Рішення № 23705430, 24.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/21 24.04.12

За позовомПриватного акціонерного товариства «Просто-страхування»ДоЦентру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України Третя особа 1) Міністерство оборони України 2) ОСОБА_2 Провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 16924,50 грн. Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Карпов С.В.

Від відповідача Тушницький О.О.

Від третіх осіб не з'явились

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування"звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 16924,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011р. порушено провадження у справі.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.01.12р. в зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.

Ухвалою від 17.01.2012р. розгляд справи було призначено на 28.02.2012р. та зобов'язано сторін виконати вимоги минулої ухвали.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 27.02.2012р. в зв'язку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного було вирішено передати дану справу від судді Самсіна Р.І. для розгляду судді Домнічевій І.О.

Представники відповідача в призначене судове засідання не з'явилися, про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Вимоги ухвали суду від 17.01.2012р. відповідачем не виконано.

Представником позивача в судовому засіданні 28.02.12р. надано суду документи на виконання вимог минулих ухвал.

Як вбачається з наданої позивачем довідки Головного міжрегіонального управління статистики №21-10/112-4 від 18.01.2012р., ідентифікаційний номер 24978319, який належить Центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів, було передано Міністерству оборони України для ведення відомчого обліку підпорядкованих йому суб'єктів.

Ухвалою від 28.02.2012р. суд відклав розгляд справи на 20.03.2012р., зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.12.2011р.

Також суд залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, зобов'язав позивача направити на адресу залученої третьої особи копію позовної заяви та всіх додатків до позову, докази чого подати в судове засідання та зобов'язав третю особу надати суду письмові документально та нормативно обґрунтовані пояснення по суті спору.

Представником відповідача в судовому засіданні 20.03.2012р. надано суду відзив на позов, і також подано клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - особу, що керувала транспортним засобом та скоїла ДТП -ОСОБА_2 (АДРЕСА_1).

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання відповідача та вважає за необхідне залучити ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до участі у розгляді спору як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

За таких обставин розгляд справи було відкладено.

Представники другого відповідача третіх осіб в судове засідання не з'явились, ніяких заяв, клопотань до суду не подали та не надіслали.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

21.06.07р. між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування № АТК 123508.

Предметом даного договору є страхування майнових інтересів потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу -автомобіля «Daewoo Nexia», д.р.н. НОМЕР_1.

18.02.08р. в місті Києві на вулиці Лукашевича сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля та автомобіля «Хюндай», д.р.н. НОМЕР_2, який належить Центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, під керуванням ОСОБА_2

Відповідно до Постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 21.02.08р., ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України та останнього було визнано винним у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП.

Вартість матеріального збитку, завданому власнику в зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля в результаті ДТП, склала 22506,50 грн., що підтверджується звітом № 34 складеним 24.02.08р, а відповідно до Калькуляції № У000000 від 28.02.08р. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Daewoo Nexia», д.р.н. НОМЕР_1, становить 16924,50 грн.

На виконання договору страхування позивач, на підставі розрахунку № 2910 та 2910 д від 29.02.08р. та страхового акту від 29.02.08р., сплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 16924,50 грн. шляхом перерахування вказаної суми платіжними дорученнями № 4290 від 11.03.08р та № 28 від 24.04.08р.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 119-1 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»( у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 19.01.12р. направив центру, як особі на яку покладено обов'язок по відшкодуванню збитків, заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, однак зазначена вимога була залишена відповідачем без задоволення, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду за захистом свого права.

Відповідач заявив про сплив строку позовної давності.

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Частиною шостою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду

Як вбачається, платіжними дорученнями від 11.03.08р. та від 24.04.08р. позивач здійснив виплату страхувальнику страхове відшкодування.

З врахуванням вищевикладеного, перебіг строку позовної давності почався з 11.03.08р. та 24.04.08р. відповідно, та сплив 11.03.11р. та 24.04.11р.

З позовною заявою до Господарського суду м. Києва позивач звернувся 13.12.11р., тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову (ст. 267 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О. Домнічева

Повне рішення складено 27.04.2012р.