

з 12.05.2011р. по 12.05.2011р. на 2 625 884,59 грн. заборгованості,

з 13.05.2011р. по 15.05.2011р. на 2 619 769,36 грн. заборгованості,

з 16.05.2011р. по 16.05.2011р. на 2 617 673,53 грн. заборгованості,

з 17.05.2011р. по 17.05.2011р. на 2 606 127,40 грн. заборгованості,

з 18.05.2011р. по 18.05.2011р. на 2 587 591,30 грн. заборгованості,

з 19.05.2011р. по 19.05.2011р. на 2 546 810,46 грн. заборгованості,

з 20.05.2011р. по 22.05.2011р. на 2 502 670,04 грн. заборгованості,

з 23.05.2011р. по 23.05.2011р. на 2 495 193,52 грн. заборгованості,

з 24.05.2011р. по 20.02.2012р. на 2 485 927,54 грн. заборгованості;

- 114 026,21 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за спірними актами зростаючим підсумком з урахуванням часткових оплат, за періоди:

з 01.02.2011р. по 30.04.2011р. на 3 068 598,63 грн. заборгованості,

з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. на 2 619 769,36 грн. заборгованості,

з 01.06.2011р. по 31.01.2012р. на 2 485 927,54 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 82 268,83 грн. та 156 286,99 грн. відповідно, а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 88 062,68 грн. 3% річних та 114 026,21 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Посилання ж відповідача на безпідставність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за Договором у зв'язку з тим, що така заборгованість підлягає реструктуризації, оцінюються судом критично з огляду на недоведеність відповідачем зазначеного факту.

Крім того, встановлення судом наявності простроченої заборгованості за Договором, тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних, на підставі ст. 625 ЦК України, а також пені на підставі ст. 230 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2010р. у справі №33/78-09.

Клопотання ж відповідача про відмову у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, в силу ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та проценти річних, є самостійними формами цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які не відносяться до штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2006р. у справі №10/557-26/155.

Оскільки приписами ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, у той час як 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є неустойкою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 551, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 233 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 3А, ідентифікаційний код 13711949) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 2 485 927 (два мільйони чотириста вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн54 коп. заборгованості, 96 971 (дев'яносто шість тисяч дев'ятсот сімдесят одну) грн. 06 коп. пені, 88 062 (вісімдесят вісім тисяч шістдесят дві) грн. 68 коп. 3% річних, 114 026 (сто чотирнадцять тисяч двадцять шість) грн. 21 коп. інфляційних втрат та 57 639 (п'ятдесят сім тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 17 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 25.04.2012р.

Суддя В.А. Ярема